Каналізація – це система пристроїв і споруд, призначених для приймання, відведення, очищення і скидання у водоймища стічної води.

Вода, що була використана для різних потреб у побуті або на виробництві й отримала при цьому додаткові домішки (забруднення), які змінили її хімічний склад або фізичні якості, називається стічною. До стічних вод належать також атмосферні води, які відводяться з території населених пунктів та промислових підприємств.

Забруднення стічних вод можуть бути мінеральними й органічними. До мінеральних забруднень належать пісок, глина, шлак, розчини мінеральних солей, кислот та лугів. Органічні забруднення бувають рослинного і тваринного походження.

Виділяють також так звані бактеріальні та біологічні забруднення, які в стічних водах представлені різними бакте­ріями, дріжджовими та пліснявими грибками, дрібними водо­ростями.

За походженням та характером забруднень усі стічні води поділяють на побутові (господарсько-фекальні), виробничі та атмосферні.

Атмосферні стічні води утворюються від випадання дощу або розтавання снігу і містять в основному мінеральні і в меншій кількості – органічні забруднення. Атмосферні стічні води, які утворюються на території промислових підприємств, містять відходи відповідних виробництв.

Види каналізації

Загально-сплавна	розрахована на всі види стічних вод: · побутові; · виробничі; · дощові
Роздільна	включає дві мережі: 1) дощову, розраховану на атмосферні і умовно чисті виробничі стічні води (очи­щення вод цієї мережі перед скидан­ням у водоймища не здійснюється); 2) побутову, яка приймає інші стічні води, включаючи забруднені виробничі стічні води (стічні води цієї мережі підлягають обов’язковому очищенню)
Напівроздільна	очищаються також більш заб­руднені атмосферні води на початку дощу

Cистеми внутрішньої каналізації за характеристикою стічних вод можуть бути побутові, виробничі та дощові (водостоки). Побутова каналізація відводить забруднену воду після миття посуду, продуктів, прання білизни, санітарно-гігієнічних процедур, а також фекальні стоки, що містять рідкі та тверді виділення людини. Виробнича каналізація виводить за межі будівель виробничі стічні води, що утворилися в технологічному процесі. Внутрішні водостоки (дощова каналізація) відводять з даху будинків дощові та талі води.

За сферою обслуговування розрізняють об’єднані та роздільні системи каналізації. Об’єднані системи викорис­товують у тих випадках, коли змішування різних стічних вод не утворює токсичних, вибухонебезпечних або інших речо­вин, що перешкоджають безпечному транспортуванню і очи­щенню стічних вод. Роздільні системи каналізації (наприклад, побутової і виробничої) доцільно влаштовувати на підпри­ємствах, якщо виробничі стоки потребують локального очищення.

Системи внутрішньої каналізації можуть бути прос­тими, тобто без спеціального обладнання, та зі спеціаль­ним обладнанням (наприклад, місцеві установки підкачування або очищення стічних вод перед їх відведенням у зовнішні мережі).

Зазначені системи каналізації видаляють забруднення в рідкому стані (стічні води). Тверді відходи, сміття видаляють сміттєпроводами, які також належать до систем каналізації (каналізація твердих відходів).

Система внутрішньої каналізації складається з таких основних елементів: приймачів стічних вод, гідравлічних затворів, внутріш­ньої каналізаційної мережі (поверхові відвідні труби, стояки, горизонтальні ділянки і випуски) (рис. 14).

Рис. 14. Схема внутрішньої каналізації будинку:

1 – витяжна вентиляційна труба; 2 – стояк; 3 – приймач стічних вод; 4 – гідравлічний затвор; 5 – відвідні труби; 6 – випуск; 7 – оглядовий каналізаційний колодязь;
8 – дворова мережа

Приймачі стічних вод виконують у вигляді відкритих посудин, або воронок, що збирають забруднену воду і від­водять її в каналізаційну мережу.

Приймачами стічних вод в більшості випадків служать санітарно-технічні прилади (мийки, раковини, умивальники, ванни, душові піддони, біде, унітази, пісуари); пристрої для прийому виробничих стічних вод (лотки, трапи, приймальні решітки, приямки, воронки тощо); водостічні воронки, які призначені для збору і відведення з даху дощових або талих вод.

Гідравлічні затвори (сифони) розміщують після кожного санітарно-технічного приладу, крім тих, що мають його в своїй конструкції (унітази, трапи, пісуари). Водяний гідрозатвор (шар води висотою 50...70 мм) затримує шкідливі гази з системи каналізації, не дозволяючи їм потрапляти в приміщення. Шар води утворюється в згині трубопроводу в U-подібних затворах, або між двома циліндрами в затворах пляшкового типу. Оскільки сифони можуть засмічуватись, то передбачають отвори, які закриваються кришками, що дозволяє прочищати сифони та трубопроводи біля них.

Поверхові відвідні труби з’єднують приймачі стічних вод зі стояками. Їх встановлюють у місцях розміщення групи санітарних при­ладів ближче до тих приладів, у які надходять найбільш забруднені і найменше розріджені стоки. Стояки встанов­люють відкрито біля стін або приховано у борознах і спеціальних шахтах. Верхня частина стояка у вигляді витяжної труби виводиться на висоту не менше 0,7 м над дахом будівлі, що забезпечує стічних вод.

Внутрішня каналізація закінчується випуском, який підключається до колодязя, що розташований поза будинком.

Вода від кожної групи приладів збирається і відводить

Виробничі приміщення закладів ресторанного господарства, в яких здійснюється приготування кулінарної продукції, обладнують як звичайним, так і спеціальним техноло­гічним та санітарно-технічним обладнанням (посудо- і овочемийні машини, картоплечистки, спеціальні мийки для м’яса і риби та ін.). Такі підприємства обладнують окремими системами господарсько-побутової та виробничої каналізації. Стоки виробничої кана­лізації проходять очищення на локальних спорудах і лише потім скидаються в зовнішні мережі. Стічні води від миття посуду, м’яса, риби пропускають через відстійник і жировлов­лювачі (рис. 9.12). Стічні води від миття овочів проходять через піско­вловлювачі; від картоплечисток – через крохма­леуловлювачі.

В жироуловлювач стічна вода надходить черех вхідний патрубок. В прийомній камері відбувається осаджування зважених частинок речовин і гравітаційне відділення жирів від стічних вод (часточки жиру збираються на поверхні вди).

Далі із прийомної камери вода і жир, зібраний на її поверхні, надходять в камеру доочистки. Тут жир затримується на поверхні, а очищена вода опускається на дно камери доочистки і через відвідний патрубок витікає в каналізаційну мережу.

Затриманий жир і крупні забруднення видаляються із жироуловлювача механічним шляхом. Періодичність очистки напряму залежить від вихідного складу стічних вод і режиму роботи кухні підприємства.

В конструкції деяких жироуловлювачів передбачається встановлення датчика контролю накопиченого жиру в першій камері (при досяганні зібраними жиропродуктами рівня в 10 см загорається червоний індикатор і роздається звуковий сигнал).

Принцип дії уловлювача піску заснований на гравітації. Стічна вода надходить в прийомний відсік установки, де відбувається часткове зниження її швидкості. Потім в робочій частині уловлювача, по мірі руху води, швидкість течії знижується до такого ступеня, що зважені часточки, які знаходяться у воді, починають осаджуватись на дно відділювача. Частково звільнена від зважених часточок вода проходить додаткову очистку на тонкошарових фільтруючих блоках, а потім піднімається до рівня випускаючого колектора і стікає в каналізацію. Накопичений на дні уловлювача осад видаляється через відкачуючий стояк.