Робота 2 Визначення осмотичної резистентності еритроцитів

Резистентність еритроцитів – це здатність оболонки еритроцитів протидіяти руйнівній дії низького осмотичного тиску розчину, в якому знаходяться еритроцити. Унаслідок таких впливів може виникнути гемоліз (руйнування оболонки еритроцитів).

Досліджують резистентність мембрани еритроцитів відносно гіпотонічних розчинів натрію хлориду. При концентрації 0,54% – 0,45 % у нормі настає гемоліз лише найменш стійких еритроцитів ( мінімальна резистентність). У разі подальшого зменшення концентрації натрію хлориду починається гемоліз і стійкіших еритроцитів. У 0,40% – 0,34 % розчині натрію хлориду руйнуються навіть найстійкіші еритроцити ( максимальна резистентність). Розчин стає прозорим, схожим на лак (так званий лаковий розчин). Інтервал між верхньою та нижньою межами резистентності називається амплітудою резистентності.

Мета роботи - визначити межі коливань осмотичного тиску плазми крові, при яких ще зберігається цілісність оболонки еритроцитів, і дати оцінку стійкості оболонки еритроцитів.

Для роботи необхідно: 7 пробірок Відаля (або звичайних лабораторних пробірок), штатив, 0,5 % розчин натрію хлориду, дистильована вода, кров, консервована 5% розчином цитрату натрію, три піпетки з однаковими діаметрами крапельних отворів.

Хід роботи

· З 0,5% розчину натрію хлориду виготовляють ряд розведень за такою схемою:

Номер пробірки	Кількість крапель 0,5 % NaCl	Кількість крапель дистильованої води	Одержана концентрація розчину
		-	0,5%
			0,48%
			0,44%
			0,40%
			0,36%
			0,32%
			0,28%

· У кожну пробірку додати по 1 краплі консервованої крові.

· Вміст пробірок обережно перемішати до рівномірного забарвлення і залишити на 1 год у штативі.

· Через 1 год., не збовтуючи вмісту пробірок, подивитися, де спостерігається руйнування оболонки еритроцитів (гемоліз). Стан крові оцінюють за ступенем забарвлення розчину натрію хлориду, що міститься над осілими еритроцитами у пробірках.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи

ü Записати значення мінімальної та максимальної резистентності еритроцитів.

ü Розрахувати її амплітуду.

У висновках відповісти на такі запитання:

ü Чи відповідають нормі межі зміни осмотичного тиску, за яких зберігається цілісність оболонки еритроцитів?

ü Чи нормальна цілісність оболонки еритроцитів?

ü Про що може свідчити підвищення (чи зниження) меж резистентності?

Робота 3 Визначення ШОЕ

Кров є одночасно справжнім колоїдним розчином і суспензією. Частинки речовин, суспензовані у рідкому середовищі, випробовують на дію протилежно спрямованих сил: сили тяги, що забезпечує осідання частинок, та дифузії, за рахунок якої частинки колоїдів переміщуються.

Установлено, що швидкість осідання частинки прямо пропорційна квадрату її радіуса та різниці щільності суспензованої речовини й розчинника, а також обернено пропорційна в’язкості розчинника. Велике значення мають і заряди частинок, що містяться у розчині.

Формені елементи, суспензовані у розчині колоїдів плазми та міцно зв’язані з ними зарядами, осідатимуть у стабілізованій крові за рахунок посилення їх агломерації. При цьому кров розділиться на 2 шари: верхній – плазма та ниж-ній – формені елементи.

Співвідношення холестерину й лецитину в плазмі, вміст жовчних пігментів та жовчних кислот, зміна в’язкості, pН, властивості еритроцитів, кількість гемоглобіну тощо впливають на ШОЕ.

Головними ж чинниками, від яких залежить ШОЕ, вважають якісні та кількісні зміни білків у плазмі. Так, збільшення кількості великодисперсних білків ( глобулінів) призводить до підвищення ШОЕ, а зменшення їх концентрації та збільшення вмісту альбумінів зумовлюють її зниження.

ШОЕ дає деяке уявлення про співвідношення між білками плазми та їх електростатичну взаємодію з еритроцитами крові.

У нормі ШОЕ у чоловіків дорівнює 2–10 мм/год., у жінок – 2–15 мм/год.

Мета роботи - визначити швидкість осідання еритроцитів, дати загальну оцінку співвідношення альбумінів і глобулінів плазми крові.

Для роботи потрібні: апарат Панченкова, до якого входять штатив з гумовою основою, капіляри для визначення ШОЕ, годинникове скло, 5% розчин натрію цитрату, 96% спирт етиловий, 2% розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша.

Рисунок 26 – Прилад Панченкова

Хід роботи