Техніко-технологічна база підприємства: сутність, та напрями розвитку.

Тема: Оновлення техніко-технологічної бази підприємства.

План.

1. Техніко-технологічна база підприємства: сутність, оцінка та напрями розвитку.

2. Шляхи удосконалення техніко-технологічної бази підприємства.

Техніко-технологічна база підприємства: сутність, та напрями розвитку.

Поняття техніко-технологічної бази підприємства зазвичай роз­глядається за натурально-речовим складом та за суспільно-економічною формою. У першому випадку техніко-технологічна база підприємства — це сукупність спеціалізованих знарядь, предметів та способів праці, за допомогою яких виробляються певні види однорідної продукції або ж надаються послуги, що задовольняють однорідні потреби. Основу техніко-технологічної бази підприємства становлять знаряддя праці – машини, устаткування, прилади.

Удосконалення і освоєння засобів праці і предметів праці — дві сторони єдиного процесу розвитку матеріальної культури людства.

Технологію слід розглядати як спосіб виробництва продукції кінцевого або проміжного споживання, який складається з окре­мих послідовних або одночасних процесів (технологічного ланцюжка), що на них ґрунтується виробництво.

Ще й досі не існує загальновизнаної методики оцінки техніко-
технологічної бази підприємства. На практиці для цього викорис-­
товується комплекс показників, які відображають стан та розвиток
основних фондів, існуючі технології й організацію виробництва,
роль і участь у ньому нематеріальних активів. Серед показників
комплексу це, передусім, вартість основних фондів, їхній стан і
рух — введення, оновлення, вибуття, ліквідація, та відповідні їм
розрахункові коефіцієнти.

Вартість основних виробничих фондів на кінець періоду розра­ховується за формулою:

Фк=Фн+Фвв-Фвиб,

де Ф_н — вартість основних фондів на початок періоду; Ф_вв — вар­тість основних фондів, введених за даний період; Ф_виб — вартість основних фондів, що вибули за даний період.

Стан і рух основних фондів підприємства можна описати систе­мою таких показників:

1) К_вв = Ф_ве: Ф_к — коефіцієнт введення;

2) К_о = Ф_нов: Ф_н — коефіцієнт оновлення, де Ф_нов — вартість но­вих основних фондів;

3) К_ви6 = Ф_ви6: Ф_н — коефіцієнт вибуття;

4) К_л = Ф„ : Ф_н — коефіцієнт ліквідації, де Ф_л — вартість ліквідо­ваних основних фондів.

Для оцінки стану основних фондів використовуються також показники зносу й придатності основних фондів, які являють собою відношення відповідно зносу і залишкової вартості останніх до пов­ної вартості наявних основних фондів.

Найбільш загальним показником техніко-технологічної бази підприємства є фондоозброєність праці. Вона визначається як спів­відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів і середньоблікової чисельності працюючого виробничого персоналу за формулою:

Фо=Фсп/Чсп,

де Ф_сп — середньорічна вартість основних виробничих фондів; Ч_сп —
середньоспискова чисельність працюючого виробничого персоналу.
До таких самих загальних показників, які характеризують техніко-технологічну базу підприємства, належать фондовіддача, фондомісткість, енергооснащеність та електроозброєність праці.
Фондовіддача визначається за формулою:

Фв=П/Фсп,

де П — обсяг виробленої за рік на підприємстві продукції;

Ф_сп — середня вартість виробничих фондів у періоді.

Фондомісткість — це показник, який є зворотним до фондо­віддачі і вказує на потребу в основному капіталі (основних фондів) на одиницю виробленої продукції

Коефіцієнт енергооснащеності праці встановлюється як поте­нційний, плановий і фактичний. Потенційний коефіцієнт енергооснащеності праці визначається поділом встановленої потужності всіх джерел енергії (теплової, електричної) на число робітників у зміні, у якій зайнята найбільша їхня кількість, або на загальну їхню чисельність. Плановий – те саме співвідношення показників, з урахуванням можливого використання у плановому періоді енергії. Фактичний коефіцієнт енергооснащеності розраховується поділом кількості споживаної енергії усіх видів на загальну чисельність робітників або промислово-виробничого персоналу. Кількість спожитої енергії вимірюється у тоннах умовного палива.

Енергоозброєність праці визначається шляхом поділу встановленої потужності електричних двигунів або спожитої електроенергії на середньоблікову чисельність промислово-виробничого персоналу.

Розвиток техніко-технологічної бази не є простим кількісним нагромадженням засобів праці і технологій. Цей процес полягає у їхніх якісних змінах, покращенні структури, системи організації й інтенсифікації виробництва. Його об’єктивною основою є прискорений розвиток науки і техніки, всебічне використання досягнень науково-технічного прогресу.