Основні типи протипіхотних і протитанкових мін, їх призначення і застосування

Мінно-вибухові загородження становлять основу інженерних перешкод івлаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін та окремих мін. Дляобладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протитанкові та

протипіхотні міни.

Протитанкові міни бувають: протигусеничні і протиднищеві. Вонипризначаються для мінування місцевості проти танків, самохіднихартилерійських установок, бронетранспортерів, транспортних машин.

Протипіхотні міни призначені для знищення живої сили, їх підрозділяють

на фугасні та осколкові. Фугасні міни під час вибуху вражають, якправило, одну людину; осколкові можуть уразити кількох чоловік.

Протитанкові міни встановлюють на місцевості вручну та за допомогою мінних загороджувачів і дистанційно, При установці міни вручну

необхідно: вигвинтити з міни пробку; перевірити, чи не деформованокришку міни; відкрутити ковпачок з детонатора і переконатися в наявностігумової прокладки; завести ключем годинниковий механізм вибухового

пристрою; закрутити детонатор у міну; поставити міну в ямку чи на……….

Військова топографія

Топографія —наука, що вивчає засоби вимірювання місцевості і відображення її на папері у вигляді планів і карт.

Військова топографія — розділ топографії, що включає розробку засобіввивчення і розвідки місцевості з метою використання її в бойових умовах.

У бойовій обстановці солдатові доводиться діяти на різній місцевості.

Він повинен сам визначати ціль і відстань для стрільби, напрям свого

руху, місце свого знаходження та ін. Вивчення військової топографії

сприяє розвитку таких важливих якостей, як спостережливість, точність,

увага, вміння аналізувати свої спостереження і робити висновки про

можливий вплив місцевості на виконання бойових завдань.

Місцевість — це частина земної поверхні з усіма її елементами: рельєфом,ґрунтами, водами, рослинністю, шляхами сполучення,сільськогосподарськими і соціально-культурними об'єктами. З поглядувійськової топографії місцевість є одним із елементів бойової обстановки

Місцевість поділяється:

за особливостями рельєфу — на рівнинну, пагорбкувату, горбисту;

за ступенем пересічення — на слабкопересічену, середньопересічену, дужепересічену;

за прохідністю — на легкопрохідну, прохідну, важкопрохідну, непрохідну;за умовами спостереження і маскування — на відкриту, напіввідкриту,закриту;

за природними умовами — на пустельну, степову, лісисту,лісисто-болотисту.

Природні та виготовлені людьми об'єкти на земній поверхні — це місцевіпредмети, що використовуються у військовій справі для визначення місцевості, орієнтування, ціле визначення й управління військами в бою.

До місцевих предметів належать: населені пункти, промислові та сільськогосподарські підприємства, рослинний і ґрунтовий покрив,берегова лінія великих за площею акваторій, ріки, озера, канали, об'єкти шляхів сполучення і зв'язку.

Орієнтування на місцевості — це визначення свого місцезнаходження, положення топографічних і тактичних об'єктів на місцевості відносно сторін горизонту, рельєфу і місцевих предметів, розміщення своїх військ

і військ противника

Рельєф — це сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і

Порядок подолання ділянки місцевості з радіоактивним зараженням.

Радиация.

У тих населених пунктах і районах, де виявлено радіоактивне зараження, усі мешканці повинні надягнути респіратори, протипилові тканинні маски, ватно-марлеві пов'язки або протигази, взяти документи, запас їжі і во­ди, медикаменти, предмети першої необхідності й піти до захисної споруди.

Якщо обставини змусили когось сховатись у квартирі або виробничому приміщенні, потрібно, не гаючи часу, зачинити вікна і двері, завісити їх цупкою тканиною, затулити всі щілини.

Якщо ж люди опинилися в зоні зараження або їм потрібно залишити її, кожна людина повинна прийняти радіозахисний засіб.

Складною і дуже відповідальною проблемою в таких умовах є харчування. Готувати їжу найкраще на незараженій території. В разі крайньої по­треби можна готувати на відкритій місцевості з рівнем радіації не вищим 1 Р/год, а якщо рівень радіації — до 5 Р/год, то у наметах. Коли радіація вища за 5 Р/год — лише у закритих герметичних і дезактивованих примі­щеннях або у захисних спорудах.

Слід пам'ятати, що і після зняття обмежень треба додержувати заходів перестороги, оскільки частина радіоактивних речовин (в основному ізотопи цезію-137 і стронцію-90) надовго залишається на ґрунті, рослин­ності, у воді, на поверхні будівель. Вони можуть потра­пити до організму з їжею і водою. Тому для приготуван­ня їжі придатні тільки ті продукти, що зберігалися у по­гребах, підстіллях, холодильниках, кухонних столах, ша­фах, закритому скляному посуді, були загорнуті в пило­непроникні матеріали.

Щоб запобігти масовому радіаційному опроміненню (чи хоча б знизити його дози до допустимих норм), штаби ЦО у цих зонах запроваджують режими радіаційного захи­сту, тобто визначають час безперервного перебування лю­дей у захисних спорудах, тривалість перебування у будин-

ках і на відкритій місцевості. Якщо підприємство і в цих умовах продовжує свою діяльність, то для кожного цеху встановлюється час роботи, час відпочинку в захисних спо­рудах або житлових приміщеннях. Вибір режиму зале­жить від рівнів радіації, захисних властивостей сховищ, наявності протирадіаційних укриттів та інших умов.

Нині розроблено і рекомендовано вісім типових ре­жимів захисту для різних категорій населення:

режими 1-3 — для непрацюючого населення,

режими 4—7 — для робітників і службовців, режим

8 — для особового складу невоєнізованих формувань.

Кожний режим радіаційного захисту ділиться на три етапи:

перший — перебування у захисних спорудах;

дру­гий — перебування у захисних спорудах і будинках;

третій — перебування у приміщеннях та обмежений час перебування на відкритій місцевості

Для непрацюючого населення розроблено такі режи­ми (з урахуванням К^у,— коефіцієнта ослаблення):

Режим № 1— для населення, яке проживає в дерев'я­них будинках з kqcj,^ 2 і використовує ПРУ з 1?^.= 50.

Режим № 2 — для населення, яке проживає у цегля­них одноповерхових будинках з К^у, = 10 і використовує ПРУ з КосЛ.= 50.

Режим № 3 — для населення, яке проживає у бага­топоверхових цегляних будинках з К^^,^ 20 і викорис­товує ПРУ з Косл^ 200—400.

Наприклад: При рівні радіації 300 р/год:

— для населення, що проживає в дерев'яних будинках (режим № 1), загальна тривалість дотримання режиму за­хисту — 25 діб. З них: перебування в ПРУ — 5 діб; в ПРУ та будинку — 10 діб (у т.ч. протягом доби: 6,5 год у будин­ку, 17 год у ПРУ, 0,5 год на відкритій місцевості); у бу­динку — 10 діб з виходом на відкриту місцевість до 1 год на добу;

— для населення, що проживає в цегляних однопо­верхових будинках (режим № 2), загальна тривалість до­тримання режиму захисту — 20 діб. З них: перебування в ПРУ — 3 доби; в ПРУ та будинку — 4 доби (у т.ч. про­тягом доби: 11 год у будинку, 11 год. у ПРУ, 2 год на відкритій місцевості); у будинку — 13 діб з виходом на відкриту місцевість до 1 год на добу;