Сутність і значення менеджменту ланцюга поставок
Планування, організація, координація та контроль бізнес-процесів, які пов’язують підприємство з його партнерами вздовж ланцюга поставок складає менеджмент ланцюга поставок.
Менеджмент ланцюгів поставок (Supply Chain Management – SCM) – це системний підхід до інтегрованого планування й управління всіма організаціями і видами діяльності, що входять у ланцюг поставок, на основі інтегрованого й адаптованого співробітництва, ефективних бізнес-процесів та високого ступеня спільного використання інформації з метою створення високоефективних систем формування цінності, які б забезпечили організаціям-учасникам суттєві конкурентні переваги.
На рис. 5.4 представлена схема формування менеджменту ланцюга поставок, який спрямований на підтримку потоку товарів та матеріалів (від постачальників різних рівнів взаємодії) через множину виробничих і логістичних операцій (фокусне підприємства та логістичні посередники) до кінцевих споживачів [17].
SCM – це системний підхід до інтегрованого планування і управління всім потоком інформації, матеріалів та послуг від постачальників сировини й матеріалів через підприємства та склади до кінцевого споживача. SCM планує та управляє матеріальним і віднесеними до нього інформаційним і фінансовим потоками від джерела сировини і матеріалів, далі до підприємства виробника кінцевої готової продукції і далі через логістичних посередників до кінцевих споживачів. При цьому процеси та ресурси не розглядаються лише всередині окремого підприємства. навпаки, вся увага зосереджується на об’єднанні всіх організаційно-еконо-мічних утворень, що приймають участь безпосередньо би побічно у постачанні, виробництві та дистрибуції товарів, у єдину інтегровану систему (Extended Enterprise).
Рис. 5.4. Загальний підхід до визначення сутності SCM
До основних завдань, що вирішуються у рамках менеджменту ланцюгів поставок відносять:
зменшення сукупних витрат, що віднесені до постачання, виробництва, розподілу, транспортування і зберігання за рахунок оптимізації руху товаропотоків;
оптимізація інформаційного потоку, який циркулює між учасниками ланцюгу поставок і, як наслідок, зменшення часу простоїв, затримок та пов’язаних з цим витрат і втрат;
збільшення лояльних у відношенні до виробника продукції покупців та кінцевих споживачів за рахунок можливості надати високої якості послуг (скорочення часу виконання замовлення, привабливість цін і т. ін.).
Система SCM спрямована на створення оптимальних каналів взаємодії підприємства з дистрибуторами й споживачами, а саме:
вивчення попиту та пропозиція ринку товарів й послуг, які найбільш оптимально відповідають потребам і вимогам споживачів;
створювати довгострокові відносини з дистрибуторами та постійно розширювати дистрибуційну мережу;
максимально швидко опрацьовувати замовлення споживачів;
планувати поставки продукції таким чином, щоб він "не залежувався" у каналах дистрибуції чи, навпаки, щоб не виникало незадоволеного попиту на товар.
Виділяють такі основні принципи SCM:
постійне проведення сегментування споживчого ринку на основі існуючих та прогнозованих потреб у обслуговуванні;
орієнтація ланцюга поставок на кінцевого споживача;
уважне слідкування за ринковим попитом та проведення відповідного планування його задоволення;
вивчення існуючого та потенційного попиту споживачів;
стратегічне планування поставок;
розроблення стратегії ланцюга постачання;
використання ефективних методів залучення (захоплення) нових каналів розподілу.
Формування ланцюга поставок виходить із наступних положень:
реалізація логістичних підходів до формування внутрішньовиробничих та зовнішніх процесів управління, що залежить від ефективності рішення господарських та організаційно-управлінських проблем;
органічне поєднання процесів управління із локальними, корпоративними та територіальними аспектами діяльності підприємства;
найбільш повне поєднання принципів централізації і децентралізації планування процесів управління, їх чітке розподілення за рівнями ієрархії, усунення дублювання цих функцій;
ефективність та прогресуючий розвиток інформаційної системи на всіх ієрархічних рівнях виробничо-господарської діяльності, яка спрямована на координацію та збалансування всіх процесів, пов’язаних із формуванням та рухом матеріальних потоків;
найбільш правильне та результативне застосування, згідно існуючим потребам, сучасних економіко-математичних методів, програмно-технічних засобів та принципів логістичного менеджменту підприємства.
На підставі п. 4.1 міжнародного стандарту ISO 9001:2000 опис процесу управління ланцюгом поставок виходить з таких вимог:
встановити процеси, які необхідні для формування та розвитку системи логістичного менеджменту, їх застосування всередині підприємств-учасників ланцюга поставок;
визначити послідовність таких процесів і їх взаємозв’язок;
визначити критерії та методи, які необхідні для забезпечення переконаності керівництва у тому, що саме ці процеси, так і управління ними є результативними;
забезпечити переконаність керівництва у наявності ресурсів та інформації, що необхідні для підтримки ходу реалізації процесів та їх моніторингу;
спостерігати, вимірювати та здійснювати аналіз цих процесів;
реалізовувати заходи, що необхідні для досягнення запланованих результатів та постійного покращення цих процесів.
Ефективне управління ланцюга поставок має забезпечувати не тільки виявлення, але й усунення тих чи інших проблем, здатних нанести серйозну шкоду діяльності підприємства. Це визначається постановкою наступних питань ситуаційного характеру:
які загальні умови формування та розвитку ланцюга поставок?
які сформувалися вимоги до того, що повинно бути на вході ланцюга поставок і до того, що отримують на його виході?
як формуються внутрішні і зовнішні матеріальні потоки?
які було сформовано ланцюг поставок та які кінцеві результати?
Основним об’єктом управління ланцюгами поставок виступають функціональні цикли (процеси виконання замовлення).
Залежно від призначення кожного функціонального циклу всі необхідні для його завершення дії та операції можуть знаходитися під управлінням центрального підприємства (як правило, це сфера матеріально-технічного забезпечення), або ж у функціональних циклах приймають участь, окрім підприємства-виробника, постачальники, дистрибутори та кінцеві споживачі. Необхідно відзначити, що незалежно від кількості та різноманіття функціональних циклів, що забезпечують логістичні потреби учасників ланцюга поставок, планування їх структури та оперативне управління здійснюють на індивідуалізованій основі.
Розуміння сутності ланцюга поставок виходить з таких принципово важливих обставин.
1. Функціональний цикл слугує головним об’єктом аналізу інтеграції логістичних функцій в межах певного ланцюга поставок. За своєю суттю він задає структурну основу ланцюгу поставок.
2. Базова структура функціонального циклу у тому, що стосується зв’язків та функціональних вузлів (джерела матеріальних ресурсів, виробництва, розподільні центри, споживачі), однакова для всіх його елементів (постачання, виробництва, дистрибуції). Суттєвою відмінністю можна визначити лише ступінь контролю фокусним підприємством різних типів функціонального циклу.
3. Незалежно від складності ланцюга поставок у цілому, обо-в’язковим є дослідження конфігурації відповідного функціонального циклу з метою виявлення найбільш значимих взаємозв’язків та напрямків.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ SCM
Концепція SCM спрямована на синхронізацію основних бізнес-про-цесів та моделей планування і управління на основі єдиних інформаційних каналів з постачальниками і споживачами у вздовж всього ланцюга поставок (рис. 5.5) [17].
 | |||
        |
Рис. 5.5.Складові концепції SCM
Реалізація концепції SCM передбачає проведення кількісної та оцінки ступеня досягнення мети. За допомогою отриманих показників оцінюють процеси, порівнюють альтернативні варіанти структур ланцюга, визначають економічні ефекти впровадження концепції. Це цілісна концепція підприємницької діяльності, що об’єднує найбільш прогресивні принципи та можливості логістичної діяльності підприємства.
Її переваги визначаються насамперед таким:
ланцюг поставок розглядається як цілісність, тобто враховуються всі зв’язки, що залучені в управління внутрішніми й зовнішніми потоковими процесами;
зусилля всіх учасників ланцюга поставок спрямовуються на досягнення безперечних результатів: зростання прибутку, оптимізації використання коштів та зменшення витрат;
успіх функціонування ланцюга поставок забезпечується насамперед координованістю всіх дій, що пов’язані з зниженням витрат на розробку, виготовлення, реалізацію та споживання кінцевої готової продукції, пропозиція найбільш привабливої ціни для споживача, що має розглядатися у площині формування найвищої споживчої цінності.
Основні економічні ефекти від впровадження концепції SCM .
1. Напрями підвищення ефективності діяльності підприємства:
збільшення кількості замовлень та підвищення стабільності попиту;
зниження страхових запасів (принцип "заміна запасів точною інформацією про їх потребу");
зниження ризиків та підвищення надійності планів і поставок;
зниження накладних і трансакційних витрат.
2. Джерела підвищення ефективності діяльності підприємства:
підвищення точності планування за рахунок єдиних інформаційних каналів, синхронізації бізнес-процесів, спільного прогнозування попиту;
підвищення якості оперативного управління за рахунок безперервного моніторингу всього ланцюга поставок, своєчасного визначення відхилень та порушень у його функціонуванні;
скорочення частини витрат на маркетинг і логістику за рахунок ліквідації бізнес-процесів, що пов’язані з невизначеністю у закупках, складуванні та збуті.
Для підприємства-виробника впровадження концепції SCM означає ведення підприємницької діяльності на принципах стратегічної взаємодії з постачальниками, логістичними посередниками, покупцями та споживачами у єдиній інтегрованій системі (Extended Enterprise) та ефективної взаємодії всіх елементів такої системи.
При впровадженні концепції SCM зусилля підприємства спрямовуються на створення та розвиток оптимальних каналів взаємодії з постачальниками, посередниками та кінцевими споживачами, а саме:
швидке опрацювання запитів та замовлень на поставку продукції і послуг;
вивчення реального та можливого попиту на продукцію і послуги, що мають вийти на ринок, визначення їх функціональних та споживчих характеристик, які б відповідали потребам ринку;
планування поставок продукції покупцям та кінцевим споживачам таким чином, щоб не виникало її надлишків у різних ланках ланцюгу поставок, або ж, навпаки, не виникало дефіциту.
Поряд з таким, практична реалізація концепції SCM визначається особливостями виробничо-господарської діяльності кожного підприємства. Залежно від того, яка продукція та відповідний їй сервіс пропонується споживачеві, яка визначена політика стратегічного партнерства з постачальниками, посередниками та споживачами, SCM може бути досить індивідуальним у кожному випадку.
У традиційних системах менеджменту виробництва та логістики підприємства розглядаються як локалізовані елементи, які самостійно планують свої потреби у матеріальних ресурсам та виконують відповідні закупки. У таких умовах цілком ймовірним є виникнення суттєвих відхилень там коливань у всьому ланцюгу поставок. За локальної оптимізації, неузгодженості дій учасників ланцюга поставок, недостатнього обміну між ними інформацією [ 17], виникає Bullwhip-ефект. Таке явище представляється як ситуація, за якою незначні зміни попиту кінцевого споживача на вироблену кінцеву готову продукцію призводять до значних відхилень у планах діяльності як фокусного підприємства, так і інших учасників ланцюга поставок (постачальників, субпідрядників, логістичних посередників і т. д.).
Bullwhip-ефект викликає збільшення амплітуди коливань попиту відповідно з рухом інформації вздовж ланцюга поставок. При цьому порушується безперебійний рух матеріальних та інформаційних потоків у ланцюгу поставок, що у значній мірі збільшує ризик невиконання замовлення споживачів (рис. 5.6).
Рис. 5.6. Приклади прояву Bullwhip-ефекту у різних сферах діяльності
Основними причинами Bullwhip-ефекту являються:
помилки у прогнозуванні попиту;
створення підприємствами надлишкових страхових запасів;
довільне збільшення розмірів партій поставок;
коливання цін;
запізнення у отриманні необхідної інформації про споживачів;
відхилення від планових термінів та об’ємів виробництва і поставок.
Зниження негативних наслідків Bullwhip-ефекту можливе за рахунок створення комплексної системи взаємодії підприємств, що включає у себе:
організацію коопераційних відносин;
реінжиніринг ключових бізнес-процесів та інтеграційне планування і управління всім ланцюгом поставок;
створення єдиного інформаційного простору для координації і комунікації учасників ланцюга поставок.
Таким чином, повноцінне уявлення переваг впровадження концепції SCM виходить з таких принципово значимих моментів:
ланцюг поставок має розглядатися лише у цілому, враховувати всі зв’язки, які задіяні на управління потоками сировини і матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції та віднесених до цього потоків сервісу, інформації і фінансів, які рухаються від постачальника до виробники і далі до кінцевого споживача;
процес управління ланцюгом поставок становить інтегрований ланцюжок суб’єктів відповідальності (внутрішніх та зовнішніх виконавців), де вимоги до кожного виконуваного ними логістичного функціонального процесу та операцій обумовлюють вимоги до наступної функції/операції на підставі визначених та узгоджених параметрів виробничо-господарських зв’язків.