Проекція серця на передню стінку грудної порожнини
Анатомія серця та артеріальних судин
ЛЕКЦІЯ №6
План лекції:
1. Загальна анатомія серцево-судинної системи.
2. Серце. Зовнішня будова: основа, верхівка, поверхні, борозни. Камери серця та їх особливості. Будова стінки серця: ендокард, міокард, епікард, осердя (перикард). Клапанний апарат серця та великих судин, його значення. Кровопостачання серця. Вени серця. Проекція меж та клапанів серця на передню стінку грудної клітки.
3. Велике, мале та серцеве коло кровообігу та їх значення.
4. Артерії великого кола кровообігу. Аорта, її відділи: висхідна, дуга, низхідна. Гілки дуги аорти: плечоголовний стовбур, загальна сонна артерія, підключична артерія. Зовнішня сонна артерія, її гілки. Внутрішня сонна артерія, її гілки. Артеріальне коло мозку (коло Вілізія).
5. Артерії верхніх кінцівок: пахвова, променева, ліктьова, артерії кисті.
6. Грудна частина аорти та її гілки. Черевна частина аорти та її гілки.
7. Артерії нижніх кінцівок: зовнішня клубова, стегнова, підколінна, передня великогомілкова, тильна артерія стопи, задня великогомілкова, присередня підошвова, бічна підошвова, малогомілкова.
8. Латинські терміни:сor, аorta, truncus brachiocephalicus, arteria carotis communis, pars thoracica aortae, pars abdominalis aortae.
Серце (сог, cardia) - це непарний порожнистий м’язовий орган, що розташований у лівій половині грудної порожнини (2/3 органа) в передньому середостінні. За формою серце нагадує конус. Його звужена частина - верхівка - спрямована вниз, вперед і вліво, а розширена - основа - спрямована вгору і назад.
Серце має поверхні: передню (груднино-реберну), нижню (діафрагмальну) і медіа- стинальну (легеневу)
На поверхні серця розрізняють вінцеву борозну, яка розміщується поперечно і є межею між передсердями і шлуночками. На передній поверхні серця проходить передня міжшлуночкова борозна, а на нижній - задня міжшлуночкова борозна. Ці борозни з’єднуються між собою в ділянці верхівки серця.
Стінка серця побудована із трьох шарів: ендокарда (внутрішнього), міокарда (середнього) та епікарда (зовнішнього).
Ендокард (endocardium) вистеляє всі камери серця й утворює його клапани.
Міокард (myocardium) складається із особливої серцевої посмугованої м’язової тканини. Її скорочення не залежить від нашої волі. Розрізняють міокард передсердь і міокард шлуночків, м’язові пучки яких між собою не сполучаються. Почерговість і ритмічність скорочення шлуночків і передсердь відбувається за рахунок провідної системи серця, яка представлена м’язовими волокнами особливої будови, що утворюють пучки і вузли.
Епікард (epicardium) утворений тонкою пластинкою сполучної тканини та шаром клітин епітеліального характеру і є вісцеральним листком навколосерцевої серозної оболонки - перикарда. Крім серця, епікард покриває початкові частини великих судин, що виходять або входять у серце: аорти, легеневого стовбура, нижньої та верхньої порожнистих вен.
Перикард (pericardium - осердя) - це тонкий і разом з тим міцний фіброзно-серозний мішок, в якому лежить серце. Він складається із двох шарів: зовнішнього - фіброзного і внутрішнього - серозного. Зовнішній шар - фіброзний перикард - біля основи серця переходить в адвентицію великих судин. Серозний перикард має дві пластинки - парієтальну, яка вистеляє з внутрішньої сторони фіброзний перикард, і вісцеральну, яка покриває серце і є його зовнішньою оболонкою - епікардом. Між цими двома пластинками знаходиться щілиноподібна порожнина, заповнена 1-2 мл серозної рідини, яка зменшує тертя під час серцевих скорочень.
Серце людини чотирикамерне, воно поздовжньою міжпередсердною та міжшлуночковою перегородкою розділене на дві половини - ліву і праву, які між собою в нормі не сполучаються . У верхній частині обох половин знаходяться передсердя - праве і ліве, а в нижній - правий та лівий шлуночки. Кожне передсердя сполучається з відповідним шлуночком через передсердно-шлуночковий отвір. Ззовні близько кожного передсердя є праве та ліве вушка. М’язовий шар лівого шлуночка товстіший за аналогічний шар правого шлуночка. На внутрішній поверхні шлуночків є вирости міокарда - сосочкові м’язи (справа - два, зліва - три).
У ліве передсердя впадають чотири легеневі вени, що несуть артеріальну кров із легень. У праве передсердя впадають верхня та нижня порожнисті вени, що несуть венозну кров від усіх частин тіла.
Із лівого шлуночка виходить аорта, яка несе артеріальну кров через велике коло кровообігу до всіх органів і тканин. І з правого шлуночка виходить легеневий стовбур, яким починається мале коло кровообігу. Він несе венозну кров до легень.
Отже, в правій половині серця знаходиться венозна кров, у лівій - артеріальна.
Клапани серця утворені складками ендокарда. Передсердно-шлуночкові отвори закриваються передсердно-шлуночковими (атріовентрикулярними) клапанами. Клапан між правими передсердям і шлуночком називається тристулковим клапаном (має три стулки). У лівій половині серця є двостулковий клапан - мітральний.
Стулки клапанів за допомогою сухожилкових ниток з’єднуються із сосочковими м’язами , тому вони не вивертаються із шлуночків в передсердя при скороченні (систолі) шлуночків. Отже, і кров із шлуночків при їх скороченні не потрапляє назад у передсердя. При ушкодженні стулок (ревматизм, сифіліс) передсердно-шлуночкові отвори не закриваються повністю, робота серця порушується, і виникають вади серця.
Отвори легеневого стовбура та аорти теж мають клапани з півмісяцевими стулками. При розслабленні (діастолі) шлуночків ці стулки заповнюються кров’ю і закривають отвори судин, перешкоджаючи зворотному току крові в шлуночки.
Проекція серця на передню стінку грудної порожнини
Серце в передньому середостінні розташоване асиметрично: більша його частина знаходиться зліва від серединної лінії, справа залишаються лише праве передсердя й обидві порожнисті вени.
На передню грудну стінку серце проектується так: верхня його межа відповідає верхньому краю хрящів III пари ребер; нижня межа йде від верхнього краю хряща V правого ребра до верхівки серця; верхівка знаходиться в лівому V міжребер’ї, на 1-2 см медіальніше від лівої середньоключичної лінії; права межа проходить на 2 см вправо від правого краю груднини; ліва межа йде від хряща III лівого ребра до верхівки серця.
Межі серця залежать від віку, статі, конституції тіла людини, захворювань.
У медичній практиці проекція меж серця на передню грудну стінку визначається методом перкусії (вистукування).
Судини серця
Артерії серця беруть початок від цибулини аорти (початкового розширеного відділу висхідної частини аорти) і оточують серце подібно до вінка, тому їх називають вінцевими артеріями.
Права вінцева артерія, a. coronaria dextra, проходить у вінцевій борозні, де анастомозує із огинаючою гілкою лівої вінцевої артерії. Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є задня міжшлуночкова артерія, яка проходить в однойменній борозні.
Ліва вінцева артерія, a. coronaria sinistra, поділяється на дві гілки: передню міжшлуночкову й огинаючу. Остання є продовженням основного стовбура артерії, проходить у вінцевій борозні, де анастомозує з правою вінцевою артерією. Передня міжшлуночкова артерія проходить в однойменній борозні серця і в ділянці його верхівки анастомозує із задньою міжшлуночковою артерією (гілкою правої вінцевої артерії).
Вени серця є більш чисельними, ніж артерії. Більшість із них збираються в одну широку венозну судину - вінцеву пазуху, яка розміщена на задній поверхні серця, у вінцевій борозні, і відкривається в праве передсердя. Серце також має вени, які відкриваються безпосередньо у праве передсердя.
ВЕЛИКЕ І МАЛЕ КОЛА КРОВООБІГУ
На початку XX століття видатний учений Вільям Гарвей довів, що серцево- судинна система складається з великого і малого кіл кровообігу. Таким чином, артеріальна і венозна системи не є ізольованими, а зв’язані між собою як єдина система кровоносних судин. Серце ссавців, в тому числі і людини, являє собою порожнистий чотирикамерний м’язовий орган. Воно поділяється на два передсердя і два шлуночки.
Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка і закінчується правим передсердям. Скорочуючись, лівий шлуночок викидає артеріальну кров в аорту, а потім, проходячи через артерії, артеріоли, капіляри всього тіла, вона надходить у венули. Останні збираються спочатку в дрібні, а потім зливаються у великі вени і впадають в нижню та верхню порожнисті вени, які несуть венозну кров у праве передсердя. З фізіологічної точки зору велике коло кровообігу є обмінним, чи метаболічним, тому що кров, циркулюючи по ньому, несе до клітин необхідні поживні речовини і забирає від них продукти метаболізму.
Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка і закінчується лівим передсердям. Від правого шлуночка венозна кров по легеневій артерії надходить у капіляри легень, а звідти артеріальна кров через легеневі вени повертається в ліве передсердя. З фізіологічної точки зору мале коло кровообігу є газообмінним, тому що при проходженні через легеневі капіляри кров віддає вуглекислий газ і насичується киснем.
Серцеве коло кровообігу починається з цибулини аорти (висхідна її частина) і закінчується в правому шлуночку; воно забезпечує кров’ю і дренує (через вени) серце.
Гемоциркуляторне русло здійснює перехід крові з артерій у вени і забезпечує обмін речовин. Воно складається з артеріоли, прекапілярної артеріоли, капіляра, посткапілярної венули та венули.
Серцево-судинна система (система кровообігу) забезпечує обмін речовин між тканинами організму і зовнішнім середовищем, а також підтримує сталість внутрішнього середовища. Функціями системи кровообігу є транспорт поживних речовин, газів, гормонів до тканин і продуктів клітинного обміну від тканин до органів виділення.