Визначення і виокремлення системи

За допомогою системного підходу в логістиці виділяють потоки.

Система – це деяка цілісність, яка складається з взаємозалежних частин, кожна з яких робить свій внесок в характеристику цілого.

Систему наділяють властивістю мати вхід і вихід. Через вхід в систему у відповідні моменти часу надходять потоки ), а наступні моменти через вихід результати процесу залишають систему – потоки ( ).

При дослідженні системи математичними методами приймаються наступні припущення:

- вхід і вихід є функцією часу ( =F( ); = F( ));

- значення належать до обмеженої чисельності значень;

- функція = F( ) відноситься до відповідного класу функцій.

Виокремлення системи із зовнішнього оточення потребує наявності трьох складових:

1. Об’єкт досліджень або управління.

2. Суб’єкт досліджень або управління.

3. Задача, яка визначає відношення суб'єкта до об'єкту; визначає вибір елементу системи та встановлює зв'язки між елементами.

Наприклад, ПУ машинобудівного підприємства поставила задачу логістику (суб'єкту) провести дослідження та аналіз постачання матеріальних ресурсів (МР) на підприємство. Логістик виокремлює із зовнішнього економічного оточення об'єкт, де елементами будуть виступати тільки ті юридичні та фізичні особи, які постачали або можуть постачати МР на машинобудівне підприємство. Досліджуючи об'єкт за допомогою ІП і ФП, суб'єкт встановлює причини збою в постачанні і результати свого дослідження надасть в ПУ.

Виокремлення системи із зовнішнього оточення може відбуватись, в основному, за трьома ознаками :

1. Підпорядкованість. Прикладом є система дочірніх фірм, де елементами виступають підприємства, які належать по праву власності материнській фірми.

2. Спільність території і/або функції. Наприклад, наявність системи торгових підприємств, що реалізують молочну продукцію на території відповідного району міста.

3. Процес. Наприклад, система виробництва автомобільних покришок, де елементами можуть бути дільниці, цехи, які приймають участь в технологічному процесі.

Функціонування системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між її елементами.

Структура системи – це кількісний склад її елементів та спосіб з'єднання їх між собою.

Відмінність логістичних систем від просто економічних полягає в тому, що в економічних системах розглядаються будь-які процеси, а в логістичних – тільки циклічні.

Управління системою

Управління системою повинно забезпечувати їй цілеспрямовану поведінку, такі функції виконує підсистема управління (ПУ).

Процес управління складається з двох етапів:

1. Розробка програми, що визначає поведінку об'єкта управління (планування виробництва, реалізація, тощо).

2. Оперативне управління.

З яким би ступенем деталізації не розроблялась модель програми, вона відображає тільки основні фактори, що впливають на поведінку об’єкта управління, та деякі ідеалізовані умови і обмеження, пов’язані з реалізацією плану.

Структура ПУ будується за ієрархічним принципом і має наступні властивості:

1. Кожен її рівень «m» управляє рівнем «m-1» і одночасно управляється рівнем «m+1».

2. Інформація, яка надходить від нижчих рівнів управління, рухаючись в напрямі більш високих рівнів, постійно і послідовно «стискається». Наприклад, робітник може позначити проблему перед майстром протягом 10 хвилин; майстер на оперативній нараді у керівника цеху витратить на це 5 хвилин; керівник цеху на нараді у заступника директора – 2 хвилини, а якщо проблема потребує втручання директора, то його заступник може сказати директору лише три слова: «У нас проблеми».

3. Чим самостійніше функціонує рівень управління, тим більшу частину інформації, що надійшла до нього, він переробляє і меншу її частину передає на наступний вищий рівень.

4. ПУ повинна функціонувати як єдине ціле, що досягається узгодженням цілей управління кожним її рівнем.

Управління процесом багатоваріантне, тому необхідно вибирати такий варіант, який дозволить досягти максимального значення критерію управління при однакових системних обмеженнях.

Критерій управління – це кількісне або якісне значення параметру логістичної системи або потоку.

Прикладом критерію управління може бути випуск 100 одиниць продукції (елементів вихідного потоку) протягом місяця при системних обмеженнях - дозволено використовувати тільки суворо визначену кількість енергії, матеріальних і фінансових ресурсів .

Підсистема управління забезпечує рішення трьох типів задач:

1. Стабілізація - коли існує необхідність повернення в початковий стан значення критерію управління.

Наприклад, параметр вихідного потоку (обсяг) знизився за певний період з 100 елементів до 90; ставиться задача - повернути випуск та реалізацію продукції до значення 100 виробів (елементів).

2. Програмне регулювання Задача передбачає встановлення нового значення критерію управління у відповідності з ситуацією на ринку, наприклад, реалізувати не 100 виробів за певний період, а 120.

3. Стеження. Даний тип задач передбачає лише спостереження за зміною параметру без втручання в процес, за яким здійснюється нагляд.

Між двома елементами системи може існувати два типи зв’язків:

1. Прямий – це імпульс чи потік, який з’єднує вихід елементу (А) з входом керованого елементу (Б).

2. Зворотній – це імпульс чи потік, який з'єднує вихід елементу Б зі входом елементу А.

Імпульс – це разове перенесення енергії або речовини.

Зворотній зв'язок служить каналом, по якому надходить інформація про стан об'єкту управління.

По кількості і якості зворотних зв'язків визначаються наступні стилі керівництва:

1. Авторитарний, коли зворотній зв’язок існує обов’язково, і таких каналів може бути декілька.

2. Демократичний, коли зворотній зв’язок виникає періодично.

3. Ліберальний - при відсутності зворотного зв'язку.

Основна задача ПУ в логістичній системі – встановлення необхідних ступенів свободи для об'єкта управління в залежності від стилю керівництва і у відповідності до планів та ситуації.

Ступінь свободи об’єкта управління – це міра визначення здатності і можливості об’єкта управління приймати самостійні рішення.

Як приклад, розглянемо відрядження логістика до іншої країни. Першим ступенем свободи для нього може бути дозвіл керівництва на використання будь-якого виду транспорту - автобусу, потягу, літака для переміщення між містами, тоді як друга ступінь передбачає лише автобус або потяг.