Національний банк стандартизованих науково-технічних термінів

Лекція №2.

Організація стандартизації в Україні. Органи стандартизації в Україні. Основні положення Державної системи стандартизації України. Діяльність України з міждержавної стандартизації.

Національна система стандартизації України функціонує практично з моменту проголошення незалежності. Національні стандарти є одним з атрибутів державності та віддзеркалюють специфіку розвитку національної економіки залежно від історичних, географічних і соціальних умов.

Україна є членом Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Національні стандарти, гармонізовані з міжнародними та європейськими вимогами, а також технічні регламенти, процедури підтвердження відповідності є основними елементами системи технічного регулювання в нашій державі. Координує та формує програми державної стандартизації з розроблення національних стандартів Державний комітет України з технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України). Україна на конкурсній основі обрана в найвищий керівний орган ISO – Раду ISO. Це є визнанням значних успіхів нашої держави в галузі гармонізації національних стандартів з міжнародними, свідченням активної участі України в роботі міжнародних технічних комітетів.

Національна стандартизація в Україні створювалась в умовах переходу до ринкової економіки, формувалась на розгалуженій системі стандартизації колишнього СРСР, яка здійснювалась на всіх рівнях: державному (загальносоюзному), республіканському, галузевому та на рівні підприємств і установ. За техніко-економічним потенціалом Україна посідала друге місце в Союзі, а тому практично весь фонд державних (понад 20 тис. ГОСТ) та галузевих (понад 43 тис. ОСТ, РТМ (руководящие технические материалы), РД) документів застосовували підприємства й організації України.

Україна успадкувала від колишнього СРСР розгалужену систему стандартизації, що відповідала вимогам адміністративно-планової системи.

Система стандартизації визначалася детальною регламентацією робіт на всіх етапах проектування, виготовлення та експлуатації продукції, у тому числі аспектів безпеки, захисту природного довкілля, маркування, пакування, зберігання, транспортування тощо.

Задекларований в останньому десятиріччі ХХ століття перехід на ринкову економіку змусив уряд розпочати реформу системи стандартизації. Найрадикальнішою була відмова від обов’язковості всіх положень стандартів. Було встановлено, що державні (ГОСТ) і республіканські (РСТ) стандарти містять обов’язкові та рекомендовані вимоги. До обов’язкових віднесено вимоги до якості продукції, що гарантують її безпеку для життя і здоров’я населення, захист довкілля, сумісність та взаємозамінність. Втратив чинність згаданий запис у стандартах на продукцію щодо покарання за недотримання вимог стандартів.

Описана ситуація зумовила конкретні заходи на початковому етапі становлення української стандартизації: адаптацію існуючої системи та залучення її до створюваної, адже в стандартах накопичено значний науковий потенціал, у тому числі організацій України. Завдання було складним, оскільки наукові установи у сфері стандартизації, спеціалізоване видавництво та фонд чинних нормативних документів залишились за межами України.

Згідно із Законом суб’єктами стандартизації є:

1) центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації – це Держспоживстандарт;

2) рада зі стандартизації;

3) технічні комітети зі стандартизації;

4) інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.

Основною метою Держспоживстандарту України є посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення системи технічного регулювання.

Основними завданнями Держспоживстандарту України є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, міжгалузева координація та функціональне регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації,метрології, сертифікації, управління якістю.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації у межах своїх повноважень:

- забезпечує здійснювання державної політики у сфері стандартизації;

- вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними стандартами);

- бере участь у розробленні й узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

- установлює правила як необхідно розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати та скасовувати чинність національних НД, як їх позначати, класифікувати за видами та іншими ознаками кодування та реєстрації;

- вживає заходів щодо виконання зобов’язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

- співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

- формує програму робіт зі стандартизації та координує її виконання;

- вирішує питання щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

- організує створення та ведення Національного фонду нормативних документів і Національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;

- організує надання інформаційних послуг з питань стандартизації.

Пріоритетні напрями діяльності:

- створення ринкових механізмів захисту прав споживачів, адекватних європейським вимогам.

- дотримання балансу інтересів споживачів, виробників, підприємців, органів влади у забезпеченні пріоритетів державної політики у сфері захисту прав споживачів.

- підвищення ефективності функціонування національної системи технічного регулювання в інтересах споживачів на основі гармонізації законодавства з вимогами Всесвітньої торгової організації та Європейського Союзу.

- удосконалення державного контролю і нагляду на споживчому ринку та виробництві.

- продовження роботи щодо створення в органах місцевого самоврядування структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів.

- переорієнтування основних завдань стандартизації і сертифікації на потреби пересічного громадянина.

- використання у повній мірі адміністративного ресурсу для підтримки вітчизняного товаровиробника з метою захисту українського ринку від небезпечних та фальсифікованих товарів.

- забезпечення балансу між технічним регулюванням та споживчою політикою.

- поширення практики співробітництва з виробниками продукції в напрямку виявлення на ринку фальсифікованих товарів, робіт та послуг.

- використання наявної випробувальної бази для реалізації регіональних програм з проблем споживчої політики.

- організація інформаційного забезпечення підприємств щодо сучасних систем управління відповідно до національних та міжнародних стандартів ISO серій 9001, 14001, 18000, 22000, 26000; участь в організації підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері управління якістю; співпраця з громадськими та професійними організаціями з питань управління якістю; організація і проведення науково-практичних та конкурсно-виставкових заходів у цій сфері.

У складі Держспоживстандарту функціонує Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»). ДП «УкрНДНЦ» є провідною організацією Держспоживстандарту України у сфері стандартизації, сертифікації та якості, яка формує напрямки державної політики у сфері стандартизації та суміжних сферах.

У складі Центру працюють: Науково-дослідний інститут стандартизації, Інститут управління якістю, Інститут оцінки відповідності, Інститут підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології та єдиний в Україні Головний фонд нормативних документів, який накопичує інформаційні ресурси у сфері технічного регулювання, забезпечує їх зберігання, облік та доступ до них користувачів.

Основні напрямки діяльності:

- забезпечення функціонування та розвитку національної системи стандартизації; розроблення стандартів, експертиза проектів стандартів, гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими, координація діяльності національних технічних комітетів стандартизації (ТК);

- розроблення систем управління якістю і навколишнім середовищем та їх моніторинг в Україні; надання консалтингових послуг із впровадження систем управління якістю на виробництвах з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників; реалізація Програми запровадження систем управління якістю в органах виконавчої влади;

- науково-методична діяльність щодо забезпечення функціонування національної системи сертифікації;

- сертифікація продукції, послуг та систем управління;

- ведення Реєстру системи «УкрСЕПРО»;

- підготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері стандартизації, сертифікації, метрології, управління якістю та екологічного управління, захисту прав споживачів;

- ведення Головного фонду нормативних документів;

- підготування та видання нормативних документів, посібників, каталогів нормативних документів, інформаційних покажчиків стандартів, покажчиків міждержавних стандартів тощо.

Національний банк стандартизованих науково-технічних термінів