Глава 26. рятування здоров'я та життя

ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, МАЙНА ФІЗИЧНОЇ АБО

ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Загальна характеристика зобов'язань з рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи. Шкода, яка заподіяна однією особою іншій, підлягає відшкодуванню. Водночас, майнова шкода особі може бути заподіяна і її власними свідомими діями. У цьому випадку, за загальним правилом, зав­дана шкода відшкодуванню не підлягає. За певних умов виняток складають лише зобов'язання, які виникають у зв'язку із рятуван­ням здоров'я та життя фізичної особи чи майна іншої особи.

Інститут зобов'язань щодо відшкодування шкоди, завданої внас­лідок рятування, почав історично складатися в нашій країні ще в 30-х роках минулого століття.

Першими в судовій практиці справами про відшкодування шкоди, яка була завдана при рятуванні соціалістичного майна, були справи:

- Марцинюка, який добровільно брав участь у гасінні пожежі на заліз-

ниці і пошкодив при цьому одяг;

- Бичкова, який загинув при гасінні пожежі, що охопила склади ста-

діону.

Верховний Суд СРСР підкреслив, що незважаючи на відсутність пря­мих вказівок у цивільному законодавстві про відшкодування шкоди в цих випадках, необхідно керуватися положеннями ст. 131 Конституції СРСР, відповідно до якої кожен громадянин зобов'язаний берегти і зміцнювати соціалістичну власність. У наведених справах обов'язок з відшкодування шкоди було покладено на залізницю і товариство "Динамо"¹.

Такі судові рішення створили передумови для закріплення в ЦК УРСР 1963 р. нового цивільно-правового інституту - відшкодуван­ня шкоди, яка була заподіяна особі при рятуванні державного чи колективного майна².

'Див.: Флейшиц ЕА. Обязательства из причинения вреда и неосновательного обогащения. - М., 1951. - С. 14-15.

²Див.: Ландкоф С.Н. Новая категория обязательств в советском граждан­ском праве // Юрид. сб. КГУ. - К., 1948. - № 3. - С. 99.

У ЦК України 2003 р. порівняно з ЦК УРСР 1963 р. розширені підстави виникнення зобов'язань, пов'язаних із рятуванням. Як­що раніше норми цього інституту регулювали лише зобов'язання, які виникали у зв'язку із рятуванням державного чи колективного майна, то положення чинного законодавства поширюються на всі зобов'язання, що виникають із рятування здоров'я і життя, а та­кож майна незалежно від форми власності.

Сторонами в цих зобов'язаннях виступають:

1) фізична особа (рятувальник), яка понесла майнові збитки, отримала каліцтво чи іншим чином ушкодила своє здоров'я під час рятування від реальної загрози без відповідних на те повноважень:

а) життя чи здоров'я іншої особи;

б) майна фізичної або юридичної особи.

Дії рятувальника повинні носити добровільний характер і бути спрямованими на усунення обставин, які загрожують чужому жит­тю, здоров'ю чи майну, або усунення негативних наслідків події, яка вже настала.

У разі смерті рятувальника стороною будуть виступати його спадкоємці.

Зобов'язання, що розглядаються, не виникають у разі рятуван­ня життя та здоров'я фізичних осіб, майна інших осіб при вико­нанні рятувальником своїх професійних (трудових) обов'язків, на­приклад, пожежниками, лікарями, ветеринарами, працівниками міліції, Міністерства надзвичайних ситуацій та ін.

Якщо дії по рятуванню вчиняє юридична особа, вона не має пра­ва на відшкодування шкоди, за винятком випадків, встановлених законом. Так, відповідно до статей 328, 332 Кодексу торговельного мореплавства України будь-яка з корисним результатом дія щодо рятування судна, яке наразилося на небезпеку, вантажів та інших предметів, що знаходяться на ньому, тощо, дає право на отримання певної винагороди, розмір якої визначається домовленістю сторін, а за її відсутності — уповноваженим органом;

2) фізична або юридична особа, яка є власником (володільцем) майна, що рятувалося, або держава.

За об'єктом рятування зобов'язання, що аналізуються, можуть бути поділені на дві групи:

1) які виникають із рятування життя та здоров'я фізичної осо­би (ст. 1161 ЦКУкраїни);

2) які виникають із рятування майна фізичної або юридичної особи (ст. 1162 ЦК України).

Однак правові наслідки рятуваннязалежать не лише від його об'єкту, а й від об'єкту, якому була завдана шкода (життя, здоров'я чи майно рятувальника). Враховуючи це, можна розрізнити три групи правових наслідків рятування:

1) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також шкода, завдана їїмайну, якщо вона без відповідних повноважень рятувала життя та здоров'я фізичної особи від реальної загрози для неї, від­шкодовується державою в повному обсязі;

2) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному об­сязі;

3) шкода, завдана майну фізичної особі, яка без відповідних повноважень рятувалавід реальної загрози майно іншої осо­би, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріаль­ного становища.

Обов'язок власника (володільця) майна відшкодувати шкоду, яка завдана особі при рятуванні його майна, виникає незалежно від наслідків рятування. Однак розмір відшкодування не може переви­щувати вартості майна, яке рятувалося.

Якщо особа рятувала чуже майно, незважаючи на владні забо­рони компетентних органів (наприклад, при знищенні худоби при епізоотії, епідемії), то права на відшкодування завданої їй шкоди вона не набуває.

Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану рятувальнику, виникає за таких умов:

1)небезпека для життя, здоров'я або майна іншої особи була реальною.

Небезпека не повинна бути мнимою, тобто такою, що існує ли­ше в уяві рятувальника. Вона може бути обумовлена природними

явищами, самою особою, життя, здоров'я або майно якої рятуєть­ся, а також діями третіх осіб.

На практиці можуть виникати питання щодо доцільності дій рятувальника, який діяв в умовах небезпеки. Це питання вирішу­ється виходячи із конкретних обставин справи. Лише за умови яв­ної невідповідності між ступенем небезпеки, що виникла, і захода­ми, які були вжиті для її відвернення, можуть бути підстави для відмови у відшкодуванні зйвданої шкоди;

2) відсутність у рятувальника належних повноважень;

3) спрямованість його дій на рятування життя, здоров'я чи май­на іншої особи.

При цьому потрібно враховувати, що майно, яке рятувалося, повинно обов'язково мати істотну цінність. Майно істотної цінності - категорія досить оціночна, але, безумовно, це поняття повинно охоплювати речі, які становлять історичне чи культурне надбання країни, є пам'ятниками архітектури, культури, мистецтва або ста­новлять значну вартість для їх власника (володільця).

Виникає питання: які правові наслідки настануть, якщо ряту­валося майно, що не становить істотної цінності. Ми вважаємо, що в цьому випадку, за аналогією закону, рятувальник має право вима­гати відшкодування завданої йому шкоди, посилаючись на норми інституту "Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її до­ручення" (ст. 1158-1160 ЦК України);

4) наявність шкоди у рятувальника;

5) причинний зв'язок між його діями по рятуванню здоров'я, життя чи майна іншої особи і каліцтвом, іншим ушкоджен­ням здоров'я або смертю рятувальника, а також шкодою, завданої його майну. Причинний зв'язок може бути наслід­ком цілої низки факторів, які пов'язані із рятуванням: під час гасіння пожежі особа впала з драбини; рятувальник за­хворів на запалення легенів, оскільки витягував іншу особу з крижаної води, тощо.

Відмежування зобов'язань, що виникають із рятування, від інших зобов'язань.Зобов'язання, які виникають із рятування, зов­ні схожі із зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, але між ними існує і істотна відмінність. Відшкодування шкоди у зобов'язаннях, які виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, є цивільно-правовою відповідальністю за заподіяння шко-

ди. У зобов'язаннях, що виникають із рятування, шкода завдаєть­ся правомірними діями потерпілого, які він свідомо вчиняв, до­пускаючи заподіяння шкоди своєму майну, здоров'ю та життю. Тому порядок і умови відшкодування шкоди, завданої рятуваль­нику, не повинні регламентуватися нормами ЦК України, які пе­редбачають відповідальність по зобов'язаннях із заподіяння шкоди. Зобов'язання, що виникають із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи, необхідно від­межовувати від зобов'язань, що виникають у зв'язку із вчиненням дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, за наступ­ними критеріями:

1) при рятуванні об'єктом рятування виступають: життя, здо­ров'я, майно, яке має істотну цінність. У зобов'язаннях, що виникають із діяльності в чужому інтересі, об'єктом висту­пає виключно майновий "чужий інтерес" незалежно від його значимості;

2) при рятуванні предметом відшкодування виступають збитки, які поніс рятувальник, та (або) компенсація, яка належить йому (його спадкоємцям) у зв'язку із загибеллю чи ушко­дженням здоров'я; при вчиненні дій без доручення — відшко­довуються лише понесені особою витрати;

3) при рятуванні обов'язок по відшкодуванню завданої шкоди за певних обставин покладається на державу або на власника (володільця) майна, яке рятувалося; при діяльності без дору­чення витрати відшкодовує виключно особа, в інтересах якої вчинялися дії;

4) при рятуванні майна розмір відшкодування не повинен пере­вищувати вартості майна, яке рятувалося; при діяльності без доручення відшкодовуються витрати, які були "виправдані обставинами, за яких були вчинені дії";

5) вчинення дій по рятуванню, як правило, пов'язане із настан­ням надзвичайних подій: повені, пожежі, землетрусу тощо; виконання дій без доручення обумовлене відсутністю влас­ника майна, а самі дії є прикладом звичайної турботи і обач­ливості.

Список рекомендованої літератури

1. Вердников В.Г., Кабалкин А.Ю. Возмещение вреда, понесен­ного гражданином при спасании социалистического имущества. -М.: Госюриздат, 1963. — 66 с.

2. Коняев Н.И. Обязательства, возникающие вследствие причи­нения вреда и вследствие спасения социалистического имущества. - Куйбышев, 1966. - 51 с.

3. Стависский П.Р. Возмещение вреда при спасении социали­стического имущества, жизни и здоровья граждан. - М.: Юрид. лит., 1974. - 128 с.

ГЛАВА 27. СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ,