Система удобрення в умовах зрошення

Створення оптимальних умов зволоження ґрунтів і забезпечен­ня рослин водою є основною умовою високої ефективності доб­рив при зрошенні. Оптимальний режим зволоження підтримують у зоні розташування основної маси кореневої системи на рівні 75-85% повної польової вологоємкості. Ці умови забезпечують оптимальні умови життєдіяльності рослин, максимальну оплату одиниці добрива та зниження витрат води на одиницю врожаю. Застосування добрив знижує коефіцієнт витрат води озимою пшеницею на 10-35%, кукурудзою — на 18-32, цукровими бу­ряками — на 8-30%. Порушення строків і технології поливів при­зводить до зниження ефективності зрошення і застосування добрив.

Зрошення і застосування добрив за даними Інституту зро­шуваного землеробства дає можливість підвищити ефективність добрив у 1,5-3 рази порівняно з незрошуваними умовами. Приріст урожаю від застосування добрив становить, кг/га: озимої пшениці — 20-35, кукурудзи (зерно) — 30-50, люцерни (сіно) — 60-80. Порушення технології зрошення і неправильне застосу­вання добрив знижує якість зерна озимої пшениці і соняшнику, овочевих культур, ягід винограду, забруднює навколишнє сере­довище. Зрошення підвищує ефективність рядкового і дробного внесення добрив, дає змогу спрямовано регулювати умови фор­мування врожаю високої якості за допомогою різних технологій застосування засобів хімізації.

В умовах зрошення органічні добрива не тільки збільшують вміст поживних речовин у ґрунті, а й поліпшують його фізичні вла­стивості, посилюють мобілізацію поживних речовин, підвищують, продуктивність сівозмін. Внесення 30-40 т/га гною в умовах зрошен­ня зумовлює приріст урожаю зерна озимої пшениці на 7-8 ц/га, зерна кукурудзи — на 14-25, зеленої маси кукурудзи — на 110, коренеплодів кормових буряків на 122 ц/га. Недостатнє застосу­вання гною погіршує азотне живлення рослин. Тому для підвищен­ня ефективності гною його застосовують разом з азотними доб­ривами. Післядія гною недовготривала. Перепрілий гній вносять під цукрові буряки, кукурудзу, овочеві культури, картоплю.

Головну роль при формуванні врожаю і якості сільськогоспо­дарської продукції в умовах зрощення відіграє азот. З урахуван­ням великої рухомості нітратного азоту та швидкої трансформації різних форм азоту значну його частину вносять роздрібнено. Аміачні, амонійні та амідні форми азотних добрив вносять восе­ни, інші — навесні.

Основну кількість фосфорних добрив вносять під основний обробіток ґрунту. На фоні високої агротехніки при застосуванні азотно-фосфорних добрив ефективність калійних добрив збільшується,особливо на ґрунтах з низьким і середнім вмістом обмінного калію. При внесенні підвищених норм азоту і фосфо­ру обов'язково треба застосовувати калійні добрива. При вмісті у ґрунті обмінного калію понад 250 мг/кг ґрунту сільськогоспо­дарські культури на його внесення не реагують.

При зрошенні доцільно вносити добрива з поливною водою. Концентрація азоту у поливній воді до 0,5%, фосфору — 2%, ка­лію — 3%, а при використанні складного розчину — 1%.

План застосування добрив

При складанні плану враховують культуру, попередник і його удобрення, рівень культури землеробства, величину планового врожаю, фонди мінеральних добрив, їх асортимент; нагромад­ження органічних добрив у господарстві, агрохімічну та фізико-хімічну характеристику ґрунтів, нові технології вирощування куль­тур, вимоги щодо охорони навколишнього середовища. Рекомендовані середні норми добрив коригують з урахуванням вмісту поживних речовин у ґрунті конкретного поля, значення по­передника, його удобрення, насичення сівозміни органічними та мінеральними добривами, еродованості ґрунтів, наявності доб­рив тощо. Мінеральні добрива розподіляють між культурами з урахуванням фондів і форм добрив. У складеному плані застосу­вання добрив зазначають потреби у засобах хімічної меліорації, місце внесення органічних добрив, місце і дози різних мінераль­них добрив для основного, передпосівного внесення та для підживлення, способи і строки використання рослинами мікрое­лементів.

На еродованих ґрунтах найбільш ефективне поєднане засто­сування органічних та мінеральних добрив на фоні проведення протиерозійних заходів. Обов'язково треба вносити органічні та мінеральні добрива при освоєнні рекультивованих земель.

Комплексне використання засобів хімізації вимагає, щоб для кожного поля, крім плану застосування добрив, був складений план використання пестицидів. Це дає змогу підвищити ефек­тивність застосування добрив, знизити затрати на використання засобів хімізації', зменшити механічне навантаження на ґрунт. Крім агрохімічного обґрунтування, план застосування добрив повинен мати також економічне та екологічне обґрунтування.

В умовах недостатньої кількості органічних і мінеральних доб­рив план застосування добрив коригують. При цьому врахову­ють не тільки характеристику поля, а й біологічні особливості культури, величину запланованого врожаю, можливості дотри­мання вимог технології, погодні умови.

Програмування врожаю

Програмування врожаю — це науково обґрунтована система вирощування високих урожаїв доброї якості. Програмування про­водять на основі таких основних показників: 1) лімітуючого при­родного фактора (вологість, теплота, фотосинтетична активна радіація, родючість ґрунту тощо); 2) потреби культури певного сорту в регульованому факторі (добрива, поливи); 3) величини застосування регульованого фактора на основі природних фак­торів, які впливають на врожай і створюють оптимальні умови для його формування (меліорація, агротехніка). Отже, в процесі про­грамування враховують не лише природні фактори формування врожаю, а й реалізацію комплексу заходів, що забезпечують зап­ланований урожай. Важливими з цього комплексу заходів є на­громадження і використання вологи, хімічна меліорація, засто­сування добрив, високий рівень агротехніки, використання високопродуктивних сортів, які сприяють отриманню продукції високої якості. При визначенні запланованого врожаю слід вра­хувати природні фактори і правильно оцінити можливість вико­ристання реальних ресурсів. Оскільки правильно керувати при­родними факторами (наприклад, погодою), особливо в посушливі періоди, неможливо, це зумовлює значне розход­ження між величинами запланованого і фактично отриманого врожаїв.

Для складання програм комплексного застосування засобів хімізації (хімічної меліорації, добрив, засобів захисту і регуляторів росту рослин) потрібно, крім результатів агрохімічного досліджен­ня ґрунтів, ураховувати баланс гумусу та поживних речовин у ґрунті, застосування інтенсивних технологій та комплексного аг­рохімічного обслуговування, зрошення, інтенсивність обробітку ґрунту і використання орних земель, можливості забруднення навколишнього середовища. План застосування добрив перед­бачає використання нормативу затрат на 1 т продукції із ураху­ванням наявної кількості поживних речовин у ґрунті, регламенту застосування азотних добрив, що спрямоване на зменшення накопичення нітратів в навколишньому середовищі і в продукції рослинництва.

При достатньому забезпеченні господарств засобами хімізації і комплексному застосуванні меліорантів та добрив для кожної сівозміни визначають, потребу в хімічній меліорації, необхідну кількість органічних і мінеральних добрив та мікроелементів.

Програмування урожаю, діагностика і управління факторами вирощування культур повинно бути єдиним, відповідати вимогам отримання оптимального урожаю доброї якості і збереженню родючості ґрунту.

Контрольні запитання

1. Що таке система і план застосування добрив?

2. Відмінності систем застосування добрив в основних зонах України.

3. Як використовують добрива для удобрення овочевих, плодових і ягідних культур?