Морські та річкові перевезення

Оскільки річкові перевезення багато в чому нагадують мор­ські перевезення, то й особливості них схожі. Серед позитивних особливостей можна назвати:

— можливість перевозити достатньо великі вантажі (напри­клад, супертанкер спроможний перевозити понад 140 тис. т. за один рейс);

— морський транспорт відносно дешевий;

— морський транспорт дуже сприятливий для запровадження досягнень науки і техніки.

Негативні особливості морських перевезень:

— порівняно низька швидкість руху (13—15 вузлів за годину);

— дещо ризикований вид перевезень (за рік через катастрофи у світі втрачається до 300 кораблів);

— час морських перевезень залежить від роботи морських портів (судна місяцями простоюють в портах);

— також робота морського транспорту тісно залежить від роботи інших видів транспорту.

Основну частину міжнародних морських вантажопотоків скла­дають масові наливні та навалювальні вантажі:

— сира нафта (біля 1000 млн. т за рік);

— нафтопродукти (300 млн. т за рік);

— залізна руда (300 млн. т);

— кам'яне вугілля (270 млн. т).

— зерно (200 млн. т).

За останні роки зростає кількість перевезень таких вантажів, як:

— лісові та сільськогосподарські (особливо зростають переве­зення рису, соєвої муки, цукру, олійного насіння);

— руди й мінерали (головним чином нікелева, хромова, мар­ганцева руди, кухонна сіль, гіпс);

— металургійна сировина, кокс, цемент.

З інших видів вантажів, що перевозяться морським транспор­том, виділяють так звані генеральні (тарно-штучні) вантажі, тобто це є готова продукція промисловості, напівфабрикати, продовольство, річний обсяг перевезень яких складає 700 .мли. т.

Міжнародне судноплавство має дві форми: лінійне судноплав­ство та трампове.

а) Міжнародне лінійне судноплавство — це організація пере­везень генеральних вантажів на напрямках зі стійкими вантажо­потоками, (получения на яких підтримуються одним або декілько­ма судноплавними підприємствами з додержанням стійкого гра­фіку." Тобто особливість міжнародного лінійного судноплавства полягає в закріпленні суден на визначених лініях з регулярнимизаходами у чітко визначені порти за наперед оголошеним розкла­дом. Перевезення оплачуються вантажовіправниками за ставками тарифу, що встановлюється перевізниками. Лінійні тарифи бува­ють стабільними протягом великих проміжків часу.

Оскільки лінійні судна перевозять, в основному, дрібні партії вантажів від великого числа відправників великому числу отри­мувачів, то лінійні компанії приймають вантажі до перевезення задовго до підходу судна. Вони зберігають вантажі на своїх складах, організовують й оплачують навантаження й розванта­ження. Звичайно, що вартість цих послуг також входить у плату за транспортування.

б) Міжнародне трампове судноплавство має ще назву міжна­родне нерегулярне судноплавство, тому що йому притаманні не­регулярні рейси, без чіткого розкладу, а судна власниками на­правляються туди, де існує попит на тоннаж та пропозиція ван­тажів. В основному трамповим компаніям характерна тяга до перевезень масових насипних, наливних та навалювальних ван­тажів, але більшість трампових суден універсальні і можуть при необхідності перевозити генеральні вантажі.

Ціна перевезення вантажу та інші комерційні умови встанов­люються в кожному рейсі або декількох рейсах суден на основі договору у вигляді чартеру, який у більшості випадків укладаєть­ся за посередництвом фрахтового брокера. Чартер — це договір між володарем судна і фрахтувальником на оренду усього судна або його частини на визначений термін. У кожному чартері міс­титься ряд стандартних умов, що стосуються судна, вантажу, фра­хту, порядку оплати стивідорних робіт, диспачу, демереджу.

Диспач — це винагорода, яку виплачує перевізник фрахту­вальнику за швидше навантаження або розвантаження судна, ніж за встановленими у чартері нормами. Демередж — це штраф за простоювання судна понад термін, передбачений узгодженими нормами за чартером, який виплачується фрахтувальником пе­ревізнику як компенсація за втрачений час

Що стосується фрахту, то це є перевізна плата за транспорту­вання вантажу чи використання судна. Розмір фрахту фіксується у договорі морського перевезення в залежності від ваги ванта­жу або від одиниці його об'єму. При сплаті за використання суд­на фрахт визначається у вигляді грошової суми за рейс або за обумовлений термін, що має вигляд різновиду орендної плати. Фрахт за умовами договору може виплачуватись повністю при підписанні коносаменту або у два заходи: при підписанні коноса­менту і в порту розвантаження.

У міжнародних морських перевезеннях застосовують такі види фрахтування суден:

— фрахтування на один рейс (володар судна одним рейсом

Перевозить вантаж з одного або декількох портів відправлення в один або декілька портів призначення);

- фрахтування на послідовні рейси (застосовуються при пе­ревезеннях великих кількостей однорідного вантажу в одному і тому ж напрямку декількома послідовними рейсами);

— фрахтування за генеральним контрактом (володар судна зобов'язується протягом визначеного періоду часу перевезти обу­мовлену кількість вантажу);

— фрахтування на умовах тайм-чартеру (все судно або його частина надаються в розпорядження фрахтувальника на визначе­ний термін для перевезення вантажів у довільних напрямках, але володар судна зобов'язаний підтримувати справність судна й оп­лачувані утримання екіпажу, а фрахтувальник, крім сплати фрах­ту, бере на себе усі інші витрати);

— фрахтування на умовах димайз-чартеру (володар передає судно фрахтувальнику на обумовлений термін разом з командою, члени якої стають службовцями наймача, котрий бере на себе усі витрати щодо судна, включаючи зарплату екіпажу, і сплачує фрахтову суму);

— фрахтування на умовах бербоут-чартеру (фрахтувальник наймає судно без екіпажу, бере на себе усі витрати щодо його використання);

- фрахтування на умовах нет-чартеру (володар судна не бе­ре на себе витрати щодо навантаження, вкладання, розміщення й розвантаження вантажу).

Для покращення перевізних робіт на міжурядовому рівні укла­дено багато міжнародних угод з окремих видів транспорту, які отримали назву «транспортні конвенції». Транспортні конвенції визначають основні реквізити, а В ряді випадків і форму транс­портних документів, які повинні застосовуватись у міжнародних перевезеннях. Для морських і річкових сполучень головним є ко­носамент. Коносамент — це документ, який підтверджує прий­няття вантажу на перевезення і зобов'язує перевізника передати вантаж отримувачеві вантажу. Коносамент виконує три головні функції:

— по суті є договором про морські перевезення; — це товаророзпорядний документ;

— є розпискою капітанів кораблів про взяття вантажу на борт.

Прийняттю вантажу до перевезення і виписуванню коносамен­ту може передувати укладання чартеру, якщо це стосується між­народних транспортних перевезень, а при лінійних перевезеннях ко­носамент є єдиним товаророзпорядним документом. У лінійному перевезенні використовують і морські накладні (як і в річкових перевезеннях), але вони не є товаророзпорядчими документами. Міжнародні річкові перевезення найбільше розвинені на Ду­наї, котрий сполучає декілька європейських країн, між якими ді­ють домовленості про основні умови перевезень по річці Дунай.

3. Міжнародні сухопутніта повітряні перевезення

Серед сухопутних транспортів залізничний транспорт є най­головнішим.

Переваги залізничного транспорту:

— здатність перевозити великі партії вантажів;

— порівняно малий ризик;

— слабо залежить від погодних умов;

— один потяг може одночасно перевозити різноманітні ван­тажі в окремих вагонах.

Вади залізничного транспорту:

— надто повільний (в середньому 280 км за добу);

— погано працюють сортувальні станції;

— доволі дорогий вид транспорту;

— прив'язаність до колії;

— порівняно низьке використання досягнень науки і техніки.

Залізничні перевезення здійснюються шляхом укладання до­говорів перевезень із залізничними компаніями. Документ, що підтверджує наявність такого договору, називається накладною. Також варто зазначити, що міжнародні залізничні перевезення здійснюються на основі двосторонніх та багатосторонніх домов­леностей, котрі укладаються відповідними міністерствами країн-учасниць домовленості. Тарифи на залізничне перевезення вста­новлюються в розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу і базуються на внутрішніх тарифах залізниць. При міжнародних перевезеннях розрахунковою валютою тарифів є швейцарський

франк.

Крім залізничної накладної з вантажем проходять товаросупроводжувальні документи, які є необхідними для ввезення в країну імпортера і при перетині транзитних країн.

Подібно до міжнародних залізничних перевезень здійснюють­ся автомобільні перевезення, котрі мають у своїй основі договори перевезень, укладені з автотранспортними підприємствами,, і оформляються автотранспортною накладною. Подібність і- і у встановленні тарифів на автомобільні перевезення.

Переваги автомобільного транспорту:

— достатньо мобільний в порівнянні з морським та залізнич­ним;

— перевезення можуть здійснюватись без перевантажень від

експортера до імпортера;

— відсутність жорсткої прив'язаності до колії;

умов;

— висока ефективність при невеликих відстанях;

— порівняно дешевий вид транспорту. Вади автомобільного транспорту:

— не здатний перевозити великі партії вантажів;

— достатньо високий ризик;

— автоперевезення до певної міри залежать від погодних швидка зношуваність транспортних засобів.

До сухопутних видів транспорту відноситься трубопровід. Цей вид переміщення має певні особливості, які його повністю від­різняють від іншого роду перевезень. Наприклад, по трубопрово­ду переміщують тільки рідинні та газоподібні продукти; цей вид транспортування не має рухомої складової серед засобів переве­зення, а рухається тільки продукція; експортер і імпортер тут постійні; продукція рухається по продуктопроводу безперервно.

З особливостей трубопровідного транспортування випливають переваги й вади даного виду транспорту,

Переваги трубопровідного транспорту;

— довготривалість укладених контрактів між експортером та

імпортером;

— неперервність надходження товару;

— нескладність у розрахунках;

— переміщення великої кількості продукту;

— незалежність від погодних умов. Вади трубопровідного транспорту:

надто жорстка залежність імпортера від експортера;

— з метою запобігання впливу непередбачуваних ситуацій

необхідно створювати запаси продукту у спеціальних резервуа­рах на протязі майже усього трубопроводу;

— висока плата за проходження трубопроводу по транзитних

територіях.

Так уже склалося, що термінологія в авіаперевезеннях багато в чому нагадує термінологію, прийняту в морських транспортних відносинах: це і «судно», і «фрахт», і«чартер». Але авіаперевезення мають свої особливості, свої переваги, свої вади.

Переваги авіатранспорту:

— найшвидший спосіб переміщення продукту;

— велика маневреність по відношенню до напрямків руху;

- величезна сприйнятність до впровадження досягнень нау­ки і техніки;

— незмінний при перевезенні людей на наддалекі відстані.

Вади авіатранспорту:

— найдорожчий вид транспорту;

— неспроможний перевозити великі об'єми вантажів;

— авіаперевезення недопустимі для переміщення легкоспалювальних і вибухонебезпечних вантажів;

— надзвичайно залежить від погодних умов;

— має велику долю ризику.

Повітряні перевезення регулюються міжнародними багатосто­ронніми та двосторонніми домовленостями, як правового, так організаційного характеру. Вантаж супроводжується індивідуаль­ною авіанакладною на літак. Авіаперевезення можуть здійснюва­тись, як шляхом об'єднання дрібних вантажів, так і перевезенням однорідного вантажу, а тому авіасудно може бути зафрахтоване повністю або частково. Плата за авіафрахт вираховується за ва­гою в кілограмах, але якщо об'єм вантажу у 6 разів перевищує відповідну вагу, то плата вираховується за об'ємом.