Аналіз сортності продукції

Сорт продукції	Ціна, тис. грн.	Коефі­цієнт зве­дення	Випуск продукції, тис. грн.	Вартість випуску за ціною 1-го сорту, тис. грн.
план	факт	план	факт
І
II		0,6				21,6
Разом	X	X				163,6

З табл. 6.5 видно, що коефіцієнт сортності за планом становить 0,95 (190:200), а фактично – 0,92 (163,6:178). Виконання плану по якості становить 96,8% (0,92:0,95).

Зміни у випуску продукції за рахунок сортності можна визначити за формулою:

(6.3)

де DТП – зміни у випуску продукції;

ТП_факт – фактичний випуск продукції;

– відповідно плановий, фактичний коефіцієнти сортності.

Наступний спосіб полягає в тому, що розраховується середня ціна, як середньозважена за планом і за фактом:

(6.4)

де Ц – середня ціна;

q₁,q₂ – кількість виробів відповідного сорту;

Ц₁, Ц₂ – ціна виробу відповідного сорту.

Виконання плану з сортності визначається за формулою:

(6.5)

де q_ф – кількість виробів за фактом;

Ц_пл, Ц_ф – середня ціна за планом і за фактом.

Втрати у випуску продукції за рахунок зміни середньої ціни є рів­ними:

(6.6)

Непрямим показником якості продукції є брак. Він поділяється на по­правний і непоправний, внутрішній (виявлений на підприємстві) і зов­ніш­ній (виявлений споживачами). Випуск браку веде до підвищення собі­вар­тості продукції, зменшення обсягу товарної і реалізованої продукції, зни­жен­ня прибутку і рентабельності.

Для вивчення динаміки браку за абсолютною сумою і питомою вагою в загальному випуску продукції та визначення втрат від браку і втрат то­вар­ної продукції використовуються дані оперативно-технічного та бухгал­терського обліку.

Браком у виробництві є вироби, напівфабрикати, деталі, вузли тощо, а також роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стан­дар­там або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм пря­мим призначенням або можуть бути використані тільки після проведення додаткових робіт з їх виправлення.

Брак у виробництві можна класифікувати за наступними ознаками, що наведені на рис. 6.2.

Рис. 6.2.Класифікація браку у виробництві

Показники браку у виробництві характеризують кількість, вартість або питому вагу виробів, що виготовляються з відхиленням від вимог дер­жав­них стандартів, креслень, технічних умов або зразків-еталонів. Рівень браку – це в першу чергу показник якості роботи, на­лагодже­ності технологічних процесів і чіткої організації виробництва, а також він є показником порушення ритму виробництва, погіршення організації та конт­ролю за виробництвом.

Аналіз втрат від браку здійснюється за такою методикою:

- визначають величину остаточно забракованої продукції;

- знаходять відхилення, дають оцінку, аналізують у динаміці;

- розраховують за періодами питому вагу браку в собівартості товар­ної продукції, дають оцінку;

- визначають вплив зміни втрат на величину обсягу випуску, тобто суму недовипущеної продукції в результаті допущеного браку. Щоб роз­рахувати обсяг недовипущеної продукції, необхідно обсяг продукції звіт­ного року помножити на рівень браку в собівартості товарної продукції та поділити на 100%. Проаналізуємо брак і втрати від браку за даними табл. 6.6.

Таблиця6.6

Брак і втрати від браку

Показник	Одиниця виміру	Минулий період	Звітний період	Відхи­лення
1. Собівартість забракованих виробів і де­та­лей	тис. грн.			–1
2. Витрати на виправлення браку	тис. грн.			...
3. Загальна сума браку (ряд. 1 + ряд. 2)	тис. грн.			–1
4. Вартість браку за ціною використання	тис. грн.			+1
5. Суми, утримані з постачальників за не­якісні матеріали та комплектуючі вироби	тис. грн.			–1
6. Суми, утримані з винуватців браку	тис. грн.		–	–2
7. Усього повернуто та утримано (ряд. 4 + ряд. 5 + ряд. 6)	тис. грн.			–2
8. Втрати від браку (ряд. 3 – ряд. 7)	тис. грн.			+1
9. Виробнича собівартість продукції	тис. грн.			+20
9. Частка в собівартості продукції: а) браку продукції б) втрат від браку	%	2,8 1,8	2,6 1,9	– 0,2 + 0,1

За даними табл. 6.6 у звітному періоді частка браку в собівартості продукції зменшилася на 0,2 пункти, але при цьому втрати від браку збільшилися на 0,1 пункти в порівнянні з минулим періодом.

Витрати у випуску продукції за рахунок браку визначаються так:

Витрати у випуску продукції за рахунок браку	=	Відсоток браку ´ ТП ЗВІТ (в планових цінах)	(6.7)
100%

Відсоток браку	=	Вартість остаточно забракованих виробів	+	Витрати по виправленню брака	´ 100	(6.8)
Виробнича собівартість товарної продукції

Відсоток втрат від браку	=	Вартість остаточно забрако-ваних виробів	+	Витрати по виправ-ленню браку	–	Суми утримані з постачаль-ників	–	Відходи по ціні можливого використання	–	Суми, утримані з винуватців браку	´ 100 (6.9)
Виробнича собівартість товарної продукції

Зауважимо, що між якістю продукції та величиною браку існують неоднозначні взаємозв'язки. Наприклад, зростання кількості бракованої про­дукції не обов'язково спричиняє погіршення її якості.

Вивчаються причини зниження якості та допущеного браку продукції за місцями їх виникнення та центрами відповідальності, розробляються за­ходи з їх ліквідації.

Основними причинами зниження якості продукції є погана якість сировини, низький рівень технології та організації вироб­ництва, недо­статній рівень кваліфікації працівників, аритмічність вироб­ництва тощо.

В умовах ринкової економіки посилюється значення економічних форм захисту інтересів споживачів від поставок їм неякісної продукції. Од­ні­єю з форм захисту є право споживача на пред'явлення постачаль­ни­ком рекламацій.

Рекламація – претензія, яка пред'являється постачальнику у зв'язку з поставкою продукції, якість якої не відповідає умовам договору чи конт­ракту на поставку продукції.

Наявність чи відсутність рекламацій є узагальнюючим показником нестабільності (стабільності) якості продукції.

У процесі економічного аналізу виявляється:

- кількість пред'явлених та прийнятих рекламацій в цілому та за окре­мими видами продукції;

- кількість, вартість продукції та питома вага, за якою прийняті рекла­мації;

- динаміка кількості прийнятих рекламацій, вартості та частки такої продукції порівняно з минулим періодом або за ряд періодів.

Проведемо аналіз впливу рекламації на якість продукції за допомо­гою табл. 6.7. За даними табл. 6.7 можна зробити висновок, що тільки прямі збит­ки від сплати штрафів за 3-ій рік становили 78 тис. грн., що на 15 тис. грн. більше, ніж у і-му році.

Таблиця 6.7