Короткі теоретичні відомості і рекомендації щодо виконання контрольної роботи
Рух поїздів по станції здійснюється за маршрутами. Маршрут - це шлях прямування поїзда в межах станції по відкритому світлофору, за встановленими в певне положення і замкнутим стрілками.
При влаштуванні електричної релейної централізації на станції всі приймально-відправні колії та ізольовані ділянки обладнуються рейковими колами, щоб не допускати можливості переведення стрілок під складом або відкриттям світлофора на зайнятий шлях.
На етапі проектування станції складається однонитковий план станції, на якому показуються приймально-відправні колії, напрямок руху по приймально-відправних коліях, стрілки, проводиться розбивка стрілочної горловини на ізольовані ділянки (рейкові кола). На основі однониточного плану проводять аналіз маневрової роботи на станції і на його основі розставляють світлофори на станції.
Розглянемо процес побудови однониточного плану для непарної горловини станції з наступним розвитком (рис. 1).
Рис. 1 непарна горловина станції
Першим кроком здійснюють нумерацію шляхів і стрілок, а також вказують напрям руху кожного шляху.
Головні шляхи станції (на які поїзд в'їжджає з перегону без відхилення по стрілках) позначаються римськими літерами відповідно ІП та ІІП. Непарні потяги прибувають (без відхилення по стрілках) на шлях ІП, парні на ІІП (мал. 2). На двоколійних лініях головні шляхи спеціалізуються, тобто за ним поїзди рухаються тільки в одному напрямку. Бічні шляхи нумеруються, починаючи від головних: від ІІП парними арабськими цифрами, від ІП непарними. Бічні прийомо – відправочні шляхи можуть бути як спеціалізовані, так і тільки тими (рух в обидві сторони). Дозволений напрямок руху показується стрілками на осі (центрі) станції (рис. 2).
Рис. 2 Нумерація шляхів станції
Стрілки нумеруються з боку перегону. З боку прибуття непарних поїздів стрілки нумеруються арабськими непарними цифрами 1,3,5 і т.д. З боку прибуття парних поїздів - парними цифрами 2,4,6 і т.д. (мал. 3). При цьому стрілки з'їздів дивися малюнок (рис. 4) 1 і 3 повинні мати номери по порядку. Якщо стрілки розташовані на одній ординаті, то менший номер буде у тієї яка стоїть вище. Стрілки, що входять в стрілочну вулицю (рис. 4) 5,7,9 також нумеруються по порядку. Всі централізовані стрілки показуються в нормальному («плюсовому») положенні.
Рис. 3 Нумерація стрілок станції
Рис. 4 Нумерація стрілок з`їзду і стрілок стрілочної вулиці
Другим кроком здійснюють розподіл станції на ізольовані ділянки (рейкові ланцюга). Розподіл здійснюється у такому порядку:
а) прийомо - відправні шляхи виділяють в окремі безстрілочні ділянки ізолюючими стиками (на малюнку стики, поставлені по цьому пункту помічені літерою «а», на реальному плані жодних позначень ізостик не має) (рис. 5);
Рис. 5 Розбиття станції на ізольовані ділянки
б) станцію необхідно відокремити від перегону ізостиками (рис. 5) (ізостики позначені буквою «б»);
в) відокремити тупики від станції (мал. 5);
г) стрілки з'їздів розділити на окремі стрілочні секції, для того щоб можна було робити одночасно пересування по сусідніх шляхах (рис. 5);
д) стрілки головного і бічного шляхів не поєднують в одну секцію, щоб не погіршити передачу кодів АЛС на локомотив (рис. 5);
е) стрілки 1, 15, 13, 3 (мал. 5) складають на схемі трапецію названу «коритом», широку частину «корита» (проміжок між стрілками 1 і 15) необхідно розділити ізостиком (камі), в іншому випадку неможливо розставити блоки електричної централізації. Аналогічно необхідно поставити стик між стрілками 5 і 11;
ж) між крайніми стиками станції і першої стрілкою передбачають бесстрелочный ділянку, для виконання маневрових робіт без виїзду за межі станції (мал. 5);
з) за умовами стійкої роботи рейкових кіл в одину ізольовану ділянку має входити не більше трьох стрілок. У нашому прикладі є секція, яка містить 4 стрілки: 3, 7, 9, 13 тому ми розбиваємо цю секції на дві ізостиком (мал. 5).
Третім кроком проводиться осигнализирование станції - встановлення вхідних, вихідних світлофорів для поїздів і маневрових сигналів для маневрової роботи (мал. 6).
Для прийому поїздів з перегону на станцію призначені вхідні світлофори. Вхідні світлофори встановлюють на кордоні станції з перегоном і позначають літерами Ч Н або залежно від напряму руху за цим сигналом (парна або непарна). Ці світлофори - щоглові, п'ятизначні, тобто мають п'ять вогнів: червоний - заборонний, два жовтих і зелений - для формування дозвільних свідчень, місячно-білий миготливий вогонь - запрошення сигнал. Запрошення сигнал вмикається черговим по станції без автоматичної перевірки умов безпеки руху при несправності схем електричної централізації. Рух по цьому сигналу дозволяється зі швидкістю не більше 20 км/год з особливою пильністю і готовністю негайно зупинитися, якщо зустрінеться перешкода для подальшого руху
Рис. 6 Осигналізування станції
Всі світлофори встановлюють на ординаті ізолюючих стиків з правого боку по ходу руху поїзда з урахуванням габариту для забезпечення безпеки руху за сусіднім шляхами.
На двоколійних ділянках передбачається організація руху по неправильному шляху під час капітального ремонту одного з шляхів. Тому для прийому поїзда по неправильному шляху на кордоні станції встановлюється на одній ординаті з вхідним світлофором (зазвичай з лівого боку) додатковий вхідний сигнал НД або ЧД, який по конструкції може бути маленькою або щогловим. Додатковий світлофор, як правило, має три свідчення.
Для відправлення поїздів зі станції для кожного прийомо- відправного шляху встановлюють вихідний сигнал. Очевидно, що для шляхів ІП та 3П вихідні світлофори не потрібні, оскільки ці шляхи у нашому прикладі спеціалізовані. На цих дорогах повинні бути передбачені маневрові світлофори (М11, М13) для здійснення маневрових пересувань (мал. 6). Для збільшення корисної довжини приемо-відправних шляхів всі світлофори прагнуть встановити як можна ближче до ізольованих стиків, але без порушення габаритів наближення будівель. Вихідні світлофори позначаються літерами Ч и Н залежно від напряму руху з додаванням номери прийомо відправочного шляху, до якого належить цей світлофор. На двоколійних ділянках застосовуються в основному чотиризначні вихідні світлофори (червоний, жовтий, зелений і місячно-білий миготливий вогонь як запрошення сигналу). З метою зменшення витрат на будівництво та експлуатацію, а також для збільшення корисної довжини приемо-відправних шляхів застосовуються карликові вихідні світлофори за винятком випадків, що вимагають поліпшення видимості сигналів за умовами безпеки руху. До них, зокрема, відносяться світлофори з головних приемо-відправних шляхів, з бічних прімо-відправних шляхів, за якими здійснюється безупинний пропуск поїздів, а також світлофори групові та гіркові (мал. 6). При установці світлофорів з метою забезпечення безпеки руху слід враховувати габарити междупутья. Тому вихідний щогловий світлофор Ч.4 (мал. 6) не розташований у створі з ізолюючим стиком, а віднесено від нього на деяку відстань у бік дороги.
Маневрові світлофоризастосовуються для управління маневровими пересуваннями в межах станції. Маневрові світлофори, як правило, карликові і мають два вогні: синій-червоний і білий що дозволяє маневрові пересування. У разі поганої видимості (наприклад, за наявності будівель, кущів та дерев), а також на вихід з безвиході, витяжок, під'їзних шляхів, депо передбачається установка щоглових маневрових світлофорів. При наявності вихідного світлофора окремий маневровий світлофор з приемо-отправочного шляху не встановлюється, а проводиться його поєднання з вихідним. У цьому випадку червоний вогонь вихідного світлофора використовується для заборони маневрів, а місячно-білий в режимі безперервного горіння (на відміну від запрошення миготливого) - для дозволу. Маневрові світлофори позначаються літерою М з додаванням парного або непарного числа аналогічно нумерації стрілок. При розстановці маневрових світлофорів слід враховувати, що велика кількість світлофорів підвищує гнучкість роботи станції, але при незначній маневровій роботі призводить до невиправданого збільшення витрат на будівництво та експлуатацію пристроїв електричної централізації.
Маневрові світлофори встановлюються в основному: для виїзду з приемо-відправних шляхів в горловину станції, для в'їзду в централізований район з безвиході, витяжок і під'їзних шляхів, в горловині станції перед стрілками, провідними на шляху, для виконання кутових заїздів при перестановці рухомих одиниць з одного шляху на іншій. В обов'язковому порядку за вхідними світлофорами у бік станції виділяються бесстрелочные ділянки з установкою маневрових світлофорів. Це дозволяє проводити маневри з головним шляхам без виїзду на перегін.
Для даної станції для виходу з глухого кута встановлюємо маневровий сигнал М1 (мал. 6). Подальше розміщення маневрових сигналів здійснюємо, аналізуючи маневрову роботу станції. В ідеалі необхідно досягти такого розташування світлофорів, щоб, використовуючи кутове пересування, з будь-якого шляху можна було потрапити на будь-який інший.
Існує два види маневрових пересувань:
а) за сигналом до сигналу (наприклад, по сигналу М5 до сигналу М11) (мал. 6).
б) за сигналом за зустрічний сигнал (стоящий до поїзда спиною) (наприклад, за Ч за М13) (мал. 6).
Почнемо аналіз:
Для пересування з ІП на ІІП передбачимо сигнал М9 (мал. 6), при цьому саме пересування буде виглядати так: сигнал М15 дозволяє маневрового локомотива залишити перший шлях, локомотив слід за зустрічний сигнал М9, після переведення стрілок (9, 13, 15, 21) в необхідне положення відкривають сигнал М9 і локомотив слідує на другий шлях. Аналогічно сигнал М9 буде брати участь у пересуванні з першого шляху на будь-який інший (мал. 6).
Якщо б ми поставили сигнал М9 між стрілками 9 і 13 (мал. 6), то цей сигнал не міг би брати участь у пересування на 3П, 5П, 7П, тому вже на стадії розстановки ізолюючих стиків необхідно представляти себе як буде організована маневрова робота. При необхідності положення стиків можна змінити і на стадії осигнализирования.
Для пересування з другого шляху на четвертий можна також використовувати сигнал М9, але при цьому локомотив буде здійснювати зайвий пробіг, і займати перший шлях. В цьому випадку краще передбачити окремий сигнал М13 який буде забезпечувати пересування між ІІП, 4П, 6п без заняття першого шляху (мал. 6).
Сигнал М11 буде забезпечувати кутові пересування між третім, шостим і сьомим шляхами, без заняття першого шляху (мал. 6).
При правильній розстановці сигналів і ізолюючих стиків деякі судна можуть здійснюватися в один момент часу. Наприклад, чи може з 5 шляху зі станції вирушати поїзд по стрілках 19-17-11-9-7-3-1 і в цей же момент маневровий локомотив переміщатися з другого шляху на 4-тий (мал. 6)? Так, але для цього необхідно поставити сигнал М7 обмежує пересування маневрового локомотива (мал. 6).
Нумерацію маневрових світлофорів виробляють після повного аналізу маневрової роботи. При цьому номери світлофорам привласнюють від вхідного світлофора, перший маневровий сигнал після вхідного Н позначатиметься М1 інші світлофори в цій стрілочною горловині будуть також містити тільки непарні номери. Відповідно маневрові сигнали після вхідного Ч будуть називатися М2, М4 і т.д.
Однонитковий план будується на міліметрової папері, з дотриманням розмірів (мал. 7).
Рис. 7 Розміри елементів на однониточному плані станції
По закінченні побудови однониточного плану станції складають таблицю залежностей (маршрутів), що відображає залежності між стрілками, світлофорами і маршрутами. Таблиця залежностей є основним документом при складанні електричних схем для роботи пристроїв ЕЦ.
У реальних проектах в таблиці маршрутів вказуються всі поїзні маршрути станції, включаючи маршрути прямої і непрямої ворожості, маршрути прийому неправильним шляхом, маршрути відправлення на неправильний шлях, варіативні маршрути. У контрольній роботі необхідно скласти спрощену таблицю маршрутів. Приклад складання таблиці маршрутів для станції (мал. 6) представлений нижче.
Табл. 1 Основні поїзні маршрути станції
| Напрямок | № марш-руту | Назва маршруту | Литера світлофору | Положення стрілок | |||||||
| 1/3 | 5/7 | 9/11 | 13/15 | ||||||||
| Прийом | На IП –//– 3П –//– 4П –//– 5П –//– 6П –//– 7П | Н Н Н Н Н Н | + + + + + + | + + + + + + | + – + – + – | + – – | + – – | – + | – – | – + | |
| Відправка | Со IIП –//– 4П –//– 5П –//– 6П –//– 7П | ЧII Ч4 Ч5 Ч6 Ч7 | + + – + – | + + | – – | + + + | – – | – + | + – – | – + |
Табл. 2 Маневрові маршрути станції
| Напрямок | № маршруту | Назваие маршруту | Стрілки визначаючі напрям маршруту | Напрямок | № марш-рута | Назва маршруту | Стрілки, визначаючі напрям маршруту | ||
| От світлофора | М1 | До світлофора М9 До світлофора М13 | От светофора | ЧII | До светофора М7 За светофор М1 За светофор М3 За светофор М5 | ||||
| М3 | До світлофора М9 | Ч4 | До светофора М7 За светофор М1 За светофор М3 За светофор М5 | ||||||
| М5 | До світлофора М11 До світлофора М9 | Ч5 | За светофор М5 За светофор М3 За светофор М1 | +9/11, +5/7 |
| М7 | За светофор М1 | Ч6 | До светофора М7 За светофор М1 За светофор М3 За светофор М5 | ||||
| М9 | До светофора М13 За светофор М15 За светофор М17 За светофор Ч5 За светофор Ч7 | Ч7 | За светофор М5 За светофор М3 За светофор М1 | +9/11, +5/7 | |||
| М11 | За светофор М17 За светофор Ч5 За светофор Ч7 | ||||||
| М13 | За светофор ЧII За светофор Ч4 За светофор Ч6 | ||||||
| М15 | За светофор М1 За светофор М3 За светофор М5 | ||||||
| М17 | За светофор М1 За светофор М3 За светофор М5 |
Для маршрутизації станції складають три таблиці маршрутів: основних поїзних, варіативних поїзних і маневрових. Якщо колійне розвиток станції допускає кілька поїзних маршрутів, які мають однакові початок і кінець, то розрізняють основний і варіативні маршрути. В першу таблицю записують основні поїзні маршрути (табл. 1). Основним поїзним маршрутом називається найкоротший шлях прямування поїзда на станції, що має найменшу кількість перетинів з іншими маршрутами і забезпечує найбільшу допустиму швидкість руху по маршруту. Всі основні маршрути прийому і відправлення для даної горловини станції записують у відповідності зі спеціалізацією шляхів у графи: «Напрямок» і «Найменування маршруту». У графу «Літера світлофора» заносять буквене позначення літери світлофора, за яким дозволяється рух за маршрутом. У графу «Положення стрілок» записують у умовне позначення положення всіх стрілок, що входять в маршрут. Нормальне положення стрілки умовно називають плюсових і вказують у таблиці залежностей знаком«+». Перекладене положення стрілки умовно називають мінусовим і вказують знаком« -».
У другу таблицю записують варіативні поїзні маршрути прийому і відправлення в горловині станції. Вариантным маршрутом є шлях прямування поїзда, що має однакові з основним маршрутом початок і кінець, але відрізняється положенням стрілок від основного маршруту. Всі варіативні маршрути прийому і відправлення заносяться до графи «Напрямок» і «Найменування маршруту». У графі «Стрілки, що визначають напрямок маршруту» записують положення та номери тих стрілок, які визначають напрямок маршруту даного варіанту і відрізняють його від основного маршруту. Стосовно даної станції варіативні маршрути відсутні, тому друга таблиця маршрутів не наведено. В [1, с.166-167] розглянуто приклад складання таблиці варіативних маршрутів.
У третю таблиці (табл. 2) записують маневрові маршрути. Кожен записаний маневровий маршрут є простим і складається від даного світлофора до першого попутного, або за останній зустрічний світлофор, або на приемо-отправочный шлях. Всі маневрові світлофори для горловини станції заносять в таблицю у зростаючому порядку. У графі «Найменування маршруту» для кожного маневрового світлофора записують, до якого попутного, за якою зустрічний світлофор або на який прийомо - відправочний шлях встановлюється маневровий маршрут. Коли є варіанти установки маневрових маршрутів, стрілки вказують, що визначають напрямок маршруту. З простих маршрутів завжди можна створювати складні. Тому складні маршрути в таблицю не заносяться.