ТЕМА 5: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ АУДИТУ В УКРАЇНІ. Аудит в Україні регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність в Україні» від 22 квітня 1993р

ТА ЗАКОРДОНОМ

Аудит в Україні регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність в Україні» від 22 квітня 1993р. № 3125-XII та Кодексом професійної етики аудиторів України. Цей Закон визначає загальні засади аудиторської діяльності, встановлює вимоги до суб’єктів аудиторської діяльності, до порядку проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Із 01.01.1999 р. запроваджене обов’язкове дотримання національних нормативів аудиту. Рішенням Аудиторської палати України (АПУ) від 18.12.1998 року № 73 затверджено 32 національні нормативи аудиту, що врегульовують вимоги до аудиту, його мету, принципи договірних відносин із замовниками, планування, інформаційне та методичне забезпечення перевірок, методику збирання та формулювання доказів, порядок складання аудиторських висновків та звітів, дотримання спеціальних умов проведення аудиту (втратили чинність із прийняттям МСА).

Аудиторська палата України рішенням від 18 квітня 2003 року № 122 затвердила Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (Міжнародні стандарти аудиту) як Національні стандарти аудиту, тому вони підлягають обов’язковому застосуванню суб’єктами аудиторської діяльності до фінансової звітності з 2003 року.

Згідно Закону Україниаудит – це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству, встановленим нормам та нормативам.

Аудиторська діяльність включає:

- організаційне та методичне забезпечення аудиту;

- практичне виконання аудиторських перевірок;

- надання інших аудиторських послуг.

Аудит може здійснюватися незалежними особами – аудиторами або спеціалізованими аудиторськими фірмами.

Аудиторами можуть бути громадяни України, які здобули вищу освіту, мають певні знання з питань аудиту, стаж роботи не менше трьох років підряд на посадах: аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту підтверджуються шляхом складання кваліфікаційного іспиту. Сертифікацію аудиторів здійснює Аудиторська палата України. Види сертифікатів:

- сертифікат серії А – дає право його власнику здійснювати аудиторські перевірки на виробничих, торговельних, будівельних, сільськогосподарських та інших видах комерційних підприємств, крім фінансових установ.

- сертифікат серії Б – дає право його власнику здійснювати аудиторські перевірки комерційних банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок та інших фінансових установ, але виключає право проводити перевірки комерційних підприємств.

- сертифікат серії А,Б – сертифікат, який надає право його власнику здійснювати будь-які види аудиторських перевірок.

Основними завданнями аудиту підприємств є:

1) перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх повноти та достовірності;

2) виявлення, попередження, профілактика порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

3) реальність визначення фінансових результатів у бухгалтерському обліку;

4) надання консультативних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту фінансових ресурсів, правильності заповнення первинних документів, облікових регістрів, книг, відомостей, звітних форм;

5) реальність визначення об’єкта оподаткування єдиним податком, та інші.

Щодо контролю якості роботи аудитора, то при визначенні політики аудиторської фірми та необхідних процедур при проведенні перевірки слід користуватись загальними положеннями, викладеними в Міжнародних стандартах аудиту 220 “Контроль якості аудиторської роботи”, а саме:

1)професійні вимоги– персонал аудиторської фірми повинен дотримуватись принципів незалежності, порядності, об’єктивності, конфіденційності та професійної поведінки;

2)навички і компетентність– фірма повинна мати персонал, що досяг і зберігає професійні стандарти та професійну компетентність, необхідні для виконання ним своїх обов’язків з належною ретельністю;

3)доручення роботи– аудиторську роботу доручають персоналу, який має відповідну технічну підготовку і досвід;

4)делегування– треба в достатньому ступені направляти роботу, здійснювати нагляд і контроль над роботою на всіх рівнях, щоб забезпечити обґрунтовану впевненість у тому, що робота, яку виконують, відповідає належним стандартам якості;

5)консультування - в разі потреби слід консультуватися на фірмі (чи за її межами) із спеціалістами, які мають відповідний досвід;

6)прийняття та збереження клієнтів - потрібно оцінювати потенційних клієнтів і постійно переглядати оцінку наявних клієнтів. Вирішуючи питання про прийняття (чи збереження клієнта), слід враховувати незалежність фірми і можливість належного обслуговування клієнта, а також порядність управлінського персоналу клієнта;

7)моніторинг– необхідно постійно проводити моніторинг адекватності і ефективності політики та процедур контролю якості. Ці положення будуть актуальними у більшості випадків.

Основними джерелами аудиторської перевірки на підприємстві є:

- первинні документи (накладна, податкова накладна, акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, розрахункові чеки, платіжні доручення, виписки банку, платіжні відомості, касова книга; документи, які підтверджують момент виникнення доходу);

- облікові регістри;

- фінансова (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про зміни у власному капіталі), податкова (декларації по ПДВ, про прибуток, форма № 1-ДФ), статистична звітність, звітність до фондів соціального страхування.

Інформаційним забезпеченням аудиторських перевірок будуть:

1. Податковий кодекс України: чинне законодавство із змінами і допов. на 16.02.2011 року: (Відповідає офіц. текстові) – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 480 с.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІУ із змінами та доповненнями.

3. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 року зі змінами та доповненнями.

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 31.11.1999р. №291.

5. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

6. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291.

7. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України.

8. Міжнародні Стандарти Аудиту.

9. Наказ МФУ від 28.03.2013 № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності».

За результатами аудиторської перевірки складаються два різних документи: аудиторський звіт та аудиторський висновок. Ці документи передбачено ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність».Аудиторський звіт призначений виключно для замовника і може бути надрукований лише з його дозволу.Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Розглянемо види (форми) висновків, які можуть видаватись за результатами аудиторської перевірки підприємств. Вони залежать від результатів аудиту. Отже, розрізняють такі види аудиторського висновку:

1) Позитивний:

а) безумовно-позитивний;

б) умовно-позитивний:

- умовно-позитивний аудиторський висновок з нефундаментальною невпевненістю;

- умовно-позитивний аудиторський висновок з нефункціональною невідповідністю.

2) Негативний.

3) Відмова від видачі аудиторського висновку.

Безумовно-позитивний аудиторський висновок видається тоді, коли за результатами проведеної перевірки не виявлено помилок або недоліків. Стан бухгалтерської звітності підприємства-клієнта повністю відповідає вимогам чинного законодавства і розкриває достовірну інформацію про фінансові результати підприємства. Також дотримано таких вимог:

- аудитор отримав достатню кількість аудиторських доказів та всі необхідні пояснення від керівництва та персоналу підприємства-клієнта;

- надана інформація є достатньою для відображення реального стану справ на підприємстві;

- існують адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань аудиторської перевірки фінансової звітності;

- аудитор може підтвердити можливість подальшого функціонування підприємства;

- при складанні звітності враховано вплив послідуючих після дати балансу подій.

Якщо в процесі аудиторської перевірки були встановлені певні факти, операції або виявлені окремі показники, які викликали заперечення (незгоду) аудитора, але потім керівництвом підприємства були надані вичерпні пояснення, які задовольнили аудитора, або зроблені відповідні коригування звітності, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити не обов’язково, оскільки вони не змінюють зміст безумовно-позитивного висновку.

Прикладами необхідності доповнення безумовно-позитивного висновку відповідними додатками можуть бути такі ситуації: частина роботи щодо проведення перевірки виконана іншим аудитором або висновок частково ґрунтується на висновку іншого аудитора; аудитор погоджується з відхиленням від загальноприйнятих принципів обліку і складання звітності (погоджується з обґрунтуванням керівництва підприємства); аудит за попередні періоди проводив­ся іншим аудитором; за попередні періоди аудит не проводився (аудит здійснюється вперше). В окремих ситуаціях аудитор не може видати безумовно-позитивний висновок через існування обмеження в обсязі його роботи або через невпев­неність чи незгоду. Тоді аудитор складаєумовно-позитивний висновок – висновок, який складається, коли в процесі перевірки виявлено помилки і недоліки, які мають несуттєвий характер. В цілому стан бухгалтерського обліку підприємства-клієнта відповідає вимогам чинного законодавства. Фінансова звітність містить достовірну інформацію. Причинами виникнення помилки є невпевненість чи невідповідність.

Аудиторський висновок з невпевненістю видається за таких обставин:

- наявність значних обмежень в обсязі аудиторської перевірки через те, що аудитору не було надано всієї необхідної інформації, документації та пояснень керівництва з питань, що стосуються перевірки;

- аудитор не може виконати всі обов’язкові аудиторські процедури (на­приклад, через обмеження у часі перевірки, встановлені підприємством-клієнтом); конкретні ситуаційні обставини, існують суперечності щодо правильності здійснення висновків у кожній конкретній ситуації (наприклад, спірне виконання довгострокового контракту; багатоваріантність управлінських та технологічних рішень);

- існування інших обставин, які можуть загрожувати діяльності підприємства у майбутньому; запізніле призначення аудитора для проведення перевірки, внаслідок чого виникає обмеження в обсязі його роботи через те, що він вже не зможе спостерігати за проведенням інвентаризації.

Аудиторський висновок з невідповідністю видається у випадках:

- встановлено факти порушення вимог чинного законодавства при обліку і відображенні фінансових результатів у звітності;

- неоднозначність тлумачення окремих положень законодавчих актів або різне трактування одних і тих самих операцій в різних нормативних документах.

Невпевненість та невідповідність можуть бути суттєвими і несуттєвими. Невпевненість або невідповідність вважаються суттєвими у тому випадку, коли вплив чинників на фінансову інформацію, які викликали невпевненість чи невідповідність, настільки значний, що це може перекрутити дійсний стан справ на підприємстві у цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх невпевненостей та невідповідностей на формування фінансової звітності.

Негативний аудиторський висновок складається у випадку, коли за результатами проведеної перевірки виявлено суттєві помилки і порушення. Дані аналітичного і синтетичного обліку не співпадають між собою. Фінансовий звіт складено на основі недостовірної інформації і він не відображає реального фінансового стану підприємства. Тобто видаючи негативний висновок, аудитор показує, що, на його думку фінансова звітність не відповідає встановленим вимогам, не є достовірною і об’єктивною, її показники суттєво перекручені.

Відмова від видачі аудиторського висновку – це офіційний документ, яким оформляються результати проведеної перевірки. Відмова від видачі аудиторського висновку складається у випадку, коли за результатами проведеної перевірки не можна сформувати об’єктивну думку стосовно бухгалтерського обліку та звітності підприємства-клієнта. В більшості випадків причинами складання такого висновку є відсутність необхідної і достовірної інформації про фінансово-господарську діяльність малого підприємства, яка є підставою для оцінки його фінансового стану.

Аудиторський доказ – це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора.

Аудиторська перевірка складається з таких етапів: переддоговірна робота; укладання договору на проведення аудиту; складання плану і програми аудиту; збір інформації та вивчення установчих документів, первинних документів і звітності підприємства; здійснення аудиторських тестів, аналітичних і аудиторських процедур; документування і складання робочих документів аудитора; формування думки аудитора; складання аудиторського звіту і аудиторського висновку.

Аудиторська фірма зобов’язана підготувати і надати замовнику у письмовій формі «Звіт аудитора керівництву економічного суб’єкта» і за результатами перевірки вказати свідчення про недоліки в облікових записах, організації бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, які можуть привести до суттєвих помилок у фінансовій звітності, а також внести конструктивні пропозиції щодо їх усунення.

Перелік Міжнародних стандартів аудиту (МСА)

Концептуальна основа міжнародних стандартів аудиту (МСА 120)

Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів (МСА 200)

Умови домовленості про аудиторську перевірку (МСА 210)

Контроль за якістю аудиторських послуг (МСА 220)

Документація (МСА 230)

Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства і помилки, допущені під час перевірки фінансової звітності (МСА 240)

Врахування законів та нормативних актів під час аудиторської перевірки фінансових звітів (МСА 250)

Планування роботи (МСА 300)

Знання бізнесу (МСА 310)

Суттєвість в аудиті (МСА 320)

Оцінка ризиків та внутрішній контроль (МСА 400)

Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних систем (МСА 401)

Аудиторські міркування щодо суб'єктів господарювання, яким надають послуги (МСА 402)

Аудиторські докази (МСА 500)

Залишки на початок періоду (МСА 510)

Аналітичні процедури (МСА 520)

Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки (МСА 530)

Аудиторська перевірка облікових оцінок (МСА 540)

Аудит оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації (МСА 545)

Пов'язані сторони (МСА 550)

Подальші події (МСА 560)

Безперервність (МСА 570)

Пояснення управлінського персоналу (МСА 580)

Використання роботи іншого аудитора (МСА 600)

Розгляд роботи внутрішнього аудиту (МСА 610)

Використання роботи експерта (МСА 620)

Аудиторський висновок про фінансову звітність (МСА 700)

Порівняльні дані (МСА 710)

Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти (МСА 720)

Аудиторський висновок під час виконання завдань аудиту спеціального призначення (МСА 800)

Перевірка прогнозованої фінансової інформації (МСА 810)

Завдання з огляду фінансових звітів (МСА 910)

Завдання з виконання погоджених процедур щодо фінансової інформації (МСА 920)

Питання для перевірки знань на практичному занятті

1.Що таке аудит?

2. Які основні завдання аудиту підприємств?

3. Що є основними джерелами аудиторської перевірки на підприємстві?

4. Що є і формаційним забезпеченням аудиторських перевірок?

5. Які є види аудиторських висновків?

6. За яких умов аудитор надає безумовно-позитивний аудиторський висновок?

7. За яких умов аудитор надає умовно-позитивний аудиторський висновок?

8. За яких умов аудитор надає умовно-позитивний аудиторський висновок з нефундаментальною невпевненістю?

9. За яких умов аудитор надає умовно-позитивний аудиторський висновок з нефункціональною невідповідністю?

10. За яких умов аудитор надає негативний висновок?

11. За яких умов аудитор надає відмову від видачі аудиторського висновку?

Задачі для практичних занять та самостійної роботи

Задача 1

Визначте, який висновок має скласти аудитор у наведе­них ситуаціях:

У момент перевірки аудиторською фірмою «Преміумаудит» фінансової звітності ПАТ «Кармен» було виявлено такі порушення і недоліки:

- у деяких випадках мала місце видача авансу під звіт особам, що заборгували підприємству за попередньо вида­ними сумами;

- працівникам підприємства було надано у звітному періоді безвідсоткові позики на індивідуальне житлове бу­дівництво на суму 2,0 млн. грн..;

- за звітний період підприємство заборгувало Пенсій­ному фондові 10 тис. грн;

- інших порушень не виявлено.

Задача 2.

Визначте, який висновок має скласти аудитор у наведе­них ситуаціях:

У процесі аудиту ПрАТ «Соната» аудитор ви­явив такі порушення і недоліки:

- підприємство у звітному році не виконало низку дого­ворів постачання сировини і матеріалів. До ПрАТ «Соната» пред'явлено позов у арбітражний суд на суму 10 тис. грн.;

- унаслідок інвентаризації каси аудитор у присутності касира та головного бухгалтера підприємства виявив неста­чу в сумі 50 грн. 00 коп.;

- у звітному періоді було ліквідовано зношений верстат за початковою вартістю 25 тис. грн., нараховано знос на суму 24 тис. 900грн. Металобрухт від ліквідації верстата не оп­рибуткований на складі та не реалізований. За попередньою оцінкою вартість металобрухту становить 180 грн.

Задача 3.

Визначте, який висновок має скласти аудитор у наведе­них ситуаціях:

Під час аудиторської перевірки ПАТ «Міраж» виявлено такі недоліки:

- за звітний період акціонерне товариство випустило акцій на суму 10 тис. грн. Частину викуплених акцій у кіль­кості 600 шт. на суму 6 тис. грн. продали іншим акціоне­рам, а інші акції на суму 4 тис. грн. анулювали. Розмір ста­тутного (акціонерного) капіталу в балансі та звіті про влас­ний капітал на кінець звітного періоду залишився без зміни;

- підприємство впродовж звітного періоду змінювало методи нарахування амортизації;

- у бухгалтерському обліку безпідставно віднесено у звіт­ному періоді на витрати господарські операції, пов'язані з адміністративним управлінням на суму 300 тис. грн.;

- інші порушення не мають суттєвого впливу на до­стовірність фінансової звітності.

Задача 4.

Визначте, який висновок має скласти аудитор у наведе­них ситуаціях:

У процесі аудиторської перевірки ТзОВ «Парус» аудитори виявили такі порушення і недоліки:

- у першому півріччі на підприємстві здійснювали оцін­ку запасів за системою ЛАЙФО, а починаючи з третього кварталу, використовували систему ФАЙФО;

- за період перевірки на підприємстві не проводилася інвентаризація розрахунків, акти звірки відсутні;

- керівництво ТзОВ «Парус» не подало аудиторам з неві­домої причини всіх договорів з покупцями та замовниками;

- у головну книгу не рознесені всі господарські операції за поточний квартал.

Самостійна робота

Перекласти на англійську мову (переклад виконати письмово у зошиті) та вміти розповісти усно про аудит такий уривок тексту:

Аудит – це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству, встановленим нормам та нормативам.

Аудиторська діяльність включає:

- організаційне та методичне забезпечення аудиту;

- практичне виконання аудиторських перевірок;

- надання інших аудиторських послуг.

Аудит може здійснюватися незалежними особами – аудиторами або спеціалізованими аудиторськими фірмами.

За результатами аудиторської перевірки складаються два різних документи: аудиторський звіт та аудиторський висновок. Аудиторський звіт призначений виключно для замовника і може бути надрукований лише з його дозволу.Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. Розрізняють такі види аудиторського висновку:

1) Позитивний:

а) безумовно-позитивний;

б) умовно-позитивний:

- умовно-позитивний аудиторський висновок з нефундаментальною невпевненістю;

- умовно-позитивний аудиторський висновок з нефункціональною невідповідністю.

2) Негативний.

3) Відмова від видачі аудиторського висновку.

Для нотаток: