Запис макросу, що виконується натисненням комбінації клавіш.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету: “ Організація комп’ютерного діловедення”

Виконала студент: Шевчук А.Г.

Група:11Ю (КД)-5/з, І курсу

Викладач: Сергієнко О.М.

Київ – 2017

Створення макросів та робота з ними.

Macros (макрос) - грецьке слово, що позначає "великий" або "довгий". У Короткому оксфордському словнику англійської мови сказано, що від нього походить префікс macro. У літературі по програмуванню macro зазвичай уживається як синонім слова "макрокоманда". Макрокоманди з'явилися в п'ятидесятих роках минулого століття як засіб, розширення можливостей мови асемблера і спрощення програмування на цій мові. В даний час вони застосовуються в різних мовах і системах програмування. Можна автоматизувати практично будь-яку рутинну роботу і роботу, що повторюється. Можна виконати цю автоматизовану роботу миттєво, просто вибрати одну команду, натиснувши клавішу або клацнувши на панелі інструментів.

Макрос є структурою, що складається з однієї або кількох макрокоманд, які автоматично виконуються послідовно або в порядку, заданому певними умовами, щоб досягти певної мети.

Набір макрокоманд в Excel дуже широкий, за допомогою макросів можна реалізувати багато що з того, що дозволяють зробити процедури мовою Visual Basic (VBA). Кожна макрокоманда має певне ім'я і, можливо, один або кілька аргументів, які задаються користувачем. Наприклад, в будь-якому пакеті програм можна закрити поточне (активне) вікно, вибравши команду Закрити з меню Файл. Теж саме можна зробитипри використанні макрокоманди Закрити вікно, застосувавши у макросі наступну команду: Active Window.Close (Активне Вікно.Закрити)

Основне призначення макросів – це створення зручного інтерфейсу додатку:

· форми і звіти відкривати при натисненні кнопок у формі або на панелі інструментів, або ж звичним вибором команди меню;

· при відкритті додатку користувачеві надавати на екрані зрозумілу форму, за допомогою якої можна було б відразу робити бажані дії і т.д;

· за допомогою макросів можна створити зручні меню і панелі інструментів для додатку.

Проте, використання макросів має і деякі недоліки:

· можливості макрокоманд обмежені в порівнянні з можливостями мови VBA, тому у ряді випадків без програмування на VBA не обійтися, хоча спочатку потрібно бути упевненим, що ці додаткові можливості дійсно потрібні;

· макроси можна використовувати практично скрізь, де використовуються процедури VBA, проте процедури VBA, як правило, виконуються швидше;

· макроси є об'єктами, існуючими окремо від форм і звітів, в яких вони використовуються, тому, коли цих об'єктів стає дуже багато, їх підтримка стає достатньо скрутною. Процедури обробки подій VBA, що використовуються у формах і звітах, є невід'ємною частиною цих форм і звітів, і в цьому є свої переваги. Наприклад, при перенесенні форм і звітів з однієї бази даних в іншу з ними автоматично переносяться зв'язані процедури.

У багатьох випадках використання макросів цілком виправдане, оскільки це істотно спрощує і прискорює розробку додатку. Їх можна використовувати при створенні невеликих розрахованих на одного користувача додатків, хоча при створенні розрахованих на багато користувачів або клієнт-серверних додатків, де швидкість роботи додатку критична, краще застосовувати VBA.

Процес створення макросу називають записом макросу. Запуск макросів може здійснюватись трьома способами: натисненням комбінації клавіш, натисненням кнопки розміщенній на робочому аркуші, або на панелі інструментів.

Запис макросу, що виконується натисненням комбінації клавіш.

Для наочності запису макросу розпочинається із встановлення табличного курсору на клітинку результату. Далі виконується команда:

Сервіс\Макрос\Начать запись…

У вікні, що з’явиться Запис макросау текстовому полі вводиться ім’я макросу. Першим символом імені макросу повинна бути літера, інші символи – літери, цифри, обо символи підкреслення. В імені макросу не допускаються пропуски і адреси клітинок. У відповідних полях діалового вікна ввеси малу літеру для cполучення клавіш [Ctrl+мала літера]. Не можна використовувати сполучення клавіш із цифрами і спеціальними символами, текими як @, #. Далі встановлюється книга, у якій буде зберігатись макрос із списку Сохранить в:. Якщо цей макрос потрібен завжди при роботі в Excel, то вибирається варіант Личная книга макросов. Якщо є потреба, заповнюється поле Описаниемакроса про його призначення і натискується [ОК]. З’явиться невеличке вікно Ос. В клітинці для результату записується послідовність дій для виконання в Excel і натискується кнопка [Остановить запись]. Створення макросу завершено. Тепер при натисненні на ключову комбінацію клавіш макросу автоматично виконуються всі дії, які були виконані під час його запису. При потребі виконувати макрос відносно клітинок робочого аркуша насамперед натискується кнопка Относительная ссылка.

Запис макросу, що виконується натисненням кнопки розміщенній на робочому аркушірозпочинається із встановлення елемента керування макросом (кнопки) на робочому аркуші. При відсутності панелі інструментів Формы її відображають командою: