Способи знімання ситуації та рельєфу. Топографічні знімання

Лекція 10.

Топографічні знімання

Ми розглянули які виміри виконуються в геодезії, як оцінити кількісні та якісні характеристики вимірів. Встановлено, що для складання карт і планів земної поверхні спочатку розвивають Державні планові та висотні мережі, потім їх згущують в необхідних місцях, а для виконання наземних знімань місцевості безпосередньо до початку робіт розвивають знімальні мережі в вигляді теодолітно-нівелірних ходів.

Це дає нам змогу розглянути питання про виконання топографічних знімань для складання карти та планів земної поверхні.

Види знімань місцевості

Процес виконання геодезичних вимірів для складання карт і планів місцевості називається зніманням.

Якщо при зніманні визначають взаємне розміщення предметів та контурів місцевості, то його називають горизонтальним абоконтурним зніманням. Знімання ситуації та рельєфу місцевості називають топографічним.

Знімання виконують на основі створеної знімальної геодезичної основи. В залежності від застосування методів та приладів розрізняють такі види знімань:

Окомірне знімання. Є одним із найпростіших контурних знімань. Виконується як допоміжне при виконанні інструментального знімання, рекогносцировки місцевості, прив’язки положення геодезичних знаків до місцевих предметів і контурів, в військовій справі і т.д.

Бусольне знімання.Виконується за допомогою мірної стрічки або рулетки і бусолі. Можна отримати контурний план вищої точності ніж при окомірному зніманні.

Горизонтальне (теодолітне) знімання є однією з найбільш точних видів контурного знімання місцевості. Виконується за допомогою теодоліта, тахеометра, мірної стрічки, рулетки або оптичного віддалеміра.

Тахеометричне знімання є однією із видів топографічного знімання місцевості. Виконується для крупномасштабного знімання невеликих територій, вишукуванні інженерних споруд і т.і. Мензульне знімання. Є одним із графічних методів визначення положення предметів, контурів та характерних точок рельєфу.

Наземне фототеодолітне знімання(розділ 9, §10).Виконується фототеодолітом – це прилад, в якому поєднані теодоліт з фотокамерою.

Аерофотознімання(розділ 9, §9). З літальних апаратів за допомогою спеціальних аерофотокамер фотографують місцевість.

Космічне знімання(розділ 9, §11).Для складання карт та планів місцевості використовують космічні знімки поверхні землі, отримані з штучних супутників Землі.

Основними етапами горизонтального (теодолітного) та тахеометричного знімання, які найбільш часто використовуються при вишукуваннях інженерних споруд є:

1. Підготовчий етап. Вивчають наявність існуючих на дану територію карт та планів, пунктів геодезичних мереж. Виконується рекогносцировка місцевості. Закріплюються точки планово-висотної геодезичної основи. Складається схема ходів та їх прив’язки до вихідних пунктів геодезичних мереж.

2. Етап вимірювальних робіт. Виконуються всі необхідні польові виміри в знімальній основі та знімання предметів контурів і рельєфа місцевості.

3. Обробка результатів вимірів. Контролюють результати польових вимірів, обчислюють горизонтальні прокладання, середні кути, перевищення, виконують вирівнювання планової та висотної знімальної основи.

4. Складання плану. По даним польових вимірів ручним способом на папері або в автоматичному режимі за допомогою ПЕОМ складають план місцевості в заданому масштабі.

Ситуацію місцевості зображають в умовних знаках, а рельєф місцевості – горизонталями.

Способи знімання ситуації та рельєфу

Наземне знімання виконується від точок та ліній планово-висотної знімальної основи в залежності від умов місцевості, наявності приладів, розміщення характерних точок предметів, контурів та рельєфу місцевості наступними способами:

1. Спосіб прямокутних координат або перпендикулярів

Спосіб перпендикулярів застосовують при зйомці предметів та контурів місцевості, розміщених на невеликій відстані вздовж ліній планової знімальної основи. Положення точок визначається абсцисою х та ординатою у (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Спосіб прямокутних координат (перпендикулярів)

Рис. 9.2. Побудова перпендикуляра рулеткою

Абсциси Х_і та ординати Y_i вимірюють рулеткою (мірною стрічкою) з точністю до 0,01 м до чітких контурів і до 0,1 м – до нечітких контурів (контур ліса, болота, берег річки і т.і.).

При великій довжині перпендикулярів застосовують екер (призмовий або дзеркальний) (рис. 9.3).