Вікові особливості розвитку дотикового аналізатора.

Вікові особливості розвитку нюхового аналізатора.

Формування периферійної частини нюхового аналізатора починається на 2-му міс. внутрішньоутробного розвитку і закінчується к 7 місяцю.

Новонароджена дитина реагує на пахучі речовини. Корковий відділ нюхового аналізатора формується к 2-3 рокам.

Новонароджені і грудні діти на запахи реагують незадоволенням: затуляють повіки, зморщують обличчя, кричать, у них частішає пульс і дихання.

Зниження нюху (гіпосмія) може бути вродженим, особливо у дітей з органічним ураженням ЦНС. Воно частіше однобічне. Тимчасове зниження нюху звичайно

пов’язане з запальним ураженням слизової оболонки носа при катарі верхніх дихальних шляхів. Диференціювання складних запахів завершується до 10років.

Вікові особливості розвитку смакового аналізатора.

· Смакові бруньки розвиваються з 12 тижн внутрішньоутробного розвитку. У новонародженого смакові бруньки розташовані на більшій поверхні, ніж у дорослого – на язиці, твердому піднебінні, слизовій губ, щік.

· На різні смакові речовини новонароджені відповідають по-різному. Горькі, солені або кислі речовини викликають зморщування обличчя, затуляння очей, відкриття рота, вирячування очей, губ, виділення слини, блювоту, рухове збудження. Солодкі речовини викликають смоктальні рухи, прицмокування.

· У віці 2 міс. дитина диференціює 4 основні смакові подразника. У 3- міс. віці дитина може розділяти різні концентрації одного й того ж подразника.

· Чутливість до смакових подразників у новонародженої дитини низька. Вона збільшується в 2-6 років і досягає максимуму в 10 років.

Вікові особливості розвитку дотикового аналізатора.

У немовляти шкіра рясно постачена рецепторними утвореннями, і характер їх розподілу по її поверхні такий же, як у дорослої людини. Разом з тим у постнатальному онтогенезі продовжується їх кількісний і якісний розвиток. З початком акта ходьби росте число рецепторів на підошовній поверхні ноги.

Величина меж тактильної чутливості в новонароджених дітей у 7–14 разів вище, ніж у дорослих. З віком до 18–25 років відбувається зменшення межі. Дуже різке зниження його відбувається відразу після народження. Межі розрізнення двох тактильних подразнень як роздільних у дітей, навпаки, нижче, ніж у дорослих, причому ця різниця зберігається й у 12-літньому віці. Так, у дорослого тільки при відстані між ділянками шкіри, щоподразнюються, скулової кісти в 15,8 мм ці два подразнення сприймаються як роздільні. У той же час у підлітка 12 років відчуття подвійного подразнення виникає уже при відстані в 9 мм. Подібне зменшення з віком розпізнавальної здатності зв’язано зі значним збільшенням поверхні шкіри при менш вираженому зростанні її рецепторних елементів.

Усі рефлекторні реакції виникаючі при тактильних подразненнях, відрізняються спочатку узагальненим, генерализованим характером. Локальні реакції з’являються лише з 1–1¹/₅ місяців спочатку зі шкіри голови, а потім з інших її ділянок.

Умовні рефлекси на тактильні подразнення починають вироблятися на першому місяці життя, вони утворяться в цьому -віці після дуже великого числа сполучень і відрізняються малою міцністю. Більш міцні умовні рефлекси виникають на 2–3-м місяці. Диференціювальне гальмування виявляється можливим виробити лише з 3-го місяця життя.

Больові реакції при подразненні шкіри виникають ще в період внутрішньоутробного розвитку і відразу ж після народження дитини виявляються чітко вираженими. Чутливість до больових подразнень з віком збільшується. Так, дослідження межі подразнення електричним струмом показало, що протягом перших двох тижнів після народження вона змінюється дуже мало, до кінця першого місяця трохи зменшується і потім до 9 місяців фактично залишається без змін. З 9 місяців до 5 років поріг зменшується в 2 рази. Ця нова його величина за наступний рік зменшується ще в 2,5 рази. Усього за період з моменту народження і до 6 років поріг для больового подразнення зменшується в 8 разів.

У новонародженої дитини дія температурних подразників (як теплових, так і холодових) викликає безумовно-рефлекторні реакції, що виявляються в загальному руховому занепокоєнні, лементі, затримці дихання. Спочатку реакції дуже узагальнені, у їхньому здійсненні бере участь усе тіло дитини. З віком реакції стають більш локальними. Чутливість до дії температурних подразнень з віком збільшується. Прихований період дії подразника в дорослих майже в 10 разів менше, ніж у немовлят.