Била мене мати березовим прутом

Ой на Горі тай Женці жнуть

Ой на Горі тай Женці жнуть | (2)

А попід Горою яром-долиною Козаки йдуть

Гей долиною гей широкою Козаки йдуть !

Попереду Дорошенко | (2)

Веде своє військо військо запорізьке хорошенько

Гей долиною гей широкою хорошенько !

Посеpединi/посереду пан хоpунжий | (2)

Пiд ним кониченько,

пiд ним воpоненький сильно дужий

Гей долиною гей широкою сильно дужий !

А позаду Сагайдачний | (2)

Що проміняв жінку на тютюн та люльку необачний

Гей долиною гей широкою необачний !

Гей вернися Сагайдачний | (2)

Візьми свою жінку віддай тютюн-люльку необачний

Гей долиною гей широкою необачний !

З жінкою в поході не возиться | (2)

А тютюн та люлька Козаку в дорозі знадобиться !

Гей долиною гей широкою знадобиться !

Гей хто в лісі озовися | (2)

Та викришем вогню та затягнем люльку не журися!

Гей долиною гей широкою не журися !

Била мене мати березовим прутом

Била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
З молодим рекрутом.
А я собі стояла,
Аж кури запіли.
На двері воду лляла,
Аби не рипіли.

На двері воду лляла,
На пальцях ходила,
Щоб мати не почула,
Щоби не сварила.

А мати не спала,
І все чисто чула,
Та тільки не сварила –
Сама такою була.

Била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
З молодим рекрутом.

Ой піду я лугом, лугом, Нуда-я, нуда-я,Ой піду я лугом, лугом,Нуда-я, нуда-я,Там мій милий оре плугом, |Нуда-я, нуда-я! | (2) Понесу я йому їсти,Нуда-я, нуда-я,Чи не скаже мені сісти, |Нуда-я, нуда-я! | (2) Він наївся, він напився,Нуда-я, нуда-я,Та й на ріллю покотився, |Нуда-я, нуда-я! | (2) "Чого лежиш, чом не ореш?Нуда-я, нуда-я,Чом до мене не говориш? |Нуда-я, нуда-я!" | (2) "А я лежу та й думаю,Нуда-я, нуда-я,Що погану жінку маю, |Нуда-я, нуда-я". | (2) "Який тобі дідько винен,Нуда-я, нуда-я,Що ти гарний, чорнобривий, |Нуда-я, нуда-я! | (2) А я руда вродилася,Нуда-я, нуда-я,Чорнявому судилася, |Нуда-я, нуда-я! | (2) Не сватав ти мене вночі,Нуда-я, нуда-я,Не вилізли ж тобі очі, |Нуда-я, нуда-я! | (2) А я брови в сажу вмажу,Нуда-я, нуда-я,Чорнявого переважу, |Нуда-я, нуда-я! | (2) А я брови підмалюю,Нуда-я, нуда-я,Чорнявого поцілую, |Нуда-я, нуда-я!" | (2) Пісня про ГалюЇхали козаки із Дону додому,Підманули Галю, забрали з собою. Ой, ти Галю, Галю молодая. Підманули Галю, забрали з собою. Ой, поїдем, Галю, з нами, козаками,Краще тобі буде, чим у рідной мами. Ой, ти, Галю, Галю молодая Краще тобі буде, чим у рідной мами. Галя согласилась*, на віз підчепилась,Та й повезли Галю темними лісами. Ой, ти Галю, Галю молодая. Та й повезли Галю темними лісами. Везли-везли Галю темними лісами,Прив'язали Галю до сосни косами. Ой, ти Галю, Галю молодая. Прив'язали Галю до сосни косами. Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,Підпалили сосну від гори до низу Ой, ти Галю, Галю молодая. Підпалили сосну від гори до низу Горить сосна, горить, горить та й палає.Кричить Галя криком, кричить розмовляє. Ой, ти Галю, Галю молодая. Кричить Галя криком, кричить розмовляє. Ох, хто в лісі чує, нехай порятує,А хто дочок має, нехай научає. Ой, ти Галю, Галю молодая. А хто дочок має, нехай научає. А хто дочок має, нехай научає.Та й темної ночі гулять не пускає. Ой, ти Галю, Галю молодая. Та й темної ночі гулять не пускає. Обізвався козак: "Я в полі ночую,Я твій голосочок здалека почую". Ой, ти Галю, Галю молодая. Я твій голосочок здалека почую. Із сиром пирогиІшов козак по стежці помежи терениІ здибав дівчиноньку,що несла пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -І здибав дівчиноньку, що несла пироги. - Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни,Що я тебе кохаю, і з сиром пироги? Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -Що він її кохає, і з сиром пироги. Дівчина як зачула козацькі мрії-сни -Відразу запросила на свіжі пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -Відразу запросила на свіжі пироги. І любо як діждати щасливої пори -Дівча його цілує, а він їсть пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -Дівча його цілує, а він їсть пироги! Та десь там із-за лісу взялися вороги -Козак із переляку сховався в бур'яни. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -Козак із переляку сховався в бур'яни. А то були мисливці, ніякі вороги -Взяли собі дівчину і з сиром пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -Взяли собі дівчину і з сиром пироги. Козак гірко заплакав:- Ви, тяжкі вороги,Беріть собі дівчину, віддайте пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -"Беріть собі дівчину, віддайте пироги!". Ой хлопці, пам"ятайте ви, друзі дорогі -Ніколи не міняйте любов на пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -Ніколи не міняйте любов на пироги!

Ой, Морозе, Морозенку,

Ой, Морозе, Морозенку,

Ой, да Ти славний козаче!

За тобою, Морозенку, |

Вся Вкраїна плаче. | (2)

Ой, не так же Україна,

Як те горде військо.

Заплакала Морозиха, |

Ідучи на місто. | (2)

Ой, не плач же, Морозихо,

Не плач, не журися,

Піди з нами, козаками, |

Меду-вина напийся. | (2)

"Чогось мені, козаченьки,

Мед-вино не п'ється:

Десь мій син Морозенко |

З татарами б'ється". | (2)

Із-за гори, з-за кручі

Удале військо виступає,

Попереду Морозенко |

Сивим конем виграває. | (2)

Та схилив вже голівоньку

Сиву коню аж на гриву,

Та й розпустив чорні кудрі |

Сиву коню до копитів. | (2)

То ж не грім в степу горгоче,

То ж не хмара світ закрила -

То ж татар велика сила |

Козаченьків обступила. | (2)

Бились з ранку козаченьки

До ночі глухої,

Козаків лягло чимало, |

А татар - утроє. | (2)

Ні один козак не здався

Живим у неволю,

Полягли всі, |

Не вернувся ні один додому. | (2)

Не вернувся Морозенко,

Голова завзята, -

Замучили молодого |

Вороги прокляті. | (2)

Вони ж його не стріляли

Й на четі не рубали,

Тільки з його, молодого, |

Живцем серце виривали. | (2)

Взяли його, поставили

На Савур-могилу:

"Дивись тепер, Морозенку, |

На свою Вкраїну!" | (2)

В саду гуляла

В саду гуляла, квіти збирала, (2)Кого любила – причарувала. Причарувала серце і душу, (2)Тепер до тебе ходити мушу. Ходити буду, любити буду, (2)Скажу по правді, брати не буду. Ой ти, дівчино, гарна і пишна, (2)Чом ти до мене вчора не вийшла? Я виходила, тебе не було, (2)Я постояла та й ся вернула. Я більш не вийду, з тобов не стану, (2)Пришлю ти сестру, сестру Оксану. А я з сестрою весь вечір стою, (2)Не та розмова, що із тобою. Не та розмова, не тії слова, (2)Не біле личко, не чорноброва.

Козак відїжджає

Козак від'їжджає,

Дівчинонька плаче:

"Куди їдеш, козаче?

Козаче - соколю,

Візьми мене із собою

На Вкраїну далеку".

"Дівчинонько мила,

Що будеш робила

На Вкраїні далекій?"

"Буду хустки прати,

Тебе, милий, доглядати

На Вкраїні далекій".

"Дівчинонько мила,

Що будеш ти їла

На Вкраїні далекій?"

"Сухий хліб з водою,

Коби, серце, із тобою

На Вкраїні далекій".

"Дівчинонько мила,

Де будеш ти спати

На Вкраїні далекій?"

Чи чуєш, мій друже юначе, Чи чуєш той брязкіт кайдан, Як мати Україна плаче, За стільки терпіння і ран? Чи бачиш, Дніпро висихає, Пороги шуміти стають, Зозулі по деревах сідають, Про долю Вкраїни кують? Чи бачиш, жита похилились, Ти сіяв — воно не твоє, Ти мучивсь по днях і по ночах, А ворог лиш з того жиє? Чи бачиш, Карпати сумують, Дивлячись на ярмо синів, А вітер тихенько по полі Розносить жалібний їх спів? Вдень ворог до тебе сміється, А ввечір в кайдани кує, За твою цю працю гіркую, Гармати на тебе кує. Ми чули ці болі ще змалку І в серці сказали собі: Для Тебе живем Україно, Щоб волю здобути Тобі.

З городом качки пливуть,

З городом качки пливуть,

Каченята крячуть...

Вбогі дівки заміж ідуть,

А багаті плачуть.

Вбогі дівки заміж ідуть

З чорними бровами,

А багаті дівки сидять

З кіньми та волами.

"Чи ти чула, дівчинонько,

Як я тебе кликав,

Через твоє подвір'ячко

Сивим конем їхав?" -

"Ой хоч чула, хоч не чула,

Не обзивалася:

Темна нічка-петрівочка, -

Вийти боялася!" -

"Ой не бійся, дівчинонько,

Не бійся нічого,

Бо я хлопець молоденький

Не зрадив нікого!" -

"Ой не хоче твоя мати

Мене, бідну, знати,

Хоче собі багатую

Невістку шукати!" -

"Нащо мені на подвір'ї

Воли та корови,

Як не буде в моїй хаті

Любої розмови!"

Ой десь гуде, ой десь грає,

Скрипка витинає:

Оце вдова своїй доні

Весілля справляє.

Нехай знають, нехай знають,

Де музики грають,

Нехай знають, нехай знають,

Як бідні гуляють!

Тихий Дунай, тихий ДунайБережечки зносить...Молодий козак, молодий козак | | (2)Отамана просить: | "Пусти ж мене, отамане,Із війська додому,Бо вже скучила, бо вже змучиласьДівчина за мною". "Ой рад би я пустить тебе,Та ти довго будеш;Та напийся ти води зимної,-Дівчину забудеш". "Пив я воду, пив зимную,Та й не напивався;Доки жить буду, не забуду я,Кому присягався".

Ой кум до куми залицявся, Посіяти конопельки обіцявся. Він сіяв, присівав, Присіваючи, казав: "Ти кума, ти душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!" Ой кум до куми залицявся, Вибирати конопельки обіцявся. Він брав, вибирав, Вибираючи, казав: "Ти кума, ти душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!" Ой кум до куми залицявся, Вимочити конопельки обіцявся. Він мочив, примочав, Примочаючи, казав: "Ти кума, ти душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!" Ой кум до куми залицявся, Витіпати конопельки обіцявся. Він тіпав, витіпав, Витіпаючи, казав: "Ти кума, ти душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!" Ой кум до куми залицявся, Випрясти конопельки обіцявся. Він пряв, випрядав, Випрядаючи, казав: "Ти кума, ти душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!" Ой кум до куми залицявся, Їй наткати полотна обіцявся. Він ткав, витикав, Витикаючи, казав: "Ти кума, ти душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!" Ой кум до куми залицявся, Їй пошити сорочечку обіцявся. Він шив, вишивав, Вишиваючи, казав: "Ти кума, ти душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!" Ой кум до куми залицявся, Одягнути сорочечку обіцявся. Він її одягав, Одягаючи, казав: "Ти кума, ти душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!" Ой там, на товчку, на базарі, Жінки чоловіків продавали, Як прийдеться до ладу, То я свого поведу та й продам. Із лик мотузок ізсукала, Взяла свого милого залигала. Та й повела на базар, До терниці прив'язала. Як наїхало торгувальниць, Як наїхало купувальниць, Стали думать і гадать, Що за цього мужа дать. А за цього мужа треба дати, А за цього мужа треба дати: Сорок коней вороних Ще й сто рублів золотих. Ой стала я, подумала: З кіньми треба возиться, А з грошима носиться, А мій милий, чорнобривий, До роботи не лінивий, Він для мене знадобиться. Він насіє, наоре Ні для кого, для мене, Ти, мій милий, серденько, Пожалію я тебе.

Чия то долина, чиї то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? То моя долина, то мої покоси, То моя дівчина розпустила коси. Коси розпустила, плечі ними вкрила. Ой, Боже ж мій, Боже, що ж я наробила! Ой, Боже ж мій, Боже, що ж я наробила! Козак має жінку, я го полюбила. Козак має жінку, щей діточок троє. А моє серденько крається надвоє. Крається надвоє, на дві половини. Що ж мені робити молодій дівчині?

Посадила огірочки

Близько над водою,

Сама буду поливати

Дрібною сльозою.

Ростіть, ростіть, огірочки,

В чотири листочки!..

Не бачила миленького

Аж три вечорочки!

На четвертий побачила,

Як череду гнала,

Не сказала "добрий вечір",

Бо мати стояла.

Бо мати стояла,

А батько дивився,

Не сказала "добрий вечір",

Щоб не розгнівився.

Летить орел сизокрилий

Та й, летючи, кряче:

"Перекажи дівчиноньці,

Що за мною плаче.

Нехай вона та й не плаче,

Бо я не журюся;

Нехай вона заміж іде,

А я оженюся!"

"Бодай тебе та й женила

Лихая година, -

Ізв'язала мені руки

Малая дитина!"

На камені но_ги мию,На камені стою, Кругом мене чари сиплять, |А я ся й не бою. | (2) Навкруг мене чари сиплять - А я не боюся, Коби скорше до осені, |Бо я віддаюся. | (2) Коби скорше до осені - Віддамся, віддамся, Але свому миленькому, |Зрадити не дамся. | (2) Кругом мене чари сиплять, *А я не боюся,Коби швидше до вечора - |Піду притулюся. | (2) Коби швидше до вечора, *До темної нічки,Коби швидше зазирнути |Миленькому в вічки. | (2) Сама овес я сіяла - Сама його й скошу, Сам мій милий нагнівався - |Сам ся перепрошуй. | (2) Чого вікна побіліли? - Бо вітер з морозом. Розгнівався мій миленький - |Дурний в нього розум. | (2) Розгнівався мій миленький У самий вівторок, Здається ми, моя мамко, |Що вже неділь сорок. | (2) - Ой не сорок, моя доню, Не сорок, не сорок: Учора був понеділок - |Сьогодні вівторок. | (2) Нема мого миленького, *Нема мої чічки (квітки),Пішла б його виглядати, | Та не знаю звідки. | (2) Ой у полі три криниченьки,Любив козак три дівчиноньки:Чорнявую ще й білявую, |Третю руду, препоганую. | (2) Що чорняву від душі люблю,З білявою залицяюся,А з рудою, препоганою, |Мабуть піду розпрощаюся | (2) Чи ж я тобі тай не казалаЯк стояли під криницею:"Не їдь, милий, тай у Крим по сіль |Бо застанеш молодицею." | (2) Любив я тебе дівчиною,Любить буду молодицею,Та ще й того дочекаюся, |Поки станеш удовицею. | (2) Ой не всії ті сади цвітуть,Що весною розвиваються.Не всі тії тай вінчаються, |Що любляться та кохаються. | (2) Половина тих садів цвіте,Половина осипається.Одна пара тай вінчається, |А другая розлучається. Ішов козак потайком (2) До дівчини-серденька вечірком. (2) "Ой дівчино, відчини, (2) Своє-моє серденько звесели!" (2) "Ой не буду відчинять, (2) Бо ти будеш, серденько, жартувать."(2) "Ой не буду, не буду, (2) Пожартую трішечки та й піду." (2) Жартували до зорі, (2) Поки стало виднесенько надворі. (2) "Ой козаче, утікай (2) Та й на мене славоньки не пускай." (2) "Ой дівчино, шумить гай, (2) Кого любиш, серденько, забувай." (2) "Нехай шумить, ще й гуде, (2) Кого люблю змалечку, мій буде." (2)

І шумить, і гуде, дрібен дощик іде!

А хто ж мене молодую та додому проведе? | (2)

Обізвався козак на солодкім меду:

Гуляй, гуляй, чорнобрива, я додому заведу. | (2)

- Не веди ж ти мене, ой прошу ж я тебе,

Бо лихого мужа маю, буде бити, добре знаю. | (2)

На бік, хлопці, на бік, бо чорт мужа несе!

Як побачить мене з вами, його трясця затрясе. | (2)

Най трясе, най трясе, як вітер лугами,

Таким ж бо я, молода, погуляю з вами. | (2)

А я мужа не боюся, я мужові поклонюся,

Як він теє поміркує, може й сей раз подарує. | (2)