Особливості поверхні креслення

Робоче креслення - це конструкторський документ містить зображення деталі та іншу необхідну інформацію для виготовлення С– контролю деталі.

Поверхні деталей мають сліди обробки. Нерівності, що формують рельєф поверхні, називають шорсткістю поверхні. Величину шорсткості, а також іноді і напрямок нерівностей для кожної поверхні деталі вибирають в залежності від експлуатаційних (конструктивних), технологічних і естетичних вимог.

Шорсткість поверхні характеризується наступними параметрами (ГОСТ 2789-73):

Ra - середнє арифметичне відхилення профілю, мкм;

Rz - висота нерівностей профілю по 10 точкам, мкм;

R _max - найбільша висота нерівностей профілю, мкм;

Sm - середній крок нерівностей, мм;

S - середній крок нерівностей по вершинах, мм;

tp-відносна опорна довжина профілю,%, де р - числове значення рівня перетину профілю.

Під шорсткістю поверхні розуміють сукупність нерівностей на базовій довжині, що утворюють рельєф поверхні.

Базова довжина - довжина базової лінії, на якій виділяються нерівності, що характеризують шорсткість поверхні, яка використовується для кількісного визначення її параметрів.

Середнє арифметичне відхилення профілю R а - середнє значення відстаней точок виступів і западин від середньої лінії т профілю в межах базової довжини.

Висота нерівностей профілю по 10 точкам Rz - середня відстань між п'ятьма вищими точками виступів Η _{i min} і п'ятьма нижчими точками западин у межах базової довжини l.

Найбільша висота нерівностей профілю R _max - відстань між лінією виступів і лінією западин профілю в межах базової довжини l.

Крок нерівностей профілю - довжина відрізка середньої лінії, що перетинає профіль в трьох сусідніх точках і обмеженого двома крайніми точками.

Середній крок нерівностей профілю по вершинах S - середнє арифметичне значення кроку нерівностей профілю по вершинах в межах базової довжини.

Середній крок нерівностей профілю Sm - середнє арифметичне значення кроку нерівностей профілю в межах базової довжини.

Відносна опорна довжина профілю tр - відношення опорної довжини профілю до базової довжини.

Шорсткість поверхні класифікується за числовим значенням параметрів Ra і Rz.

Стандартом передбачені варіанти запису параметрів шорсткості: діапазони значень, номінальні значення з граничними відхиленнями двох і більше параметрів одночасно.

На полиці знака і під нею роблять записи, якщо це необхідно; при їх відсутності застосовують знак без полиці.

Товщина знаків РїРѕРІРёРЅРЅР° бути приблизно РґРѕСЂС–РІРЅСЋС” половині товщини суцільної РѕСЃРЅРѕРІРЅРѕС— лінії, що застосовується РЅР° кресленні. РРѕР·РјС–СЂРё цифр, що характеризують значення параметрів шорсткості, С– шрифту словесної написи РЅР° полі знака РїРѕРІРёРЅРЅС– відповідати СЂРѕР·РјС–СЂСѓ чисел РЅР° зображенні деталі.

Позначення шорсткості поверхонь на кресленнях деталей або складальних одиниць розташовують на лініях контуру, виносних лініях (по можливості ближче до розмірної лінії) або на полицях ліній-виносок.

Допускається при недоліку місця розташовувати позначення шорсткості на розмірних лініях або на їх продовження, а також розривати виносну лінію.

Позначення шорсткості поверхні, в яких знак має полицю, розташовують щодо основного напису креслення.

РџСЂРё вказівці однаковою шорсткості поверхні для РІСЃС–С… поверхонь РІРёСЂРѕР±Рё позначення шорсткості поміщають РІ правому верхньому куті креслення С– РЅР° зображенні РЅРµ завдають. РРѕР·РјС–СЂРё С– товщина ліній знаку РІ цьому позначенні РїРѕРІРёРЅРЅС– бути приблизно РІ 1,5 рази більше, РЅС–Р¶ Сѓ позначеннях, що наносяться РЅР° зображенні.

Якщо частина поверхонь вироби мають однакову шорсткість поверхні, то їх позначення поміщають у верхньому правому куті з додаванням знака.