ТЕМА № 6. КОНТЕЙНЕРИ. ПРИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ. СУЧАСНИЙ СТАН І РОЗВИТОК КОНТЕЙНЕРНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ
Універсальні контейнери перевозяться на рухомому складі всіх основних видів магістрального та промислового транспорту.
У Європі близько 70 % усіх вантажів перевозиться в контейнерах. Такий підхід до транспортування вантажів дозволяє забезпечити фізичну й комерційну схоронність вантажу, високий рівень обслуговування клієнта – доставку “від дверей до дверей” і “точно в строк”, знизити екологічне навантаження на навколишнє середовище, збільшити інтенсивність передачі вантажу з одного виду транспорту на інший і розвивати систему інтермодальних перевезень. У Європі навіть навалочні вантажі вже транспортують у контейнерах. І не тільки через те, що за такої технології транспортування виключаються втрати і забезпечується високий відсоток безпеки вантажу, а, в першу чергу, з екологічного погляду – вода й повітря не забруднюються.
Нині контейнерні перевезення є одним їз найперспективніших видів транспортування вантажів, який динамічно розвивається. Як показує аналіз світових тенденцій розвитку контейнерних перевезень, у найближчі роки темпи зростання зберігатимуться на рівні 8 -9 % на рік. Таке збільшення попиту на контейнерні перевезення обумовлено більшою привабливістю їх порівняно зі звичайним транспортуванням вантажу.
Україна намагається не відставати від світової тенденції контейнеризації вантажів, адже вона розташована на перетині міжнародних транспортних коридорів Північ – Південь, Європа – Азія, що відкриває певні перспективи. Приріст переробки контейнерних експортно-імпортних і транзитних вантажопотоків в Україні становить більше 20 % щорічно. Однак обсяги транспортування вантажів у контейнерах Україною, порівняно з іншими країнами, нині незначні.
Використання контейнерних технологій національними товаровиробниками для відправлення вантажів споживачам, поряд з вищезазначеними перевагами, також сприятиме швидшому просуванню їхнього товару на європейському ринку.
Найбільший сучасний потік контейнерних вантажів України йде з регіонів Донбасу й Придніпров’я, найбільш промислово розвинених і густонаселених регіонів. Ці вантажопотоки переміщуються в основному автомобільним транспортом у порти Одеси й Іллічівська з подальшим транспортуванням в інші порти світу.
Міністерство транспорту і зв’язку України розробило спеціальну програму з нарощування пропускної здатності контейнерних терміналів українських портів, а також з відкриття нових контейнерних ліній і вантажних терміналів, що дозволить мінімізувати витрати відправників вантажу на доставку товарів кінцевим споживачам.
Класифікація контейнерів 
ISO (Міжнародна організація зі Стандартизації) є всесвітньою федерацією національних організацій зі стандартизації. Міжнародний стандарт ISO 830 був розроблений Технічним комітетом ISO/ТК 104 Вантажні контейнери. Документ схвалений комітетами – членами ISO таких країн: Австралії, Королівства Швейцарії, Малайзії, Індії, Федеративної Республіки Бельгії, Польщі, Мексики, Швеції, Німеччини, Іспанії, Болгарії, Румунії, Нідерландів, Югославії, Франції, Італії, Угорщини, СРСР, Нової Зеландії, Південно-Африканської Республіки, Чехословаччини, Ірландії, Данії, США, Об’єднаного Чилі, Китаю, Ізраїлю, Туреччини, Японії, Канади.
Відповідно до стандарту ISO 830 під вантажним контейнером розуміється предмет транспортного устаткування:
· що має постійний характер і досить міцний для багаторазового використання;
· спеціальної конструкції, що дозволяє здійснювати перевезення вантажів одним або декількома видами транспорту без проміжного перевантаження вантажів;
· оснащений пристосуваннями, що дозволяють здійснювати його перевантаження, зокрема передачу з одного виду транспорту на іншій;
· виготовлений таким чином, щоб максимально полегшити процеси його завантаження та розвантаження;
· має внутрішній обсяг 1 м3 (35,3 куб. футів) та більше.
Типи й основні розміри великотоннажних універсальних контейнерів регламентовані стандартом ISO 668 “Вантажні контейнери. Зовнішні розміри і максимальна маса брутто”. Елементи контейнера зображені на рис. 6.1.
Рис. 6.1. Великогабаритні елементи контейнера 1СС
1 – підставка з підлогою; 2 – дверний блок; 3 – бічна стіна; 4 – гофрований дах з рівними краями для автоматичного зварювання; 5 – торцева стіна; 6 – бічна гофрована стіна без внутрішнього обшивання
Контейнери класифікуються за чотирма основними ознаками:
· призначенням;
· конструкцією;
· величиною маси брутто і нетто;
· сферою застосування.
За призначенням, тобто відповідно до видів вантажів, контейнери поділяються на універсальні (призначені для перевезення тарно-штучних вантажів) і спеціалізовані (призначені для перевезення сипучих матеріалів, рідких, рефрижераторних, газоподібних і інших вантажів).
За конструкцією (загальним облаштуванням) контейнери поділяють на криті та відкриті, водонепроникні та герметичні, металеві та з полімерних матеріалів, з дерев’яними стінками та металевим каркасом. Крім того, існують контейнери загального призначення і особливого призначення. Контейнери загального призначення (рис. 6.2) повністю закриті, пило- і водонепроникні, мають твердий дах, тверді торцеві й бічні стінки, а також двері, розташовані, як правило, в одній з торцевих стінок. У цю групу входять і контейнери з дахом, що відкривається або знімається.
Рис. 6.2. Стандартний металевий контейнер загального призначення
Контейнери особливого призначення мають конструктивні особливості, що дозволяють здійснити навантаження–вивантаження вантажу або забезпечити досягнення особливих цілей, наприклад вентиляцію вантажу.
До цієї групи належать:
· вентильовані контейнери;
· контейнери, відкриті зверху;
· контейнери-платформи;
· контейнери на базі платформи.
Під вентильованими (провітрюваними) розуміють закриті контейнери (рис. 6.3), оснащені отворами для пасивної аерації, або обладнані системою штучної вентиляції для прискорення природної конвекції повітря в середені контейнера.
Рис. 6.3. Вентильований закритий контейнер
Контейнери, відкриті зверху (рис. 6.4), на відміну від контейнерів загального призначення, не мають твердого даху, але можуть бути оснащені гнучкими розсувними або знімними верхніми торцевими дверима.
Рис. 6.4. Контейнери з відкритим верхом
Контейнери-платформи (рис. 6.5) – це вантажні платформи тих же розмірів, що й основа контейнера загального призначення, обладнані верхніми й нижніми кутовими фітингами і не мають верхньої рами. Контейнери на базі платформи мають таку ж основу, як і контейнери -платформи. Вони можуть мати по периметру тверду верхню раму, яка приймає повздовжнє навантаження між торцевими балками даху, або неповну верхню раму як з міцно закріпленими, так і зі складними торцями.
Рис. 6.5. Контейнер-платформа
За величиною маси брутто і нетто контейнери поділяються відповідно до рекомендованих ISO фіксованих величин. Найпоширенішими контейнери масою 30 і 20 т, з незмінною шириною 8 футів (2,438 м). Висота контейнерів різна: 8 футів (2,438 м), 8,5 футів (2,59 м). Також експлуатуються контейнери висотою 9 футів (2,74 м) і 9,5 футів (2,896 м). Для перевезення важких вантажів, які не псуються за будь-яких погодних умов, застосовуються контейнери без даху, висотою, рівною половині стандартної, а також контейнера-платформи – флети (flats) – для укладання на них габаритних вантажів. Довжина контейнерів: 40, 30, 20 і 10 футів.
Під час розрахунків рекомендується користуватися даними контейнера “1С” з розмірами 20 футів (6,06 м) у довжину та 2,44 м у висоту, вантажопідйомністю близько 18 т і “1A” з розміром 40 футів (12,19м) у довжину та 2,44 м у висоту, вантажопідйомністю близько 26 т (рис. 6.6).
| 1D | 1D | 1D | 1D |
| 1B | 1D | ||
| 1C | 1C | ||
| 1A |
Рис. 6.6. Система контейнерів міжнародного стандарту
За сферою застосування контейнери поділяють на міжнародні, магістральні, допущені до перевезення на одному або декількох видах транспорту всередині однієї держави, внутрішньозаводські. Незалежно від класифікації контейнери стандартизовані за масою брутто, габаритами, розмірами, а також за конструкцією приєднувальних пристроїв до рухомого складу.
Універсальні контейнери – це загальне визначення, яке застосовується для всіх типів контейнерів, призначених для перевезення широкої номенклатури генеральних вантажів.
Універсальні контейнери, які перевозяться на рухомому складі всіх основних видів транспорту, за масою брутто поділяються на три категорії:
· великотоннажні, масою брутто 10 т і більше;
· середньотоннажні, масою брутто від 3 до 10 т;
· малотоннажні, масою брутто менше 3 т.
На міжнародних транспортних лініях використовуються універсальні великотоннажні контейнери типу 1A, 1AA масою брутто 30 т, 1С, 1СС – 20т, 1D – 10 т.
Для внутрішніх перевезень та у країнах СНД найчастіше використовуються середньотоннажні універсальні контейнери двох типів: масою брутто 3 т (УУК-3) і 5 т (УУК-5), а також малотоннажні масою брутто 0,625 т (АУК-0,625) і 1,25 т (АУК-1,25).
У побуті, у тому числі й у договорах на перевезення вантажів у контейнерах використовується позначення типів контейнерів за довжиною у футах – 20-футовий (20’), довжиною приблизно 6 м, 40-футовий (40’), довжиною 12 м.
Таблиця 6.1.
Розміри та інші параметри універсальних контейнерів
| Типи контейнерів | Типорозмір | Маса брутто, тонн | Розміры, мм | Емність, м3 |
| Великотоннажні | 1АА | 12192 х 2438 х 2591 | 66,60 | |
| 1А | 12192 х 2438 х 2438 | 62,40 | ||
| 1ВВ | 9125 х 2438 х 2591 | 50,0 | ||
| 1В | 9125 х 2438 х 2438 | 47,97 | ||
| 1СС | 6058 х 2438 х 2591 | 32,70 | ||
| 1С | 6058 х 2438 х 2438 | ax30,0 | ||
| 1Д | 2991 х 2438 х 2438 | 14,70 | ||
| середньотоннажні | УУК-5 | 2100 х 2650 х 2400 | 10,40 | |
| УКМ-5 | 2100 х 2650 х 2400 | 10,92 | ||
| УУКП-5 | 2100 х 2652 х 2591 | 10,30 | ||
| УУК-5У | 2100 х 1325 х 2400 | 5,0 | ||
| УУКП-3(5) | 3 (5) | 2100 х 1325 х 2591 | 5,70 | |
| УУК-3 | 2,5 (3) | 2100 х 1325 х 2400 | 5,16 | |
| малотоннажні | АУК-1,25 | 1,25 | 1800 х 1050 х 2000 | 3,0 |
| АУК-0,625 | 0,625 | 1150 х 1000 х 1700 | 1,5 |
Для збільшення об’єму контейнерів допускається збільшувати їх висоту до 2896 мм, такі контейнери позначаються додаванням ще одної літери 1ААА, 1ВВВ.
Спеціалізовані контейнери
Спеціалізовані контейнери призначені для перевезення рідких, сипучих, газоподібних вантажів і вантажів, які швидко псуються. До таких контейнерів належать:
· ізотермічні контейнери;
· контейнери-цистерни;
· контейнери для навалочних вантажів;
· контейнери для інших видів вантажів.
Спеціалізовані контейнери (СК) призначені для перевезення різними видами транспорту вантажів обмеженої номенклатури, однорідних за своїми фізико-хімічних властивостях і умовами перевезення, або окремих видів тарно-штучних, сипучих і рідких вантажів, що потребують особливих умов перевезення. У таких контейнерах перевозяться різні вантажі, у тому числі метали, добрива, продовольчі, хімічні, будівельні й інші вантажі.
За призначенням спеціалізовані контейнери поділяються на індивідуальні (призначені для окремого виду вантажу) і групові (призначені для перевезення групи вантажів, однорідних за своїми властивостями, умовами перевезення, перевантаження і зберігання).
За конструкцією спеціалізовані контейнери можна розділити на три типи: тверді, м’які і комбіновані. Спеціалізовані контейнери твердої конструкції виготовляються композитними або суцільнометалевими зі сталі або сплавів алюмінію.
Залежно від маси брутто спеціалізовані контейнери можна розділити на три групи: мало -, середньо - і великотоннажні.
Велику групу спеціалізованих контейнерів становлять ізотермічні контейнери різних типів (рис. 6.7. і 6.8.). Ізотермічні контейнери поділяються на:
· термоізольовані;
· рефрижераторні з холодоносієм, що витрачається;
· рефрижераторні з машинним охолодженням;
· контейнери, що опалюються;
· рефрижераторні й опалювальні контейнери.
Рис. 6.7. Ізольований контейнер
а) 
б) 
Рис. 6.8. Рефрижераторний контейнер: а) зовнішній вигляд;
б) конструктивні елементи
Контейнери для вантажів, які швидко псуються, у яких підтримується постійна температура, виготовляють закритими, з дверима в одній з торцевих стінок. З боку іншої торцевої стінки розташовується відсік для устаткування. Внутрішня поверхня контейнера виконується за можливістю гладкою, щоб не допускати скупчення вологи, стійкою до впливу пари і миючих засобів, а також з вільним доступом для миття звичайним методом. Для циркуляції повітря на підлогу кладуться ґрати, що дозволяють в’їзд у контейнер навантажувача з вантажем. Контейнери для перевезення м’яса в тушах (напівтушах, четвертинах) можуть бути обладнані поздовжніми тельферами з пересувними гаками. У нижній частині контейнери оснащені дренажною системою.
Контейнери-цистерни або танки-контейнери (рис. 6.9.) призначені для перевезення різних наливних, у тому числі хімічних вантажів, скраплених газів і сипучих вантажів. Вони виготовляються на вимогу замовника або постачаються на ринок вітчизняними і закордонними виробниками. Згідно зі стандартами ISO контейнери-цистерни поділяються на класи.
а) 
б) 
Рис. 6.9. Контейнер - цистерна: а) зовнішній вигляд; б) конструктивні елементи
Найзагальніший клас – ІМО 1 застосовується для перевезення небезпечних хімічних вантажів. До класу ІМО 2 належать контейнери-цистерни для відносно небезпечних вантажів, ІМО 5 – газоподібних вантажів, ІМО 0 – харчових продуктів і безпечних хімічних вантажів, ІМО 7 – для перевезення криогенних (низькотемпературних) речовин. Контейнери-цистерни виготовляються закритими з люками зверху, внизу або на бічних поверхнях. Кріплення цистерни до елементів рами або опорних елементів контейнера повинне витримувати вплив сил інерції як самої цистерни, так і вантажу, що утримується в ній, яка виникає під час руху транспортного засобу.
М’які контейнери (у вітчизняних публікаціях іноді зустрічається термін “біг-бег” – “big-bag”) застосовуються в основному для перевезення продовольчих, хімічних, навалочних вантажів і мінеральних добрив. У світовій практиці використовуються м’які контейнери різної вантажопідйомності (від 0,5 до 12 т), різного конструктивного виконання (закриті, з відкритим верхом, із днищем у вигляді піддона), виготовлені з різних полімерних та інших матеріалів (рис. 6.10, 6.11). У російських портах в основному перевантажуються м’які контейнери вантажопідйомністю 0,5–2,0 т.
а) б)
в) г)
Рис. 6.10. М’які контейнери: а – двохстропні; б – чотирьохстропні;
в – з жорсткими конструкціями; г – великогабаритні.
Рис. 6.11. Будова м’якого контейнера
М’які контейнери мають такі позначення:
МК-Л – м’який контейнер багаторазового використання з гумо-текстильних матеріалів з несучими вантажними елементами у вигляді стрічок;
МКО-С – м’який контейнер багаторазового використання з нетканих і тканих матеріалів з несучими вантажними елементами у вигляді строп;
МКР-С – м’який контейнер разового використання з нетканих і тканих матеріалів з несучими вантажними елементами у вигляді строп;
МКР-М – м’який контейнер разового використання з поліетиленових матеріалів без несучих вантажних елементів.
В останні роки м’які контейнери використовують усе ширше. Вони прості у використанні, їхня маса (тара) незначна, під час перевезення і в порожньому стані багаторазові м’які контейнери дуже компактні. Спеціалізовані контейнери масою брутто до 12,5 т включно поділяються на:
СК-0 масою брутто 6,0 (7,0), 10,0 (12,5) т – контейнери-платформи на основі платформи з загородженням (повними і неповними), призначені для штучних, у тому числі пакетованих, а також великовагових вантажів, які не потребують укриття під час перевезення;
СК-1 масою брутто 3,2 (3,4), 5,0 (7,0) т – закриті контейнери переважно форми паралелепіпеда або бункерного типу, а також циліндричної форми, призначені для сипучих вантажів, які не злежуються або слабко злежуються й потребують захисту від атмосферних опадів;
СК-2 масою брутто 3,2, 5,0 (7,0), 10,0 (12,5) т – контейнери форми зрізаного конуса, круглого або овального перетину, відкриті або закриті, призначені для вантажів, які сильно злежуються і змерзаються, в тому числі для концентратів руд;
СК-3 масою брутто 3,2, 5,0 (6,0) т – закриті контейнери форми паралелепіпеда, призначені для окремих тарно-штучних вантажів, у тому числі пакетованих, а також сипучих і тарних, що потребують захисту від атмосферних опадів;
СК-3ВМ масою брутто 5,0 (6,0), 12,5 т – закриті контейнери у формі паралелепіпеда, призначені для транспортування і тимчасового зберігання вибухових матеріалів у відповідній тарі й упаковці;
СК-3І, СК-ЗІМ масою брутто 5,0 (6,0), 10,0 (12,5) т – ізотермічно закриті контейнери, призначені для швидкопсувних продуктів;
СК-ЗІВ масою брутто 5,0 (6,0), 10,0 (12,5) т – вентильовані закриті контейнери, призначені для свіжих овочів і фруктів;
СК-4Ц масою брутто 1,25 (1,0), 5,0 (7,0), 10,0 т – контейнери-цистерни з прямокутним каркасом або без нього, циліндричної форми, у вигляді паралелепіпеда або змішаної форми, призначені для рідких безпечних вантажів малої і середньої в’язкості;
СК-5Ц масою брутто 1,25 (1,0), 5,0 (7,0), 10,0 т – контейнери -цистерни з прямокутним каркасом або без нього, циліндричної форми, у вигляді паралелепіпеда або змішаної форми, призначені для небезпечних рідких вантажів (вогненебезпечних і вибухонебезпечних, отруйних, особливо небезпечних);
СК-6Ц масою брутто 5,0 (7,0), 10,0 (12,5) т – контейнери - цистерни з прямокутним каркасом або без нього, що закриваються, або герметичної ємності круглого, овального перетину, у формі паралелепіпеда, змішаної форми, призначені для в’язких і високов’язких рідких вантажів;
СК-8 масою брутто 3,0 (3,4), 5,0 т – контейнери y формі паралелепіпеда або піраміди з дверима, що розкриваються, або відкидними стінками, з добре закріпленим чи висувним стелажем, призначені для пачок (пакетів) тендітних листових матеріалів.
Маркування контейнерів
Рис. 6.12. Зовнішні написи, що наносяться на контейнер
У зв’язку з тим, що контейнер – це транспортне обладнання для перевезення вантажу не тільки в межах однієї країни, але й у міжнародному сполученні, він має відповідати не лише розмірам, але й бути безпечним для обслуговуючого персоналу під час перевезення. Це досягається його конструкцією, матеріалом що використовується, і міцністю. На підтвердження до контейнера прикріплюється табличка КБК (Конвенція з безпечних контейнерів) (рис. 6.13), яка видається кваліфікаційним і наглядовим органом країні – власниці контейнера. Контейнер вважається атестованим на предмет безпеки для країн, що підписали КБК. Інформація, яка міститься на табличці КБК:
1. Країна, що надала допуск і номер допуску.
2. Дата виготовлення.
3. Розпізнавальний номер.
4. Максимальна маса брутто (у кілограмах і фунтах).
5. Допустиме навантаження при штабелюванні (при 1,8 g, у кілограмах і фунтах).
6. Сила під час випробування на жорсткість.
7. Міцність торцевої стінки зазначається в таблиці тільки в тому разі, коли стінки розраховані на навантаження, що становить більше ніж 0,4 від максимально допустимого корисного навантаження.
8. Міцність бокової стінки зазначається в таблиці тільки в тому разі, коли стінки розраховані на навантаження, більше ніж 0,6 від максимального допустимого корисного навантаження.
9. Дата першого профілактичного огляду нових контейнерів і дата наступних профілактичних оглядів.
Табличка виготовляється розмірами не менше 200х100 мм з міцного, антикорозійно, вогнетривкого матеріалу. Висота літер заголовка таблички має бути не менше 8 мм, інших літер і цифр – не менше 5. Заголовок і написи чітко наносяться різцем або іншим надійним способом.
Свідченням допуску контейнера до перевезень під митними контролем є табличка КТК (рис. 6.14). Табличка КТК розмірами не менше ніж 200 х 100 мм прикріпляється до контейнера під час його виготовлення і має такі написи англійською мовою:
· дозволяється перевезення вантажів під митними печатками і пломбами;
· назва країни;
· тип контейнера;
· заводський номер контейнера.
Рис. 6.13. Таблички КБК (Конвенції з безпечних контейнерів)
Висота літер заголовка таблички має бути не менше 8 мм, інших літер і цифр – не менше 5. Заголовок і написи чітко наносяться різцем або іншим надійним способом. Табличка виготовляється з міцного, антикорозійного, вогнетривкого матеріалу, міцно прикріпляється в такому місці, де її буде видно, так щоб її не можна було пошкодити.
Рис. 6.14. Табличка КТК (Свідчення допуску контейнера до перевезень під митними контролем)
На кожен контейнер наноситься маркування, яке дозволяє розшифрувати необхідну інформацію про параметри, призначення і власника контейнера:
· номер (код) маркування;
· максимальна маса контейнера брутто;
· маса тари контейнера.
Ці дані наносяться на бічні стінки, двері і дах контейнера. Схема маркування визначена наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. №542 “Про затвердження Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах”. Відповідальність перед перевізником за дотримання вимог маркування контейнера несе його власник. За відсутності належного маркування контейнери до перевезення не приймаються. Маркувальний номер великотоннажних контейнерів складається з таких елементів (рис. 6.15).
 |
Рис. 6.15. Елементи маркувального коду великотоннажних контейнерів
Індивідуальний код власника реєструється в Міжнародному бюро з контейнерів (BIC) і вноситься до Міжнародного реєстру власників контейнерів.
Латинська буква U позначає “Контейнер вантажний”. Контрольне число, необхідне для ідентифікації власника і серійного номера, розраховується за певними правилами. Якщо під час ремонтних робіт яка-небудь цифра або буква в першому рядку зникли, контрольне число не сходиться.
Завдання
Проаналізувати конструктивні особливості різних видів контейнерів, визначити сфери їх застосування, ознайомитися з існуючою класифікацією, технічною характеристикою, інформаційними написами та маркуванням контейнерів.
Методика виконання роботи
1. З використанням методичних вказівок та електронних додатків ознайомитись з типами контейнерів.
2. Скласти структурну схему класифікації контейнерів відповідно до ознак: за призначенням; за конструкцією; за величиною маси брутто і нетто; за сферою застосування (згідно із завданням).
3. Зробити висновок. Роботу оформити на аркушах формату А4.