Сутнісна характеристика окремих форм і видів рест­руктуризації підприємств (організацій).

Оперативна реструктуризація підприємства (органі­зації) звичайно здійснюється протягом 3—4 місяців і передба­чає істотне поліпшення його (її) діяльності. Останнє досяга­ється проведенням комплексу оперативних заходів, названих на рис. 19.2.

Стратегічна реструктуризація підприємства (органі­зації) спрямована на забезпечення довготривалої його (її) конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому ринках. Для досягнення останньої необхідно чітко визначити стратегіч­ну мету реструктуризації підприємства (організації). Всебічно обґрунтована мета реструктуризації конкретного суб'єкта гос­подарювання може бути сформульована (в загальному вигляді) так: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Після цього розробляється страте­гічна концепція розвитку суб'єкта господарювання, визнача­ються напрями та інструменти реалізації поставленої мети.

Рис. 19.1. Основні форми, види і масштаби (глибина) реструктуризації підприємств та організацій

Рис. 19.2. Типова сукупність організаційно-економічних заходів, здійснюваних у процесі оперативної реструктуризації підприємства (організації")

Організаційно-правова реструктуризація передбачає комерціалізацію і корпоратизацію діяльності, зміни в орга­нізаційній структурі суб'єкта господарювання, зміну влас­ності на державному підприємстві (в установі).

Управлінську реструктуризацію пов'язано з підготов­кою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конку­рентоспроможне функціонування підприємства (організації), сучасну маркетингову, інноваційну і технічну його (її) полі­тику.

Технічна реструктуризація орієнтується на забезпечен­ня такого стану підприємства, за якого воно досягає відповід­ного рівня виробничого потенціалу, технології «ноу-хау», управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу вийти на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією.

Економічна реструктуризація має забезпечувати рівень рентабельності виробництва (діяльності), що відповідає су­часним умовам господарювання. Це потребує досягнення певного рівня поточних і капітальних витрат, гнучкого ціно­утворення та достатнього обсягу продажу товарів.

Фінансова реструктуризація означає досягнення суб'єктом господарювання такої структури балансу, коли показники ліквідності й платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також не існує проблем із виплатою креди­тів і відсотків за ними або з погашенням інших боргових зобов'язань.

Інколи стає необхідною часткова (обмежена) рестру­ктуризація підприємства (організації), яка здійснюється для відновлення його (її) економічної та технічної життєдіяль­ності. Тоді підприємство встановлює для себе певні орієн­тири. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу, розмір робочого капіталу, коефіцієнт покриття боргів тощо. їх практичне досягнення звичайно потребує реструктуризації (переоформлення) боргів, додаткової емісії цінних паперів, переоцінки активів, зниження рівня дебітор­ської заборгованості та ін.

Комплексна (всебічна) реструктуризація охоплює: роз­робку нової організаційної структури суб'єкта господарюван­ня; здійснення відповідної продуктової та техніко-технологічної політики; істотні зміни в менеджменті тощо. Така рес­труктуризація звичайно триває до трьох років.

Для обґрунтування форм, видів і масштабів рест­руктуризації необхідно попередньо ретельно проаналі­зувати всі напрями діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності продукції, структу­ри витрат і прибутковості виробництва, охоплення сег­ментів ринку тощо.

Аналіз можливих альтернатив:

1) якщо прибутковість виробництва певної продукції не може бути відновлена з причини її низької якості, застарілої технології, високої собівартості, низького рівня використання виробничої потужності тощо, то підприємство мусить припи­нити своє існування;

2) для ресурсів, що вивільнюються (виробничі потужності, «ноу-хау», управлінський і трудовий потенціал), визначаються нові перспективні види продукції, виробництво яких може за­безпечити необхідну рентабельність вкладеного капіталу з ура­хуванням вартості реструктуризації;

3) якщо ефективне виробництво не може бути віднов­лено навіть за реструктуризації технічних умов і переква­ліфікації персоналу, то даний виробничий підрозділ має бути ліквідований, його активи продані, а площі здані в оренду.

Розроблювана стратегія реструктуризації конкрет­ного підприємства має передбачати:

• зменшення витрат і підвищення продуктивності праці, зниження енергоємності виробництва, посилення контролю якості продукції;

• запровадження ретельно обґрунтованої нової технології виготовлення виробів;

• модернізацію або заміну виробничого устаткування.