Формування лофт-кварталів для людей з обмеженими можливостями в умовах реорганізації нефункціонуючих промислових територій

Комплексна реабілітація нефункціонуючих промислових об'єктів, розташованих на великих міських територіях - основне завдання формування лофт-кварталів. При організації лофт-кварталів забезпечується включення санітарно-захисних зон в структуру ландшафтно-рекреаційних територій міста.

Багато років в Україні не помічали того факту, що серед населення живуть тисячі, а може, і мільйони людей з обмеженими можливостями та іншими фізичними вадами. Зараз перед незалежною державою стоїть завдання влитися в світову спільноту як цивілізована країна. Це пов'язане з визнанням багатьох міжнародних актів, в тому числі що стосуються проблеми формування безбар'єрного середовища життєдіяльності для маломобільних груп населення.
В даний час Україною визнані: «Всесвітня програма сприяння інвалідів», «Стандартні правила щодо забезпечення рівних можливостей для інвалідів», «Стандартні правила взаємодії державних інститутів і громадських організацій інвалідів», резолюція 1998/31 «Права інвалідів», прийнята комісією ООН з прав людини.

На прикладі країн Західної Європи, США, Канади можна зробити висновок, що реструктуризація не функціонуючих промислових об'єктів і організація в них лофта дозволить вирішити проблему із забезпеченням житлом і створенням безбар'єрного архітектурного середовища для цієї групи населення.

В Україні на сьогоднішній день не існує даної номенклатури типів жилої площі для осіб з обмеженими можливостями. Для людей з обмеженими можливостями необхідне створення безбар'єрного архітектурного середовища та організація реабілітаційних об'єктів.

При цьому слід виділити чотири різновиди вимог до середовища, що пред'являються особами з обмеженими можливостями.

1. Інваліди молодого віку з прогнозом на значну тривалість майбутнього життя; вони зберегли дійову активність, прагнуть до самореалізації і до соціальної адаптації, для цього необхідне середовище, що допускає вільне пересування, забезпечує можливість самообслуговування.

2. Функціонально незалежні особи похилого віку: вони не відчувають непереборних труднощів при пересуванні і самообслуговуванні, прагнуть до самостійності.

3. Інваліди та люди похилого віку з неповною активністю: вони прагнуть до самостійності, але періодично потребують сторонньої допомоги.

4. Безпомічні інваліди та особи похилого віку, чий стан здоров'я не дає надії на одужання, повністю позбавляє їх діяльнісної активності.

Безбар'єрне середовище, яке сформоване з урахуванням особливостей різних видів інвалідності, надзвичайно важливе для осіб з обмеженими можливостями, що зберегли діяльнісну активність. При її створенні слід враховувати, що «активні» інваліди та особи похилого віку вже існують і в переважній більшості хочуть жити поряд з практично здоровими людьми, тобто безбар'єрне архітектурне середовище повинно бути повсюди, причому формувати його потрібно на значних територіях. Наприклад, в межах лофт-кварталу, де від «бар'єрів» повинно бути вивільнено житло, відкриті простори, об'єкти, що наближені до повсякденного обслуговування. Це, безумовно, поліпшить умови самореалізації та соціальної адаптації особам з обмеженими можливостями, дозволить їм вільно пересуватися, полегшить побутову діяльність, спілкування, дозвілля.