Ведучий2: Наступний крок ми назвали «Слово для мами».

Читець 1

Батьки! Вони постійно поруч.

Вони несуть на крилах нас в життя!

Вони усе зробити для нас хочуть,

Щоб мали ми щасливе майбуття.

Батьки! Вони в своїй любові,

В любові щирій, відданій, святій,

Якщо потрібно, зрушать для нас гори,

Пустелю зроблять раєм на землі.

Батьки! Своїми молитвами,

Важкою працею, гарячими слізьми

Вимощують дороги перед нами,

Щоб ми лишень щасливими були.

(Петрук Н.В., вчитель англійської мови та світової літ.)

Ведучий1: Отож, сьогодні ми поговоримо про найрідніших людей на землі - про наших батьків.

Ведучий2: А якщо бути точнішим – ми поговоримо про наш священний обов’язок, даний нам Господом Богом, обов’язок любити і шанувати наших батьків.

Ведучий1: Для того, щоб дійти істини у питанні: «Яким чином ми можемо виконати наш обов’язок?» пропонуємо вам зробити кілька кроків.

Ведучий2: Крок перший називається «Замислись на хвилинку»

Задумайтесь над такими питаннями:

1. Ким для вас є ваші батьки?

2. Що було б з вами, якби їх не було поруч?

А пісня, яка пролунає, нехай налаштує ваші серця на щиру, відкриту розмову.

(Пісня «Батько і мати»)

Ведучий1:Отже, поділіться, будьте ласкаві, вашими думками.

Уч.1:Для мене мої батьки є найкращими друзями, які мені завжди допомагають та підтримують у складних ситуаціях. Якби їх не було поруч, я не могла б робити того, чого навчають мене батьки.

Уч.2:Я ціную свою маму і свого тата. Вони в мене найцінніші. Вони завжди мене розуміють і підтримують. Якби їх не було поруч, то я сам не вижив би.

Уч.3:Батьки – найцінніші люди на землі, які захистять, подбають, приголублять.

Уч.4: Для мене батьки – це перш за все опіка і любов. Вони віддають мені своє серце. Якби їх не було поруч, мені було б дуже погано. (і т. д.)

Ведучий 1:

Душею сам з собою не криви

І правди не приховуй сам від себе,

Тоді зрівняються дороги всі твої,

Благословлятимуть тебе земля і небо

Наступний крок ми назвали «Відверто сам собі»

Ведучий2: Кожному із вас пропонується невеличка анкета. Ви маєте відповісти на всі її запитання, керуючись єдиним правилом – бути чесним із самим собою.

Анкета

1.Коли останній раз я сказав(ла) своїм батькам, що люблю їх?

2.Коли останній раз я подякував (ла) своїм батькам?

3.Коли і чим я допоміг (ла) своїм батькам?

4.Скільки раз за останню добу я сказав(ла) своїм батькам неправду?

5.Коли останній раз я визнав (ла) свою провину перед батьками?

6.Скільки за останню добу я міг(ла) допомогти своїм батькам, але не зробив(ла) цього)?

(анкетування проводиться протягом 3-5 хвилин під звуки мелодії )

Ведучий 1:

Час для роздумів сплив. Якщо ви були щирі і відверті із собою, вам не важко буде зробити вибір між двома істинами.

Ведучий2: Перша істина: «Мої стосунки із батьками практично ідеальні. Я нічого не хочу міняти»

Ведучий 1:

Друга істина: «Я усвідомлюю, що мої батьки заслуговують кращого ставлення. Для цього я мушу щось змінити.»

Читець 2:

Шануй батьків, - вони ж бо Богом дані.

Шануй батьків – вони дали життя.

Прийде той час, коли батьків не стане.

Тоді спізнілим буде каяття.

Шануй батьків! Допоки вони поряд,

Горнись під їхнє стомлене крило,

Вслухайсь в слова, які вони говорять,

Даруй любов свою їм і тепло.

Даруй їм вдячність кожної хвилини

За їхню працю, втому, мозолі.

Шануй батьків не знаючи спочину-

Тоді щасливий будеш на землі.

(Петрук Н.В., вчитель англійської мови та світової літ.)

Ведучий 2: Саме про це говорить епіграф нашого уроку. Це наш священний закон і обов’язок. Ця заповідь дана нам Богом і від Нього ми маємо обіцянку бути благословенними на землі, якщо будемо виконувати цю заповідь.

Ведучий 1:

Повернемось до нашого анкетування і до того вибору який кожен для себе

зробив. Ми вітаємо тих, хто обрав для себе першу істину. Але основне наше

завдання – допомогти тим, хто погодився із другою істиною, допомогти знайти той шлях, по якому вони прийдуть до своїх батьків з розумінням, повагою, любов’ю.

Ведучий 2: Наступний крок називається: «Роздуми про матір»

Читець 3:Маленьке слово і просте,

Воно злітає з вуст найпершим.

Та найдорожче над усе

Воно в житті, скажу від серця.

А скільки в ньому почуттів!

Чи хто зумів порахувати?

Як мило слово це звучить!

Матуся, матінка і мати.

У слові цім немає дна.

Воно без меж, воно величне.

І хоч матуся в нас одна,

Покликання її - все ж вічне.

І сам Господь дає їй сил

Любити, вірити, прощати,

Терпіти, вчити, берегти,

І розуміти – вона МАТИ.

(Петрук Н.В., вчитель англійської мови та світової літ.)

Ведучий1: Отож, матуся… Хто вона у нашому житті? Якщо ми добре задумаємось над цим питанням, то скажемо, що мама – це просто диво. Важко збагнути, як вона встигає все те, що робить для нас. Скільки їй приходиться турбуватись за нас, переживати, плакати, молитись. Скільки всього вона пробачає, скільки вона витримує! А найголовніше – вона не задумуючись віддасть життя за кожну свою дитину.

Ведучий2: Наступний крок ми назвали «Слово для мами».

Перед вами набір карток із словами. Виберіть собі те слово, яке ви найбільше хотіли б сказати мамі у цю мить.

( звучить пісня «Мамо, матінко моя…»)

Набір слів: люблю, цілую, ціную, дякую, сумую, обожнюю, кохаю,пробач, посміхнись, відпочинь, не турбуйсь, не сумуй, повір… (одне слово може зустрічатись кілька раз)

Ведучий1: Що ж, ви зробили свій вибір. А зараз дайте самі собі обіцянку,що як тільки ви зустрінетесь із мамою, ви відразу скажете те, що вам так хочеться сказати.

Ведучий2: Наступний крок «Роздуми про батька»

Читець 4:

Як часто батька у дитинстві я боявсь.

Він так суворо вмів поглянути на мене.

Завжди так твердо на своєму він стояв-

Мені здавалося, що в грудях в нього кремінь.

Я не скажу що батько мене бив,

Але він словом так умів ударить,

Що я уже нічого не хотів…

була мені то найстрашніша кара.

Ішли роки… Я виростав, мужнів.

Прийшла пора прощатися з дитинством.

І лиш тоді я батька зрозумів,

Тоді усі його слова осмислив.

Мене любив він і завжди хотів,

Щоб син його став чоловіком справжнім.

Він як матуся серцем пломенів,

Він був таким же чуйним і уважним.

Він лиш ховав ті ніжні почуття:

Чоловіки, як мовиться, не плачуть.

Та на місця все ставиться життям.

Хай мій татусь за страх мене пробачить.

(Петрук Н.В., вчитель англійської мови та світової літ.)

Ведучий1: Батько… Завжди суворіший за маму, серйозніший і категоричніший у своїх судженнях, скупіший на слова і почуття. Але батько любить так само сильно. У нього також болить душа і мокріють очі від сліз. Він так само багато терпить і пробачає, і приймає своїх дітей такими, які вони є.

Ведучий2: Наступний наш крок «Мікрофон»

Хотілося б почути вашу думку з приводу такого питання: Що ж робити

дітям, щоб батьки бачили і відчували ту любов, повагу і шану, на які вони заслуговують?

Уч.1Діти повинні допомагати батькам в усьому.

Уч.2Діти повинні радувати батьків своїми успіхами.

Уч.3Дітям потрібно проявляти свою любов до батьків. (і т.д.)

Ведучий1: Останній наш крок називається «Зроби правильні висновки»

Зробити їх допоможе сценка-мініатюра: «Розмова хлопчика з чарівником»

(автор: Петрук Н.В., вчитель англійської мови та світової літ.)

Чарівник:

Чого, хлопчино, ти страждаєш?

Чому обличчям ти поник?

Такий ще юний, серце краєш,

Цього я бачити не звик.

Хлопчик:

Мені здається – я дорослий,

В усьому гарно розуміюсь.

А мама з татом ще і досі

Мене виховувати сміють.

Як пояснить їм, що я краще

У деяких питаннях знаюсь?

Що я не неук, не ледащо,

Я просто лиш не переймаюсь

Тими уроками. Набридло…

Мене он друзі мої ждуть.

От їх батьки мабуть не кривдять.

Вони щасливо так живуть.

Чарівник:

Напевне так, не заперечу,

Але скажи- но ти мені

Звідки у тебе такі речі –

Красиві чисті і нові?

Хлопчик:

То завдяки моїй матусі,

У неї руки золоті.

Лиш тільки рано я проснуся,

А одяг поряд вже лежить.

Чарівник:

А той комп’ютер найновіший,

Що часто так на ньому граєш?

Велосипед твій найкрутіший,

Що друзів ним переганяєш?

Хлопчик:

То завдяки моєму татку,

Багато дуже він працює.

Та не примножує тим статки

Що попрошу – мені купує.

Чарівник:

Тоді задумайсь на хвилинку

Що і матуся, і твій тато

Не знають втоми і спочинку,

А хочуть лиш про тебе дбати.

Тобі вони добра бажають,

І все, що мають, віддають.

Лише хорошого навчають,

Плекають, люблять, бережуть.

Хлопчик:

Свою провину розумію

І дуже дякую тобі.

Вже й сам не знаю, як посмів я

Ось так поскаржитись тобі.

Мої батьки – найкращі в світі.

Я все для них тепер зроблю.

Їх слухать буду, гарно вчитись,

Бо ж дуже, дуже їх люблю.

Ведучий1: Що ж, гадаю нам з вами немає потреби зустрічатись з чарівником, для того щоб зрозуміти: усе, що ми маємо – дали і дають нам наші батьки.

Ведучий2:І все, що вони роблять, чого вони навчають, спрямовано тільки на одне-єдине – щоб ми виростали хорошими, добрими, розумними і щасливими.

Ведучий1: І найперший наш обов’язок сьогодні – бути слухняними, старатись не розчарувати наших батьків, відповідати взаємністю на їх почуття, допомагати їм у міру наших можливостей і зробити все, що від нас залежить, щоб виправдати їхні надії і сподівання.

Ведучий2: Одним словом, ми маємо виконувати велику заповідь: «Шануй батька свого та матір свою»

Читець 5: Батьки мої! До вас я пригортаюсь

Як горнеться до сонечка земля!

За вас, рідненькі, Господа благаю

Щоб доленька щасливою була.

Щоб ви цвіли, як мальви біля хати,

Красивими і пишними були.

Щоб не стомилось вам життя вертати

В сто крат все те, що нам ви віддали.

Живіть ще довго, дням новим радійте.

Джерельце ваше хай невтомно б’є.

Батьки мої – два янголи в цім світі,