Обряди жнив та збирання врожаю
Хід заняття
І Організація групи.
Добрий день вам, діти. складіть всі свої речі на край парти, і приготуйтесь слухати.
ІІ Повідомлення теми. Мотивація роботи.
Прийшла чудова пора в природі. Осінь змінила кольори листя дерев і кущів, траву. Яких тільки кольорів немає: жовті, оранжеві, червоні, золоті! Осінь – щедра пора року. Вона дарує нам не тільки розмаїття кольорів:
Щедра осінь і багата
З подарунками прийшла...
Тож дозвольте запитати:
Що нам осінь принесла?
− Що нам приносить осінь? (Яблука, груші, виноград, помідори, огірки, буряк).
Зараз ми перевіримо як ви знаєте прикмети. Я буду читати по одній, якщо прикмета відноситься до осені ви плескаєте в долоні, якщо ні - то не плескаєте.
Павутина на рослинах — на останнє тепло.
Собака качається — на сніг.
Снігур цвірінькає під вікном — на відлигу.
Морозний іній на траві — на дощ.
Перший весняний грім — на тепло.
Ластівка прилетіла — скоро грім загримить.
Біла акація вся обліплена бджолами — на дощ.
ІІІ Робота над темою заняття.
Один з звичаїв осені є збирання урожаю. Збирання врожаю традиційно в Україні закінчувалось яскравими, багатими ярмарками. Землероби, народні умільці, крамарі виставляли і продавали кращі свої добутки.
Зранку тягнулись на ярмарок вози з сіллю, борошном, глечиками, макітрами, сукнями, різною худобою.
Півдня тяглись і тяглись обози, а люди все йшли та й йшли, їхали та їхали. Одні їхали, щоб купити, інші — себе показати, треті — продати, а багато народу йшло пісень поспівати і народний театр подивитись, в різні ігри пограти, позмагатись.
Обряди жнив та збирання врожаю
За тиждень після «Петра» в Україні починалися жнива, на полі з'являлися люди в широких білих штанях, у полотняних сорочках, із косами в руках,— косарі; вони вдаряли своїм гострим знаряддям по сухих стеблах дозрілого хліба, й довгий рівний покіс, як простелений рушник, лягав стрічкою за кожною косою.
Дівчата й молодиці виходили на ниву з серпами; жнучи, вони спритно клали сніп за снопом.
Дожинаючи ниву, женці залишали трохи недожатих стебел із колосками «Спасові на бороду». Те недожате колосся вони зв'язували у пучок червоною ниткою або виплітали колосся у китицю, ніби бороду, й пригинали колосся до землі — це і є «Спасова борода». «Бороду» оздоблювали стрічками й квітами. Потім ще й приказували: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного й багатого».
Збираючи врожай не тільки поля, а й городу або саду, за нашим народним звичаєм, годиться щось залишити «на пні», в землі чи на дереві. Існує повір'я, що коли забрати геть усе до краю, то наступного року не вродить.
Жнива скінчились. Поля густо вкриті копами. Високі вози везуть урожай з поля додому. В той день, як скінчилися жнива, дожали останню ниву, женці ходять полем, збирають колоски, плетуть один спільний вінок із того колосся і співають:
Кінець нивочці, кінець,
Будемо плести вінець.
Добре нам було якати,
Бо було з ким розмовляти.
Коли вінок готовий, дівчата й молодиці обирають з-поміж себе найкращу дівчину, кладуть їй на голову вінок: пускають її вперед, а вже за нею на певній відстані йдуть женці. З піснями женці йдуть у село, підходять до двору господаря, заходять на подвір'я, стають перед хатою й співають:
Вийди, господарю, в цей час,
Викупи вінок у нас.
Дай нам грошик битий
За цей вінок витий.
Господар виходить із хати, бере вінок й запрошує до хати женців, де вже накриті столи й приготовлений смачний обід.
Після жнив повсюди по Україні починаються великі ярмарки, де кращі господарі демонструють свої багатства, що були вирощені на полях, в садах, на городах.
Починався ярмарок веселими закличками. Ось одна з них
Увага, спішіть, поспішайте,
Господарі, гості,— глядіть, не минайте.
На ярмарок прошу гуртом, поодинці:
Чекають на вас там чудові гостинці.
Так починається ярмарок — шумне, веселе свято, що є сповненим сміху, пісень, гумору. Торгівля відбувалася цікаво, приправлена то байкою, то жартом, а то й сваркою.