Коефіцієнти, що характеризують випромінювання радіопередавача на гармоніках

Діапазон частот передавача. МГц	А, дБ/дек	В, дБ
Менше за 30	- 70	-20
30 - 300	- 80	-30
Понад 300	- 60	-40

Заважаюча дія будь-якої завади оцінюється порівняно з корисним сигналом. Радіо завада, що не перевищує деякого рівня, встановленого угодою між користувачами РЕЗ, називається допустимою. Для більшості РЕЗ рівень допустимої завади на 30 – 40 дБ нижчий за рівень сигналу.

Для приглушення всіх видів небажаних випромінювань передавача застосовують смугові фільтри. Але, якщо передавач працює не на одній частоті, а в діапазоні частот, побудова фільтрів, які перестроюються за частотою чи перемикаються, є досить складним технічним завданням.

Дія завад на рецептор.У техніці електрозв’язкурецептором, як правило, є радіоприймальний пристрій (РПП), в якому корисний сигнал приймається основним каналом зі смугою пропускання, що визначається шириною спектра сигналу. Завади з входу приймача можуть надходити до його виходу відповідно до його сприйнятливості, під якою розуміють властивості РПП реагувати на радіозавади, що впливають через антену, екран, кола живлення та комутації. Сприйнятливість радіоприймального пристрою до завад визначається такими параметрами: чутливістю основного та селективністю побічних каналів прийому, коефіцієнтами блокування, перехресних спотворень, інтермодуляції та ін. У задачах ЕМС усі ці параметри визначаються в смузі частот не менше за декаду в обидва боки від робочої частоти і нормуються.

Під основним каналом прийому розуміють смугу частот, призначену для приймання корисного сигналу. Її визначають на рівні 3 Дб. Побічними каналами прийому називають ті смуги частот, у межах яких сигнали з невеликим ослабленням проходять на вихід приймача. До них належать: дзеркальний канал, канали комбінаційних частот, канал прийому на проміжній частоті та ін. У супергетеродинному приймачі основний канал прийому на проміжній частоті f_п.ч. створюється відповідно до виразу

f_{п.ч. =} | f_{r –} f₀ |_,

де f_r – частота гетеродину; f₀ – частота корисного сигналу.

Якщо до входу приймача надходить сигнал із частотою f_{km =} | mf_r + f_п.ч. |, m = 1, 2, 3,…, то для нього також будуть виконуватись умови

f_{п.ч. =} | f_{km –} mf_r |_.

Таким чином утворюються комбінаційні канали прийому з частотами f_km. При m = 1 з формули випливає, що f₀ та f_k1 розміщені симетрично відносно f_0, тому смуга частот біля частоти f_k1 дістала назву дзеркального каналу. Міру ослаблення завад побічних каналів прийому називають селективністю приймача і визначають окремо на кожному з побічних каналів прийому.

Якщо рівень завади , яка не збігається з жодним каналом прийому за частотою, на виході приймача досить великий, то перший каскад переходить у нелінійний режим роботи. Хоча ця завада і не переходить на вихід, вона викликає ефект, що дістав назву блокування. Блокування – це зміна рівня сигналу чи відношення сигнал-шум на виході РПП при дії радіозавади, частота якої не збігається з частотами основного та побічного каналів прийому.

Ще одним видом нелінійної взаємодії є інтермодуляція, під якою розуміють виникнення на виході двох чи більше сигналів радіозавад, частоти яких не збігаються з частотами основного та побічного каналів прийому. Інтермодуляційні складові виникають у підсилювачах високої частоти в разі великих видів завад, тобто роботи на нелінійні ділянці характеристики. Зі зростанням порядку рівень інтермодуляційної завади падає, тому звичайно враховують третій, іноді п’ятий порядки.

Методи оцінки ЕМС.Умови експлуатації РЕЗ потребують всебічного аналізу ЕМО з метою визначення можливостей їх сумісної роботи. При аналізі ЕМС можна виділити три основних завдання: 1) дослідження показників ЕМС окремих РЕЗ та їх елементів; 2) дослідження електромагнітної обстановки; 3) дослідження виконання ЕМС у конкретній групі РЕЗ.

При дослідженнях показників ЕМС визначаються характеристики РЕЗ як джерел завад, так і рецепторів. Основним у цій групі завдань є визначення якісних показників конкретних РЕЗ, які підпадають під вплив НЕМЗ.

Визначення ЕОМ лежить в основі організації та методики подолання взаємних завад. Розрізняють внутрішню та зовнішню ЕМО. Зовнішня ЕМО визначається як сумарна потужність джерел випромінювання, що знаходяться на досить великих відстанях від рецептора, у так званій далекій зоні, і впливають на нього через антену. Нині на основі аналізу та усереднення ЕМО деякої зони складені спеціальні карти-прогнози рівнів природних, індустріальних та інших завад. За ними планується часове, просторове та частотне рознесення РЕЗ.

Внутрішню ЕМО створюють НЕМЗ, що розміщенні безпосередньо біля рецептора. Тут джерела випромінювання та рецептори знаходяться у ближній зоні, тобто на відстані, меншій за довжину хвилі. Вплив НЕМЗ при цьому може проходити різними шляхами (через кола живлення, заземлення, паралельно прокладеними кабелями зв’язку тощо) і визначається в основному експериментально.

Аналіз ЕМС для конкретної ситуації виконується на основі використання моделей взаємодії. Для цього визначається, як буде функціонувати РЕЗ у разі впливу на нього того чи іншого джерела завад (метод парної оцінки). При цьому методі розглядають чотири можливі комбінації збігу частот випромінювання та каналів прийому:

- основне випромінювання з основним каналом (ОО);

- основне випромінювання з побічним каналом (ОП);

- побічне випромінювання з основним каналом (ПО);

- побічне випромінювання з побічним каналом (ПП).

Розрахунок ЕМС зводиться до знаходження перевищення рівня сигналу над завадою.

При розрахунках рівня завади визначається її реальне ослаблення на шляху проходження від джерела завад до антени рецептора, а також подавлення її в побічних каналах прийому приймача. Якщо забезпечується необхідне за умовами експлуатації перевищення сигналу над завадою, то робиться висновок про наявність ЕМС; якщо ні – вважається можливим порушення ЕМС. Для зручності обчислень різні характеристики джерел завад та рецепторів визначаються в децибелах.