Г) Оборона морського узбережжя й річки

Оборона морського узбережжя організується для відбиття противника з моря, недопущення висадки його морських повітряних десантів та утримання важливих берегових об'єктів. Рота (батальйон) може оборонятися на десантно-доступному напрямку або на ділянці узбережжя, яка важкодоступна для висадки морських десантів противника, у першому або у другому ешелоні батальйону (бригади) або складати резерв батальйону (загальновійськовий резерв бригади).

На важкодоступній місцевості рота (батальйон) може оборонятися на самостійному напрямку відриві від головних сил батальйону, бригади).

На десантно-доступній ділянці морського – узбережжя батальйон може отримати для оборони район по фронту до 5 км, а на місцевості, важкодоступній для висадки морських десантів, – до 10 км і більше, рота у цьому випадку обороняється на фронті 1,5-2 км і більше.

Рота (батальйон), обороняється на десантно-доступному напрямку складі головних сил батальйону (бригади), може посилюватися танками, протитанковою артилерією, зенітно-ракетними та інженерними підрозділами.

Підрозділи на самостійних напрямках обороняються, як правило, своїми наявними силами та засобами.

Танки, які придані роті (батальйону), використовуються для дій із засідок, для створення бронегрупи і посилення першого ешелону. Протитанкова артилерія використовується у взводних і ротних опорних пунктах для ураження десантно-висадкових засобів противника, а також його плаваючих танків і бронетранспортерів. Частина підтримуючої й приданої артилерії може використовуватися для стрільб прямою наводкою. Виділені для стрільби прямою наводкою гармати, танки та установки ПТРК повинні перебувати у готовності висунутися до берега на заздалегідь підготовлені вогневі позиції для знищення десантно-висадкових засобів, плаваючих танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) противника під час підходу їх до берега і виходу на берег.

Зенітний ракетний взводбатальйону, прикриває підрозділи від повітряного противника.

Інженерні підрозділи, крім виконання звичайних завдань, можуть використовуватися для влаштування протидесантних загороджень у воді, обладнання тунелів і печер для розміщення вогневих засобів і бойової техніки.

Побудова оборони роти (батальйону) має забезпечити максимальне використання всіх сил і засобів для завдання ураження противнику на воді й відбиття висадки його десанту на берег.

Виходячи з цього, бойовий порядок батальйону доцільно будуватив один ешелон. У безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону необхідно мати більшу частину приданих танків і мінометну батарею. Розташування резерву і бронегрупи має забезпечувати маневр їх на загрожуючий напрямок.

Система вогню організується з таким розрахунком, щоб підступи до берега, дзеркало води, особливо ділянки, зручні для висадки, прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. Частина гармат, танків та інших вогневих засобів може висуватися ближче до берега. Під час їх розташування враховується окреслення берега, режим моря і можливий вплив хвиль. У місцях, зручних для висадки десантів противника, влаштовуються тунелі, печери, у яких розміщуються протитанкові засоби, танки й кулемети.

На десантно-доступних напрямках у районі оборони обладнуються ротні опорні пункти, взводний опорний пункт резерву батальйону, позиції для мінометної батареї й підтримуючого артилерійського дивізіону, зенітно-ракетного взводу, вогневі рубежі для бронегрупи, місце для КСП, а також влаштовуються загородження й готуються шляхи маневру, підвозу та евакуації.

На важкодоступних ділянках морського узбережжя оборона роти (батальйону) будується окремими взводними й ротними опорними пунктами.

У проміжках між опорними пунктами, а також на ділянках узбережжя, де не передбачається створення опорних пунктів, організується розвідка, патрулювання і нерухома охорона.

Оборона морського узбережжя організується без зіткнення з противником, це дозволяє командиру роти (батальйону) провести основну роботу щодо організації оборони безпосередньо на місцевості.

Усвідомлюючи завдання, командир роти (батальйону), крім звичайних питань, повинен зрозуміти характер маневру силами та засобами старшого начальника під час знищення противника, який висадився на берег.

Противник оцінюється на підставі даних штабу батальйону (бригади), а також знань організації й тактики дій морського десанту з урахуванням фронту оборони роти (батальйону) та місткості десантно-доступних напрямків.

Оцінюючи свої штатні, придані й підтримуючі підрозділи, командир роти (батальйону) додатково уточнює можливості вогневих засобів щодо завдання ураження противнику на максимальних дальності стрільби.

Оцінюючи місцевість, крім звичайних питань, командир роти (батальйону) вивчає:

– глибину та режим моря біля узбережжя і ступінь прохідності десантно-висадкових засобів противника;

– характер берега та його вплив на побудову оборони; ділянки узбережжя, доступні для висадки;

– місця, зручні для висадки тактичного повітряного десанту противника, й найімовірніші напрямки його дії.

У рішенні, крім звичайних питань, командир роти (батальйону) визначає:

– найімовірніші ділянки для висадки морського й повітряних десантів противника;

– якими силами та засобами нанести ураження противнику у районі його розгортання, під час руху десантно-переправних засобів до берега;

– систему спостереження, розпізнавання та зв'язку з урахуванням наявної на узбережжі.

Ураження противника під час оборони морського узбережжя починається з виходом його десантно-висадкових засобів у зону досяжності вогневих засобів роти (батальйону). У міру підходу противника до берега вогнева дія на нього посилюється. Засоби, призначені для ведення стрільби прямою наводкою, висуваються на вогневі позиції ближче до берега і уражують вогнем десантно-висадкові засоби, плаваючі танки та бронетранспортери (БМП) під час підходу їх до берега й під час виходу. Десант, що висадився, знищується на березі вогнем артилерії, мінометів, діями бронегрупи, резерву та із засідок. Якщо противнику вдалося захопити ділянку узбережжя, а контратака успіху не мала, командир роти (батальйону) зосередженим вогнем артилерії й мінометів відсікає частину десанту, що висадився, від головних сил, які підходять, не допускаючи розширення ділянки висадки, забезпечує вигідні умови для контратаки другого ешелону (резерву) бригади.

Оборона річки. Механізована рота (батальйон) під час оборони річки може перебувати у першому або другому ешелоні (загальновійськовому резерві) батальйону (бригади), а також обороняти плацдарм, мостову переправу або острів.

Рота обороняє річку, як правило, на своєму березі. Батальйон, обороняючи вузькі річки, може мати частину підрозділів на протилежному березі.

Передній край оборони призначається якомога ближче до у різу води, іноді він може бути віднесений від берега на більш вигідний рубіж. У цьому випадку на березі влаштовуються інженерні загородження, встановлюється бойова охорона, у нічний час організується патрулювання й виставляються секрети.

Рота (батальйон) будує оборону на річці так само, як і у звичайних умовах. Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони, а батальйону – у два або один ешелон. Другий ешелон (загальновійськовий резерв) звичайно розташовується у районі, що забезпечує швидкий і прихований вихід до ділянок, зручних для форсування річки противником, і до районів можливої висадки його повітряних десантів.

Організовуючи оборону річки, командир роти (батальйону), крім звичайних питань, вивчає стан берегів, визначає ширину, глибину, швидкість течії та характер дна річки, наявність бродів і ділянок, де можливе її форсування.

Система вогню має забезпечувати поразку противника підчас підходу до річки у вихідних районах для форсування, на ділянках форсування й па своєму березі. Система вогню організується з таким розрахунком, щоб підступи до річки, дзеркало води, броди й ділянки, зручні для форсування, прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. При цьому частина танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів може висуватися ближче до берега. На ділянках, де можливе форсування противником річки, особливо танками вбрід і під водою, створюється найбільша щільність протитанкового вогню, влаштовуються загородження та організуються вогневі засідки. Крім того, готується вогонь по своєму берегу на випадок відбиття противника, що переправився. Острови обороняються призначеними для цього підрозділами з метою запобігання раптовому форсуванню річки противником, а також для ведення флангового вогню вздовж річки.

Для розвідки противника у роті (батальйоні) організується безперервне спостереження, особливо за ділянками, зручними для форсування, й за підступами до них. За відсутності безпосереднього зіткнення з противником на протилежний берег водної перешкоди звичайно висилаються розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор і посилена бойова охорона. Усі місцеві переправні засоби (човни, плоти, пороми) збирають на своєму березі й беруть під охорону, а за неможливості їх зібрати – знищуються.

До початку форсування річки головними силами противника вогневі засоби, розташовані у ротному опорному пункті (районі оборони батальйону), не повинні виявляти себе. Тому підрозділи розвідки противника знищуються вогнем спеціально виділених засобів з тимчасових позицій, а групи, що переправилися, захоплюються у полон або знищуються.

З початком форсування противником річки рота (батальйон) вогнем усіх засобів знищує його переправні засоби, живу силу, озброєння й техніку з метою не допустити висадки противника на берег.

У випадку висадки противника на берег рота (батальйон) негайно знищує його зосередженим вогнем усіх засобів, а за сприятливих умов і рішучою контратакою. Контратака повинна проводитися раніше, надзвичайних умовах, щоб не дати противнику можливості закріпитися на захопленому березі.

Після знищення противника, що переправився, відновлюється система вогню та загороджень, проводиться підготовка до відбиття його повторних спроб форсувати річку.