Кожна жінка, яка палить, доки в її організмі не настали серйозні зміни, має негайно відмовитися від паління заради здоров 'я своїх дітей

Усі ці хвороби та багато інших, що спричинюються палінням, призво­дять до передчасного старіння і смерті. За даними ВООЗ, передчасна смерт­ність серед курців на ЗО 80 % більша, ніж серед тих, хто не палить. Вища смертність спостерігається серед курців віком 45 - 54 років. Причиною близько 80 % смертних випадків є рак легенів, ішемічна хвороба серця, бронхіт, емфізема легенів та інші хвороби. В індустріально розвинених країнах з числа всіх небіжчиків кожний п’ятий помер від хвороб, спричи­нених палінням. Смертність серед тих, хто випалює 25 цигарок щодня, в 6 разів вища порівняно з тими, хто не палить. За даними Європейського Економічного Співтовариства, у країнах «Спільного ринку» від паління гине людей у 4 рази більше, ніж унаслідок автомобільних катастроф. У США з цієї причини щороку помирає 325 тис. чоловік. Тому недарма па­ління називають самогубством спові льненої дії.

З метою зменшення поширення паління серед населення Землі ВООЗ 1988 р. оголосила 7 квітня Днем боротьби з палінням. Для зменшення шкідливої дії тютюнового диму в багатьох країнах заборонене паління у громадських місцях: кінотеатрах, транспорті, місцях відпочинку, на стаді­онах тощо.

Отже, якщо не бажаєте мати великих клопотів з власним здоров’ям та здоров’ям ваших дітей, а також завдавати шкоди здоров’ю ближніх, не паліть!

Алкоголь

Всесвітня організація охорони здоров'я віднесла алкогольні напої до харчових продуктів, до складу яких входить у певних кількостях етило­вий спирт С2Н5ОН. Слабоалкогольні напої містять 3 -7 % об. етилового спирту, напої з 8 14 % об. належать до легких алкогольних — це нату­ральні виноградні вина, шампанське тощо. Мінні спиртні напої містять 16 - 60 % об. етанолу: горшка, віскі, джин, кріплені вина, кальвадос, бренді, коньяк, лікери та різні настоянки.

Етиловий спирт є природним продуктом обміну речовин. У крові тве­резої людини його міститься 30 - 60 мг на один літр. Під час вживання алкогольних напоїв максимальний вміст етанолу в крові спостерігається через годину після одноразового вживання. Через 12 год. нормальний рівень відновлюється. При вмісті в крові 1 г/л етанолу людина погано керує м'язами, при 2 г/л нестримно хоче спати, а при 5 г/л пара­лізується дихання і настає смерть.

Алкогольні напої вживають з метою досягнення емоційного збуджен­ня, безтурботного розслабленого стану, прагнучи викликати приплив сил та максимально, доки витримає організм, подовжити «ейфорію». Трива­ле вживання алкогольних напоїв зумовлює звикання до них, призводить до пияцтва і в подальшому — до захворювання на алкоголізм з усіма його негативними наслідками. Пияцтвом прийнято називати «надмірне» вжи­вання спиртних напоїв, що негативно впливає на працю, побут, здоров'я людей та добробут суспільства загалом.

(10.9)

Основні ознаки алкоголізму втрата контролю за вживанням алкого­лю і патологічний потяг до нього, підвищення толерантності та по­хмільний синдром. Ці ознаки свідчать про те, що у людини сформувалася нова, раніше не властива їй хвороблива потреба в алкоголі й сила її над­звичайно велика. У певні періоди вона переважає потребу в їжі та воді.

Алкогольні напої вживаються населенням у значній кількості, про що свідчить зростання їх виробництва. Так, у 1987 р. після введення «сухого закону» (закону про значне обмеження виробництва і вживання алкоголь­них напоїв) у колишньому СРСР продаж горілки та лікеро-горілчаних напоїв становив 123,3 млн. дал. При цьому різко збільшилося самогоно­варіння. За даними Держкомстату, в 1987 р. на самогоноваріння витраче­но 1,4 мли і цукру, що еквівалентно 150 млн дал. самогону. Це практично компенсувало скорочення продажу горілки та лікеро-горілчаних виробів. За оцінками експертів європейського регіонального бюро ВООЗ, Украї­на входить до числа шести (з 50) країн Європи, де темпи вживання алко­голю та кількість пов'язаних з цим наслідків найбільші. Загальне вживан­ня алкоголю в 1993 1994 рр. в Україні становило 11,4 літра абсолютно­го спирту на душу населення, тоді як у США — 6,8, Великій Британії 7,3, Німеччині 10,4, і випереджає Україну за цим показником тільки Люксембург 12,6 л.

Токсичною для людини вважається доза понад 100 мл етилового спир­ту за один прийом. Із прийнятої дози етанолу 7 % виділяється з видихува­ним повітрям, 3 % - з потом і сечею. Близько 30 % його окиснюється в організмі зі швидкістю 1 г алкоголю за годину на 10 кг маси тіла за схе­мою: етанол —»ацетальдегід -» ацетатна кислота —» оксид карбону (IV) + + вода.

Усім хворим на алкоголізм притаманні нестійкість настрою, дратів­ливість, швидка виснажуваність психіки. Алкоголізм складне захво­рювання, яке порушує функціонування всіх систем і органів, руйнує здо­ров’я, скорочує тривалість життя, позбавляє працездатності та радості спілкування з близькими людьми. За даними ВООЗ, алкоголізм є причи­ною кожної третьої смерті, якщо врахувати серед тих, хто зловживає спирт­ними напоями, частоту захворювань серцево-судинної системи, печінки, шлунка, нирок, а також венеричних хвороб, травматизму в стані сп’янін­ня та самогубств.

При одноразовому вживанні значних доз алкоголю може розвинутися гостра алкогольна інтоксикація, що нерідко закінчується смертю. Так, тільки в 1987 р. в колишньому СРСР алкогольними напоями отруїлося понад 44 тис. людей, з яких і 1 тис. стали небіжчиками. У 1994 р. в Україні в стані алкогольного сп'яніння скоєно 60 194 злочини, померло від отру­єння алкоголем 8436 чоловік.

Здатність алкоголю розчинятися в ліпідах, які входять до складу нер­вових клітин, визначає частоту захворювань при алкоголізмі централь­ної нервової системи, що супроводжується психозами, порушеннями сну, прогресуючим зниженням інтелекту та порушенням функцій усіх систем і органів. За відсутності своєчасного лікування відбувається деградація особи і настає смерть.

(10.9)

Алкоголь ускладнює перебіг низки психічних і нервових захворювань: неврозів, психопатій, епілепсії, травматичної енцефалопатії, діенцефалітів, невритів та ін. Він сприяє розвитку ішемічної хвороби серця та інфаркту міокарда. Особливо шкідливий вилив алкоголь мас на печінку. Він сприяє більш тяжкому перебігу гепатитів, є причиною цирозу печінки та панкре­атитів. Алкоголь гальмує секреторну діяльність підшлункової залози, зни­жує виділення інсуліну, що сприяє розвитку цукрового діабету.

Зловживання алкоголем несприятливо впливає на залози внутрішньої секреції, зокрема статеві. Зниження статевої функції спостерігається у 35 % тих, хто зловживає алкоголем та в усіх хворих на алкоголізм. У жінок зменшується здатність до дітонародження, часто спостерігаються токси­кози вагітності та ускладнені пологи.

У стані сп'яніння легковажна поведінка молодих людей нерідко приз­водить до випадкових зв'язків, наслідком чого можуть бути «небажана» вагітність, зараження венеричними хворобами та виникнення на цій підставі психічних травм.

Систематичне вживання алкоголю призводить до передчасного старін­ня, інвалідності й смерті. За даними ВООЗ, тривалість життя алкоголіків у середньому на 15—20 років менша порівняно з тими, хто утримується від систематичного вживання спиртного. Вживання алкоголю порушує процес нормальної роботи на виробництві, що завдає підприємствам знач­них збитків внаслідок зниження продуктивності праці, прогулів, аварій, травматизму тощо. У стані сп’яніння відбуваються різні правопорушен­ня, пов'язані з кримінальними вчинками: хуліганство, пограбування, зав­дання тілесних ушкоджень, зґвалтування і навіть умисні вбивства.

Пияцтво є причиною розпаду родин. Алкоголізм батьків нерідко ви­значає антисуспільну орієнтацію поведінки підлітків. Вони не бажають учитися, працювати, мають схильність до вживання алкогольних напоїв і статевої розбещеності, скоюють різні правопорушення. Усе це в кінцевому підсумку становить загрозу руйнування соціальної стабільності в країні.

З метою запобігання алкоголізму потрібно активно проводити ціле­спрямовану профілактичну роботу і виховання населення. Однак насам­перед у суспільстві мають бути створені відповідні соціальні умови, за яких люди могли б дотримуватись здорового способу життя. Слід звер­нути увагу на виховання підлітків у сім’ї та школі, проводити просвіт­ницьку й виховну роботу для запобігання зловживанню алкогольними напоями. Потрібно виробляти більше високоякісних безалкогольних напоїв за доступними цінами та надати можливість дітям безкоштовно займатися спортом, технічною й художньою творчістю в різних гуртках і клубах. 1 в цій роботі головна роль повинна належати державі й суспіль­ству. Адже тільки здорові громадяни зможуть побудувати здорову дер­жаву.

(10.9)

Наркотики

Наркотична речовина лікарський препарат, який виявляє стимулювальну, галюциногенну та іншу специфічну дію на центральну нервову систему. Наркотичні речовини, до постійного вживання яких виробляється пристрасть, називають наркотиками. Число наркотичних речовин невпин­но зростає. Ще в 1972 р. налічувалося понад 200 лікарських препаратів, застосування яких може сприяти формуванню у хворих нестримного хво­робливого прагнення до їх уживання. До цих речовин належать похідні опіуму, кокаїн, індійська конопля, психостимулятори, галюциногенні та гіпногенні речовини, героїн, деякі засоби побутової хімії тощо.

Наркотики можуть бути у вигляді розчинів, порошків, таблеток і вхо­дити до складу цигарок. Частіше наркотики вводять в організм за допомо­гою шприців в умовах, які не завжди забезпечують стерильність. Якщо «ко­лються» в компанії, то здебільшого користуються одним шприцом. У ре­зультаті крапля чужої крові потрапляє в організм іншого наркомана і стає причиною зараження інфекційними хворобами, в тому числі й СНІДом.

Наркоманія, токсикоманія та алкоголізм належать до класу наркологічних захворювань, в основі яких лежить спільна ознака формування хворобливої психічної та фізичної залежності. Наркоманія й токсикома­нія за загальними закономірностями формування, клінічним перебігом і прогнозом являють собою єдину хворобу. Ці наркологічні хвороби, як і алкоголізм, мають на меті полегшити життя шляхом уживання речовин, що змінюють свідомість, викликають почуття комфорту, задоволення і навіть ейфорії — «кайфу» на жаргоні наркоманів. Разом з тим наркома­нія і токсикоманія, на відміну від алкоголізму, характеризуються надзви­чайно швидким формуванням залежності від певної речовини та стрімким перебігом захворювання. Зловживання алкогольними напоями і фор­мування пияцтва відбувається роками. Формування наркоманії й токси­команії до появи наркозалежності вимірюється тижнями й днями, а ге­роїн зумовлює залежність навіть після однієї-двох ін’єкцій.

Наркоманія, токсикоманія та алкоголізм поширюються в усьому світі надзвичайно високими темпами. Як зазначають американські дослідни­ки, тільки впродовж п’яти років (1965 1969 рр.) кількість людей, що зловживали наркотиками, збільшилася в 5 разів. Ще в 1971 р.президент США Р. Ніксон заявив: «Якщо ми не зруйнуємо наступ наркотиків, то наркотики зруйнують нас». Нині вживання марихуани в країні досягло 15 тис. т. Аналогічна ситуація склалася і в інших індустріально розвине­них країнах.

Наркоманія значно поширюється і в Україні. У 2008 р. загальна кількість ін’єкційних споживачів наркотиків серед ВІЛ-позитивних ста­новила 72 669 осіб (68 чоловік на 100 тис. населення). За даними Міністер­ства внутрішніх справ України, на 01.01.2008 р. на обліку перебувало 173 594 споживачі наркотиків (у 2007 p. 152 тис.).

Найбільш розповсюдженими наркотиками в Україні є опіати, мариху­ана та синтетичні психотропні речовини.

(10.9)

Наркоманія і токсикоманія особливо поширені серед молоді. До сьо­мого класу школи з наркотиками й токсичними речовинами ознайом­люється від 5 до 15% учнів, а серед старшокласників 20%. У московсь­ких навчальних закладах ці речовини «куштували» 22 % учнів професій­но-технічних училищ і 15 % студентів. Експерти ВООЗ зазначають, що на потяг до вживання наркотиків діє один або кілька мотивів, зокрема:

- задоволення цікавості відносно дії наркотичного чи іншого одурманювального засобу;

- наслідування «авторитетам» або «випробування відчуття» належ­ності до певної групи:

- стимулювання психічних і творчих процесів, досягнення «особливої» ясності міркувань, «творчого натхнення», уміння по-особливому сприй­няти музику, живопис тощо;

- вилив певної «моди» на наркотики в колі молодих людей.

Спільним для стану наркотичного сп’яніння, незалежно від уживаних засобів, є зміна ясності свідомості, поліпшення настрою і розлад фізич­них функцій. Наркоман безпричинно посміхається, здійснює безладні рухи. У разі глибшої зміни свідомості настає малорухливість. розслабленість, спонтанна балаканина, зникає реакція на звичайні зовнішні подразники. Зміна настрою та балакучість супроводжуються руховою активністю. Вони швидко змінюються роздратуванням, нудьгою або злісною гнівли­вістю. Порушення фізичних функцій виявляється почервонінням або зблідненням обличчя, потовиділенням. Очі мають особливий блиск. Зіниці роз­ширені або звужені. Рухи, як правило, розмашисті, хода нестійка, з хи­танням. Мова нерозбірлива й плутана.

Характерним проявом хвороби є регулярність уживання наркотиків. Починаючи з першого разу, інтенсивність наркотичного дурману посту­пово спадає, оскільки організм адаптується до нього. Для досягнення по­чаткових відчуттів наркоман чи токсикоман збільшує частоту прийман­ня і дозу наркотичної речовини. При цьому стійкість організму хворого до дії наркотика зростає. У результаті він здатен уживати дози, які знач­но перевищують смертельні. Виникають захисні фізіологічні реакції на приймання наркотика: нудота, шкірний свербіж, почервоніння обличчя, зміна пульсу та артеріального тиску.

Перехід у розгорнуту стадію захворювання характеризують такі зміни. Настає нездоланне психічне прагнення до наркотиків. Без них хворий відчуває постійний дискомфорт, що супроводжується тяжкими фізични­ми розладами від депресивного стану, тривожного неспокою, страху до сильного емоційного й рухового збудження. Виникають гнів, зло­бливість та агресивність щодо оточення. До психічних розладів додають­ся порушення функціональної діяльності внутрішніх органів і систем: роз­лади сну, діяльності травного каналу, сильне потовиділення тощо.

У інших хворих найтиповішими фізичними проявами абстиненції с силь­ні болі в ділянці великих суглобів (коліна, ліктя, плеча). М'язи тіла значно (10.9)

(10.9)

напружуються. Відбуваються судомні напади з втратою свідомості. Хворий корчиться в судомах, наче під час епілептичного нападу. Якщо йому своє­часно не надати допомогу, може настати смерть. Варто зауважити, що кож­ний наркотик мас свої характерні симптоми абстиненції. У наркоманів чи токсикоманів відмічаються такі ускладнення, як гострі психози, деградація особистості, хронічні захворювання внутрішніх органів і нервової системи. Па цьому етапі захворювання хворі часто роблять спроби самогубства.

Часто використовують сурогати опію, в яких містяться морфін, кодеїн та інші алкалоїди. Вживання опіатів спричинює тромбофлебіти, серцево-судинну недостатність, дихальну аритмію тощо. Дуже небезпечними нар­котиками є барбітурати похідні барбітурової кислоти, які в клінічній практиці застосовують як снодійний засіб. У разі передозування цих пре­паратів порушується свідомість, з'являється дихальна аритмія, гіпотер­мія і гіпорефлексія, погіршується серцево-судинна діяльність.

Останнім часом значного поширення набули різні транквілізатори пенхоактивні речовини, здатні зменшувати страх, тривогу і психологічне напруження (мепробамат, триоксазин, радедорм та ін.). Так, у США транк­вілізатори вживає майже 50 % дорослого населення. Небезпечним є такий транквілізатор, як радедорм. Він спричинює сп'яніння, подібне до алко­гольного, і супроводжується загальмованістю, сонливістю та м'язовою релаксацією. Після приймання препарату виникає запаморочення, легкий шум у голові, утруднюється переорієнтування уваги і помітно знижується швидкість реакції. Настає нервовий розлад.

Наприкінці 70-х років значного поширення набула ефедринова токси­команія, пов’язана з уживанням поза призначенням таких психостимуляторів, як кофеїн, кокаїн, фенамін, ефедрин та ін. Передозування цих пре­паратів супроводжується підвищеною балакучістю, руховою активністю, порушенням свідомості, зоровими галюцинаціями. Симптомами отруєн­ня є збліднення кінцівок, підвищення артеріального тиску, сухість шкіри, розширення зіниць, тахікардія. Особливо небезпечними є ефедрин та його похідні, що мають виразний кардіотоксичний ефект. При введенні у вену великих доз виникають тяжкі психози і може настати зупинка серця.

Останніми роками токсикоманія поширилася внаслідок уживання хімічних летких сполук та виробів з них, що є інгаляційними психореактивними речовинами. До них належать бензин, етиловий ефір, ацетон, хлоро­форм, полівінілхлоридна плівка, клеї БФ-6 і «Момент» та ін. Ці речовини вводять у вигляді інгаляцій або вдихають продукти їх горіння. При цьо­му виникають запаморочення, нудота, дзвін у вухах, ілюзорні видіння, слухові галюцинації тощо.

Лікування наркоманії й токсикоманії слід проводити в спеціалізова­них психіатричних закладах. Дуже часто при цьому потрібен психіатрич­ний нагляд, оскільки ймовірне скоєння кримінальних дій. У стані нарко­тичного чи алкогольного сп’яніння скоюється багато соціально небезпеч­них злочинів

(10.9)

(бійки, крадіжки, зґвалтування, вбивства тощо). Це завдає значної шкоди суспільству.

За злочини, пов’язані з уживанням наркотиків, у колишньому СРСР було засуджено понад 26 тис. людей. На обліку в органах охорони здоро­в’я і внутрішніх справ перебувало понад І ЗО тис. людей, які вживали нар­котики, серед них — 52 тис. з діагнозом «наркоманія». Переважно це були молоді люди віком до ЗО років.

Кримінальним кодексом України (ст. 307 КК) передбачається суворе покарання (позбавлення волі строком від 3 до 8 років) за зберігання, пе­ревезення та реалізацію наркотичних речовин. Передбачається також відповідальність за втягнення неповнолітніх у цю злочинну діяльність (покарання — позбавлення волі строком від 5 до 12 років; ст. 315 КК). У боротьбі з наркоманією передбачені й адміністративно-правові заходи. Громадяни, хворі на наркоманію, повинні лікуватися в лікувально-про­філактичних закладах органів охорони здоров’я. Тих, хто уникає такого лікування, направляють за рішенням суду в лікувально-трудові профі­лакторії для примусового лікування.

Слід пам'ятати, що наркоманія і алкоголізм —дуже тяжкі й небезпечні хвороби як для самих наркоманів і алкоголіків, так і для всього суспіль­ства. Вживання наркотиків є дуже небезпечним для нинішнього та прий­дешніх поколінь. Наркоманія поширюється як епідемія. Вона швидко втя­гує в свої брудні тенета все нові й нові жертви. Тому необхідно широко проводити профілактичну роботу. Потрібно заповнювати дозвілля різни­ми культурними заходами та спортом. Особливо це стосується молоді. До цієї роботи мають бути залучені вихователі вищих навчальних закладів і в першу чергу батьки.

Синдром набутого імунного дефіциту (СНІД)

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — тяжке інфекційне захво­рювання з летальним наслідком. Патогенетичним механізмом СНІДу є ураження і руйнування імунної системи вірусом імунодефіциту людини ВІЛ (англ. HIV — Human immunodeflcity virus). Вірус імунодефіциту лю­дини належить до групи ретровірусів, які паразитують усередині клітини організму людини.

Імунітет складна багатокомпонентна система захисту організму від ушкоджувальних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. Механізм імунітету дає змогу зберігати й підтримувати стабільність внутрішнього середовища організму, що забезпечує нормальне функціо­нування всіх систем та органів. Отже, імунітет — засіб захисту організму від живих тіл і речовин, які несуть ознаки генетичної чужорідності (мікроорганізми та інші живі патогенні віруси, найпростіші та ін.) та хво­роб, що викликаються ними. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) призво­дить до порушення й пригнічення імунної системи. Внаслідок цього людсь­кий організм стає беззахисним, не здатним протистояти так званим су­путнім інфекціям (тобто хворобам, які можуть (10.9)

(10.9)

виникнути через те, що ослаблена імунна система не в змозі протистояти розвитку в організмі патогенної мікрофлори). Люди, хворі на СНІД, здебільшого вмирають саме з цієї причини.

Вперше ВІЛ було ідентифіковано у 1983 р. французькими вченими на чолі з Л. Монтеньє в Пастерівському інституті (Париж) та американськи­ми вченими з Національного інституту здоров'я на чолі з Р. Галло. За даними ВООЗ, на 7 вересня 1996 р. у світі було заражено вірусом імуноде­фіциту 25 млн людей, захворіло на СНІД понад 8 млн, половина з яких уже померли. Щохвилини в світі заражається СНІДом 3 людини. Експер­ти ВООЗ стверджують, що на початку XXI ст. кількість інфікованих ВІЛ в усьому світі досягне 40 млн осіб, частина з яких (близько 5 млн) загине.

За офіційними даними Українського центру СНІДу, в 2009 р. щодня в Україні від СНІДу помирало 7 чоловік і реєструвалося 54 нових випадки зараження. В основному це молодь віком від 15 до 30 років. Україна, як і раніше, залишається країною з найвищими у Європі темпами поширення ВІЛ-інфекції. За прогнозами міжнародних експертів, такі темпи розвитку епідемії СНІДу в Україні істотно позначаться на демографічній і економічній ситуації в країні. Вже до 2014 р. кількість дітей, що втратили обох батьків унаслідок епідемії СНІДу, може досягти 42 тис. Загальні фінансові втрати, яких зазнає державний бюджет, перевищать 1,3 млрд гри.

Перенесення вірусу СНІДу від однієї людини до іншої може здійсню­ватися кількома способами:

- під час статевого контакту з інфікованою людиною, незалежно від його способу;

- під час переливання крові зараженого ВІЛ-інфекцією донора, транс­плантації його органів і тканин (нирки, рогівка, кістковий мозок та ін.);

- у разі застосування забруднених голок і шприців наркоманами, про­колювання вух, нанесення татуювань, використання нестерильних інструментів (крапельниць, катетерів тощо) або чужих лез для голін­ня, зубних щіток, на яких можуть бути краплі засохлої крові носія вірусу СНІДу;

- у разі випадкового ушкодження шкірних покривів або слизових обо­лонок медичними інструментами, забрудненими ВІЛ-інфекцією після контакту з інфікованим;

- від інфікованої матері плоду під час вагітності, пологів або годування грудним молоком.

Будь-яким із цих способів вірус проникає в організм з інфікованих біо­логічних рідин: крові, сперми, слизових виділень з вагіни та материнського молока. Вірус не передасться побутовим шляхом: при поцілунках, обіймах, рукостисканнях, через постільну білизну, страви, мило, посуд, гроші, двер­ні ручки, спортивне знаряддя, іграшки, а також через воду, повітря, укуси комарів, кліщів тощо.

На початку захворювання на СНІД людина відчуває себе практично здоровою. Надалі з'являються різні ознаки захворювання. Найхарактер­нішими симптомами захворювання на СНІД є:

- (10.9)

- збільшення лімфатичних вузлів до розмірів 1 2 см у діаметрі, водно­час у кількох місцях (в паху, на шиї), яке триває 2 3 міс. за відсутності якогось певного захворювання;

- сухий тривалий кашель, пов’язаний з пневмоніями, збудниками яких можуть бути різні мікроорганізми (пневмококи, стрептококи, міко­бактерії. віруси, гриби та ін.);

- швидка втомлюваність, іноді біль у м’язах і суглобах;

- часті проноси, спричинені різними мікроорганізмами (найпростіші, герпес-віруси, міксобактерії тощо);

- надмірне нічне потовиділення, не пов’язане з температурою в кімнаті; >- втрата апетиту;

- швидка втрата маси тіла за нормального режиму харчування;

- постійні інфекційні захворювання;

- багрові горбки на шкірі, що нагадують полуницю (саркома Капоші);

- зменшення кількості Т-хелперів (СІ)4) клітин, що виділяють ряд лімфокінів, до 200 і менше на 1 мл крові (замість 1000).

Найчастіше до СНІДу приєднуються такі хвороби, як саркома Капоші, кістозна пневмонія, кандидоз, менінгіт, енцефаліт та ін.

Серед населення існують групи підвищеного ризику зараження ВІЛ- інфекціею. До них належать гомосексуалісти, бісексуали, повії, наркомани, які вводять наркотики внутрішньовенно. До цієї групи належать також новонароджені, матері яких є носіями ВІЛ-інфекції або хворіють на СНІД.

Вакцини проти ВІЛ-інфекції поки що не розроблено. Лікування хво­рих на СНІД здійснюють такими препаратами, як анцикловір, інтерфе­рон, фоскарнет та ін. Проте вони малоефективні й можуть у кращому разі лише подовжити життя хворого. Найефективнішим препаратом с азидотимідин, який пригнічує ферменти вірусу СНІДу, що беруть участь у внут­рішньоклітинній реплікації. При цьому кількість вірусів в організмі змен­шується майже на 40 %. У разі спільного застосування препарату іидинавір (криксікан) разом з азидотимідином (АЗТ), що використовуються в СШЛ, вміст вірусу знижується на 98 99 %.

Зараження СНІДом відбувається за умови, якщо в організм потрапляє багато ВІЛ. ВІЛ відносно нестійкий вірус, що інактивується багатьма хімічними речовинами та фізичними впливами. Тому розбавляння кон­центрації вірусу може бути засобом зниження його інфекційності. Він швидко інактивується кип’ятінням, обробленням 50 70 %-м розчином етилового або ізопропілового спирту, 2 %-м розчином фенольних спо­лук, 10 %-м розчином формаліну (4 %-й розчин формальдегіду), розчи­ном пероксиду гідрогену тощо.

Щоб зменшити ймовірність зараження ВІЛ-інфскцією і не захворіти на СНІД, слід дотримуватися правил безпечної поведінки:

- не вживати наркотиків;

- не вступати у випадкові статеві контакти; під час статевих контактів користуватися запобіжними засобами;

- ін’єкції лікарських засобів робити одноразовими шприцами.

(10.9)

Отже, як бачимо, зловживання нікотином, алкоголем та вживання нар­котиків призводять до появи різних небезпечних хвороб, у тому числі й СНІДу, скорочення тривалості життя на 10 30 років, нерідко до рапто­вої смерті. Наслідками свого впливу ці речовини завдають людству шко­ди, яку можна порівняти хіба що з ядерною бомбою сповільненої дії. Вда­ючись до вживання тютюну, алкоголю і наркотиків та випадкових стате­вих контактів, на хвилинку замисліться: чи варто так ризикувати заради тимчасового й примарного задоволення?

Опрацювавши цей розділ, ви повинні вміти:

1) дати визначення предмета «екологія людини» і сформулювати його завдання:

2) проаналізувати, як впливає навколишнє природне середовище на здо­ров'я людини:

3) схарактеризувати забруднення харчової сировини і продуктів:

4) пояснити сутність формування якості харчових продуктів:

5) назвати ознаки екологічно безпечних харчових продуктів:

6) накреслити шляхи запобігання забрудненню організму людини радіо­нуклідами;

7) пояснити сутність раціонального здорового харчування;

8) назвати способи виведення шкідливих речовин з організму людини:

9) проаналізувати, в чому полягає шкода для здоров’я людини паління тютюну, вживання алкоголю й наркотиків:

10) пояснити, що таке СНІД. як відбувається зараження ВІЛ і яка профі­лактика цього захворювання.

Запитання і завдання для самостійної роботи

1. Дайте визначення предмета «екологія людини» і сформулюйте його завдання.
2. Як впливає навколишнє середовище па здоров'я людини?
3. Що такс здоров'я людини і які фактори на нього впливають?
4. Що розуміють під гомеостазом організму людини?
5. Як ви розумієте адаптацію організму людини до зміни умов навко­лишнього середовища? Поясніть на прикладах.
6. У чому виявляється негативний вплив на людство антропогенних по­рушень біосфери Землі?
7. Поясніть роль продуктів харчування і води в забезпеченні процесів жит­тєдіяльності організму людини.
8. Як відбувається забруднення харчової сировини й продуктів?
9. Які негативні наслідки мас забруднення харчової сировини й продуктів?
10. Дайте визначення нормативу вмісту полютантів у харчових продуктах.
11. Як установлюють нормативи вмісту забруднювальних речовин у хар­чових продуктах?
12. Як здійснюють контроль за якістю харчових продуктів?
13. Як впливають забруднювальні речовини па здоров'я людини?
14. Назвіть основні ознаки екологічно безпечних харчових продуктів.
15. Як зменшити надходження радіонуклідів в організм людини?
16. У чому полягає сутність раціонального харчування?
17. Виходячи з енергетичної потреби людини, що становить 12 000 кДж/добу, складіть для себе та інших членів вашої родини добове меню харчу­вання.
18. Як слід харчуватися в умовах радіаційного забруднення?
19. Як здійснюють виведення шкідливих речовин з організму людини?
20. Як впливає тютюновий дим на здоров'я людини?
21. Які алкогольні напої ви знаєте і як вони впливають на здоров’я лю­дини?
22. Що такс пияцтво га алкоголізм? Дайте визначення цих явиш і пояс­ніть. у чому полягає їх небезпека.
23. Що таке наркотична речовина і в чому полягає школа для здоров’я людини при її вживанні?
24. Що таке наркоманія і які її наслідки?
25. Що такс токсикоманія і чим вона відрізняється від наркоманії?
26. Назвіть симптоми алкоголізму і наркоманії. Що в них спільного і чим вони відрізняються?
27. У чому полягає профілактика захворювань на алкоголізм та нарко­манію?
28. Що такс СНІД? У чому полягає небезпека цієї хвороби?
29. Як відбувається зараження ВІЛ?
30. Якими симптомами виявляється захворювання на СНІД?
31. Як зменшити ризик зараження СНІДом?
32. Як ви розумієте вислів «здоровий спосіб життя»?