Аналоговий сигнал цифровий сигнал

аналоговий сигнал цифровий сигнал - student2.ru

(01110011100001001)

Мал.1. Процес перетворення сигналу

Аналогово-цифрове перетворення використовується в без­лічі електронних пристроїв: від звукових карт та студійного звукозаписного устаткування до наукових та медичних при­ладів, тобто скрізь, де потрібно обробляти, зберігати або пере­давати сигнал у цифровій формі.

Зворотне перетворення здійснюється за допомогою цифро­во-аналогового перетворювача (ЦАП): у медицині при виве­денні на екран зображення внутрішніх органів у ході застосу­вання методів візуалізації (ультразвукове дослідження (УЗД), комп'ютерна томографія (КТ)), відтворенні знімків, переданих мережею. ЦАП є інтерфейсом між абстрактним цифровим сві­том та реальними аналоговими сигналами. ЦАП входить до складу графічної плати (графічна карта, відеокарта, відеоадап­тер) комп'ютера.

Після перетворення відцифрована інформація потрапляє в ПК, де обробляється програмним забезпеченням та, пройшов­ши зворотне перетворення за допомогою ЦАП, подається на пристрій виведення у вигляді зображення органів, графічної моделі процесу, сигналу тривоги та ін. На сьогодні створено комп'ютери, оснащені пристроями як прямого, так і зворотно­го перетворення аналогового сигналу. Розроблено аналогово-цифрові та цифрово-аналогові контролери, за допомогою яких можна підключити медичну техніку до комп'ютера через його внутрішні шини або зовнішні роз'єми.

Як приклад універсального технічного приладу відцифро­вування медінформації можна навести цифрову фотокамеру, яка дає змогу відцифровувати при фотографуванні основні діаг­ностичні (рентгенограми, сонограми, томограми), допоміжні(клінічні фотографії, відео зйомка пацієнта), графічні (електрограми), пояснювальні графічні (малюнки) дані.

Пряме та зворотне відцифровування інформаційних проме­нів в апаратно-комп'ютерних комплексах наведено на схемі 1.

аналоговий сигнал цифровий сигнал - student2.ru

Схема 1. Пряме та зворотне відцифровування інформаційних променів

Стандарти медичних даних.

Для того щоб медична інформація була зрозумілою всім (людям та комп'ютерам), розробляють стандарти медичних да­них. Стандарти даних є єдиними вимогами до оформлення, зберігання та передачі медичних даних. Стандарти можуть бути виражені в кодах, шаблонах медичних документів, в обов'язкових умовах проведення досліджень та ін.

Стандарти даних необхідні для ефективного спілкування із зарубіжними колегами. Стандарти даних дають змогу здійс­нювати активний пошук інформації в базах даних, оператив­ний та коректний статистичний аналіз. Розробка власних варіантів подання медичних даних, що проводилася раніше майже в кожному ЛПЗ різних рівнів, унеможливлює їх порів­няння. Стандарти медичних даних, які сьогодні існують в Єв­ропейських країнах та США, розроблялися протягом кількох десятиріч та включають працю тисяч лікарів і системних аналітиків. З 1996 року ведуться активні роботи зі створення телемедичних стандартів та додатків для зберігання, застосу­вання та ефективного електронного обміну під керівництвом Всесвітньої організації зі стандартизації (ISO). У першу чергу, слід згадати американську ініціативу: вперше в світовій прак­тиці створено стандарти в галузі подання лабораторної інфор­мації (LOINC), зображень (DІСОМ), обміну медичною інформацією (НL7, GЕНR). У жовтні 1999 року було розроблено та зап­ропоновано до використання стандарти для оформлення ре­цептів, первинних обстежень, звітів, візуальних результатів аналізів та ін.

Практично всі стандарти медичної інформатики так чи інакше пов'язані з уведенням електронної історії хвороби. Вони описують термінологію, яка має бути в ній використана, передачу медичних документів та зображень, способи органі­зації даних та забезпечення доступу медичних працівників до електронної історії хвороби тощо. У цілому ці стандарти пот­рібні для того, щоб кожний запис електронної історії хвороби був однаково зрозумілим представникам різних медичних шкіл. Проте єдиного, загальноприйнятого визначення елект­ронної історії хвороби дотепер не існує. Окрім цього, це понят­тя еволюціонує вже протягом ЗО років з прогресом інформацій­них технологій. В англомовній літературі змінювалися навіть абревіатури, що позначають електронну історію хвороби: спо­чатку ЕМR (Еlесtrоnіс Меdісаl Rесоrd), тепер ЕРR (Еlесtrоnіс Раtient; Rесоrd), ЕНR (Еlесtrоnіс Неаlth Rесоrd) та ЕНСR (Еlесtrоnіс Неаlthcare Rесоrd). Приклад однієї з останніх змін у концепції ведення електронної історії хвороби: доки діагнос­тичні пристрої та медичні вимірювальні пристрої були віднос­но простими, вважалося, що записи в електронну історію хво­роби можуть здійснюватися медичними працівниками. Нині допускається, щоб такі записи проводилися без участі людини з різних діагностичних та лабораторних пристроїв. Було введе­но спеціальний термін Неаlthcare Аgеnt, тобто "агент медично­го закладу".

Наши рекомендации