Аналоговий сигнал цифровий сигнал

(01110011100001001)

Мал.1. Процес перетворення сигналу

Аналогово-цифрове перетворення використовується в без­лічі електронних пристроїв: від звукових карт та студійного звукозаписного устаткування до наукових та медичних при­ладів, тобто скрізь, де потрібно обробляти, зберігати або пере­давати сигнал у цифровій формі.

Зворотне перетворення здійснюється за допомогою цифро­во-аналогового перетворювача (ЦАП): у медицині при виве­денні на екран зображення внутрішніх органів у ході застосу­вання методів візуалізації (ультразвукове дослідження (УЗД), комп'ютерна томографія (КТ)), відтворенні знімків, переданих мережею. ЦАП є інтерфейсом між абстрактним цифровим сві­том та реальними аналоговими сигналами. ЦАП входить до складу графічної плати (графічна карта, відеокарта, відеоадап­тер) комп'ютера.

Після перетворення відцифрована інформація потрапляє в ПК, де обробляється програмним забезпеченням та, пройшов­ши зворотне перетворення за допомогою ЦАП, подається на пристрій виведення у вигляді зображення органів, графічної моделі процесу, сигналу тривоги та ін. На сьогодні створено комп'ютери, оснащені пристроями як прямого, так і зворотно­го перетворення аналогового сигналу. Розроблено аналогово-цифрові та цифрово-аналогові контролери, за допомогою яких можна підключити медичну техніку до комп'ютера через його внутрішні шини або зовнішні роз'єми.

Як приклад універсального технічного приладу відцифро­вування медінформації можна навести цифрову фотокамеру, яка дає змогу відцифровувати при фотографуванні основні діаг­ностичні (рентгенограми, сонограми, томограми), допоміжні(клінічні фотографії, відео зйомка пацієнта), графічні (електрограми), пояснювальні графічні (малюнки) дані.

Пряме та зворотне відцифровування інформаційних проме­нів в апаратно-комп'ютерних комплексах наведено на схемі 1.

Схема 1. Пряме та зворотне відцифровування інформаційних променів

Стандарти медичних даних.

Для того щоб медична інформація була зрозумілою всім (людям та комп'ютерам), розробляють стандарти медичних да­них. Стандарти даних є єдиними вимогами до оформлення, зберігання та передачі медичних даних. Стандарти можуть бути виражені в кодах, шаблонах медичних документів, в обов'язкових умовах проведення досліджень та ін.

Стандарти даних необхідні для ефективного спілкування із зарубіжними колегами. Стандарти даних дають змогу здійс­нювати активний пошук інформації в базах даних, оператив­ний та коректний статистичний аналіз. Розробка власних варіантів подання медичних даних, що проводилася раніше майже в кожному ЛПЗ різних рівнів, унеможливлює їх порів­няння. Стандарти медичних даних, які сьогодні існують в Єв­ропейських країнах та США, розроблялися протягом кількох десятиріч та включають працю тисяч лікарів і системних аналітиків. З 1996 року ведуться активні роботи зі створення телемедичних стандартів та додатків для зберігання, застосу­вання та ефективного електронного обміну під керівництвом Всесвітньої організації зі стандартизації (ISO). У першу чергу, слід згадати американську ініціативу: вперше в світовій прак­тиці створено стандарти в галузі подання лабораторної інфор­мації (LOINC), зображень (DІСОМ), обміну медичною інформацією (НL7, GЕНR). У жовтні 1999 року було розроблено та зап­ропоновано до використання стандарти для оформлення ре­цептів, первинних обстежень, звітів, візуальних результатів аналізів та ін.

Практично всі стандарти медичної інформатики так чи інакше пов'язані з уведенням електронної історії хвороби. Вони описують термінологію, яка має бути в ній використана, передачу медичних документів та зображень, способи органі­зації даних та забезпечення доступу медичних працівників до електронної історії хвороби тощо. У цілому ці стандарти пот­рібні для того, щоб кожний запис електронної історії хвороби був однаково зрозумілим представникам різних медичних шкіл. Проте єдиного, загальноприйнятого визначення елект­ронної історії хвороби дотепер не існує. Окрім цього, це понят­тя еволюціонує вже протягом ЗО років з прогресом інформацій­них технологій. В англомовній літературі змінювалися навіть абревіатури, що позначають електронну історію хвороби: спо­чатку ЕМR (Еlесtrоnіс Меdісаl Rесоrd), тепер ЕРR (Еlесtrоnіс Раtient; Rесоrd), ЕНR (Еlесtrоnіс Неаlth Rесоrd) та ЕНСR (Еlесtrоnіс Неаlthcare Rесоrd). Приклад однієї з останніх змін у концепції ведення електронної історії хвороби: доки діагнос­тичні пристрої та медичні вимірювальні пристрої були віднос­но простими, вважалося, що записи в електронну історію хво­роби можуть здійснюватися медичними працівниками. Нині допускається, щоб такі записи проводилися без участі людини з різних діагностичних та лабораторних пристроїв. Було введе­но спеціальний термін Неаlthcare Аgеnt, тобто "агент медично­го закладу".