Заходи та засоби захисту від вібрації
Заходи та засоби захисту від вібрації за організаційною ознакою поділяються на:
І - колективні:
1) Зниження вібрації в джерелі виникнення (вибір раціональних технологічних та кінематичних схем; збалансування та врівноваження; недопущення резонансних режимів);
2) Зменшення вібрації на шляхах її поширення:
a. При контакті з віброоб’єктом (вібропоглинання, віброгасіння, віброізоляція);
b. Без контакту з віброоб’єктом (дистанційне керування, автоматичний контроль та сигналізація, захисне огородження)
3) Організаційно-технічні заходи (експлуатація устаткування згідно норм та режимів; своєчасний ремонт та техогляд; контроль параметрів вібрації)
4) Лікувально-профілактичні заходи (обмежений допуск до віброробіт, медичний огляд, режими праці та відпочинку).
ІІ – індивідуальні (ЗІЗ) – для рук, для ніг, для тіла.
Зменшення вібрації в джерелі її виникнення досягається шляхом застосування таких кінематичних та технологічних схем, які усувають чи мінімально знижують дію динамічних сил. При проектуванні устаткування важливо передбачити недопущення резонансних режимів його роботи. Це досягається раціональним вибором маси та жорсткості коливальної системи або частоти змушувальної сили.
Контакту працівника з віброоб'єктом можна уникнути шляхом використання дистанційного керування, автоматичного контролю та сигналізації, а також застосування захисного огородження. Якщо цього досягти неможливо, то необхідно при контакті працівника з віброоб'єктом домогтися зменшення параметрів вібрації на шляху її поширення від джерела змушувальної сили. Це можна досягти за допомогою вібропоглинання, віброгасіння та віброізоляції.
1. Вібропоглинання (вібродемпфірування) полягає в штучному збільшенні втрат у коливальній системі, при цьому енергія вібрації перетворюється в теплову. На практиці для цього використовують конструктивні матеріали з великим внутрішнім тертям (пластмаси, сплави марганцю та міді, магнієві сплави і т. п.) або наносять на поверхні, що вібрують, шар пружно-в'язких матеріалів, які збільшують внутрішнє тертя в коливній системі (покриття поверхонь, що вібрують, гумою та пружно-в'язкими мастиками на основі полімерів, мащення вузлів та з'єднань).
2. Динамічне віброгасіння полягає у збільшенні реактивного опору коливної системи. Засоби динамічного віброгасіння за принципом дії поділяється на ударні та динамічні віброгасники. Недоліки динамічних віброгасників: вони налаштовані на певну частоту, яка відповідає їх резонансному режиму коливання.
Ударні віброгасники бувають маятникового, пружинного і плаваючого типів. Маятникові ударні віброгасники використовуються для гасіння коливань частотою 0,4-2,0 Гц, пружинні - 2-10 Гц, плаваючі -- понад 10 Гц.
Віброгасники камерного типу призначені для перетворення пульсуючого потоку газу чи рідини в рівномірний. Такі віброгасники встановлюються на всмоктувальній та нагнітальній сторонах компресорів, на гідроприводах, водогонах і т. п.
3. Віброізоляція полягає у введені в коливну систему додаткового пружного зв'язку, який перешкоджає передачі вібрації від об'єкта, що вібрує, до основи, суміжних конструкцій чи людини.
Віброізоляція є єдиним ефективним способом зменшення вібрації, що передається на руки від ручного механізованого інструмента.
Пружні елементи, що вводяться в коливну систему (віброізолятори, амортизатори) можуть бути пружинні, гумові, гідравлічні, пневматичні та комбіновані.
4. Комплекс лікувально-профілактичних заходів захисту від вібрації передбачає: попередній та періодичні медичні огляди; заборону допуску до вібраційних робіт осіб молодших 18 років та таких, що мають відповідні протипокази у стані здоров'я; лікувальну гімнастику та масаж рук; спеціальні режими праці та відпочинку.
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) від вібрації за місцем контакту працівника з об'єктом, що вібрує підрозділяються: ЗІЗ для рук (рукавиці, рукавички, прокладки); ЗІЗ для ніг (спеціальне взуття, підметки, ковдри, наколінники); ЗІЗ для тіла (нагрудники; пояси, спеціальні костюми).