Системи холодного водопостачання

Системою водопостачання називають комплекс інже­нерних споруд, машин і апаратів, які призначені для добування води з природних джерел, поліпшення її якості, зберігання, транспортування і подачі водоспоживачам. Вона складається із водоприймальних, водопідйомних, очисних, водонапірних і регулюючих споруд, магістральних водоводів і розподільних мереж, засобів автоматизації.

Забезпечення готельно-ресторанних підприємств комплексів водою здійснюється від міського водопроводу або власної системи водо­постачання. Ця вода повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая».

Гігієнічні вимоги, що визначають придатність води для пиття та приготування їжі, такі:

1. Безпечність у епідеміологічному відношенні.

2. Нешкідливість хімічного складу.

3. Відповідні органолептичні властивості.

4. Радіаційна безпечність.

Для додаткового очищення води (для готелів категорії "4" і "5 зірок" передбачається обов’язково), що надходить з централізованих джерел, застосовуються системи сорбційно-механічного очищення чи мембранного фільтрування, з використанням напівпроникних мембран із поліпропілена.

Внутрішній водопровід – це трубопроводи та інженерне обладнання, призначені для забезпечення подачі води від зовнішніх мереж водопроводу до всіх внутрішніх водороз­бірних приладів, технологічного обладнання і пожежних кранів.

Внутрішні системи водоспоживання є двох видів:

Роздільна	складається з трьох окремих водопроводів: · господарсько-питного; · виробничого; · протипожежного. У готелях виробничий водопровід практично не застосовується
Об’єднана	питна вода використовується для всіх цілей

Водогінні мережі бувають декількох видів.

1. За схемою прокладання трубопроводів:

− тупикові (кінцеві);

− кільцеві (замкнуті).

2. За принципом розведення трубопроводів:

− з верхнім розведенням;

− нижнім розведенням.

Основною частиною водомірного вузла є водомір, що служить для обліку витрати води.

В залежності від принципу дії водоміри класифікують на механічні (тахометричні), електромагнітні, ультразвукові і вихрові.

У механічних (тахометричних) водолічильниках використовується механічний принцип підсумовування числа обертів рухомого елементу (крильчатка, турбіна), яке залежить від швидкості проточної води. Відповідно водоміри цього типу поділяються на крильчасті і турбінні (рис 10). Вони отримали найбільшого використання в торговельних підприємствах. Підбирають лічильники так, щоб максимальний розрахунковий хід води у системі водопроводу був меншим, ніж найбільша допустима витрата водоміру. Мережі внутрішнього водопроводу прокладають відкрито з прикріпленням труб до стін, колон, перекриттів з нахилом 0,002…0,005 м у бік вводу. Труби можуть прокладатися приховано у спеціальних каналах, шахтах або у товщині стіни, якщо це обумовлюється підвищеними вимогами до інтер’єру приміщення. У таких випадках в місцях з’єднань перед­бачаються ніші з оглядовими люками.

Внутрішня водопровідна мережа монтується зі сталь­них оцинкованих водогазопровідних труб або пластикових труб. Останнім часом все більш поширеним стає застосування вінілпластових та поліетиленових труб, які мають високі технічні, експлуатаційні та санітарно-гігієнічні показники.

а б

Рис. 10. Механічні водоміри:

а – крильчастий; б – турбінний; 1 – корпус; 2 – рахунковий механізм; 3 – циферблат; 4 – кришка; 5 – передавальний механізм; 6 – крильчатка; 7 – сітка; 8 – струменевипрямляч

Холодне водопостачання може здійснюватись із використанням різних схем внутрішнього водопроводу. Найбільш простою і часто вживаною є схема з нижнім розведенням, що представлена на рис. 11. Вода із зовнішньої мережі під дією тиску, що в ній присутній, надходить у внутрішній водопровід через уведення, яке проходить під землею. Через водомір вода надходить в нижню розвідну магістраль, далі в стояки і через підводки до водозабірних точок.

Для забезпечення водою високих будівель в верхні водозабірні точки, в яких не гарантується подача води і водопроводу, на водопровідному уведенні зазвичай встановлюється підкачуючі відцентрові насоси (рис. 12). Електродвигун насосу вмикається автоматично при падінні тиску на уведенні нижче необхідного для подачі у верхні точки водозабору. Зворотній клапан забезпечує рух води лише в одному напрямку.

Система протипожежного водопроводу складається з мережі магістральних трубопроводів і стояків (розподільних ліній), пожежних кранів, а за потреби і водонапірних уста­новок (насосів, водонапірних баків, пневматичних пристроїв).

Рис. 11. Схема внутрішнього водопроводу без водонапірного резервуара і насоса, що підкачує (з нижнім розведенням): 1 – стояки; 2 –запірні вентилі; 3 –розвідна (магістральна) лінія; 4 – трійник із пробкою для спускання води із системи; 5 – водомір

Рис. 12. Схема водопровідного введення в будинок з насосом, що підкачує: 1 – уведення; 2 – запірні клапани; 3 – водомір; 4 – насос; 5 – зворотній клапан

Пожежні крани обладнуються напівгайкою діаметром 50…65 мм, яка швидко знімається, капроновим рукавом довжиною 10…20 м із двома напівгайками для приєднання до вентиля і пожежного стовбура з наконечником. Пожежні крани розміщують у начіпних чи вбудованих шафах на висоті 1,35 м від підлоги. Вони встановлюються в легкодоступних місцях – вестибюлях, коридорах, проходах, сходових площадках будівель торговельних підприємств.

У системах водопроводу з водонапірними баками недоторканний протипожежний запас води дорівнює кіль­кості, необхідній для гасіння пожежі впродовж 10 хв. при руч­ному чи автоматичному включенні пожежних насосів.