Варіанти об’ємного методу підрахунку запасів нафти

Об’ємно-статистичний метод

Підрахунок об’єму даного методу полягає у визначенні так званого коефіцієнта використання пор (порового простору) по сусідніх родовищах, які знаходяться деякий час в розробці і перенесення цієї величини на нові площі, де його визначення утруднене.

,

де – коефіцієнт використання пор.

Аналогічно визначається коефіцієнт використання пор х₁, х₂, ..., х_n по інших сусідніх родовищах, що дає змогу визначити коефіцієнт використання пор на досліджуваній площі як середньоарифметичну величину для усіх визначень. Таким чином, запаси на досліджуваній площі за об’ємно-статистичним методом визначається за формулою:

Метод ізоліній

Метод ізоліній заснований на групуванні і сумісному графічному відображенні у вигляді карт (в ізолініях) комплексних параметрів об’ємного методу для підрахунку запасів нафти. Іноді об’єднується потужність і пористість. В цьому випадку будується карта добутку hm, яка фізично відображає собою об’єм пор, який приходиться на одиницю площі (розподіл питомого об’єму відкритих пор по площі покладу). Іноді будують карти добутку hmβ_н, які відображають собою об’єм нафтонасичених пор, тощо. Добуток параметрів густини нафти перерахункового коефіцієнту і коефіцієнтів нафтовилучення - ρ_нθη_н зазвичай, для даного покладу, рахується величиною постійною. Але у випадку коливань цих значень по покладу, вони можуть бути зображені також у вигляді карт, які відображають ці зміни по площі. Іноді у якості комплексного параметру по свердловинах визначають питомі балансові запаси.

Підрахунок запасів нафти по методу ізоліній зводиться до наступного. По свердловинах визначають комплексні параметри. По цих параметрах шляхом лінійної інтерполяції (методом трикутників) будується відповідна карта, по якій зважуванням по площі визначається середнє значення комплексного параметру по покладу в цілому. Для остаточного підрахунку використовується формула об’ємного методу.

Для застосування варіанту ізоліній необхідно мати значення практично всіх параметрів по кожній свердловині. Тоді по кожній свердловині може бути визначений любий обраний для даного конкретного випадку комплексний параметр, але цього практично зробити неможливо. Іноді приходиться будувати карту по одному параметру, визначити по цій карті значення досліджуваного параметру (умовно), потім будувати карту по інших параметрах і знаходити (знову також умовно) їх значення, потім визначати добуток цих параметрів, будувати карту цих добутків, а вже потім визначати середнє значення комплексного параметру по покладу. В зв’язку з цим варіант ізоліній є досить громіздким і недостатньо точним. Але саме побудова (у випадку необхідності і можливості) карт по окремих параметрах, які широко використовуються у власному об’ємному методі, а також графічне відображення розподілу по площі покладу питомих балансових запасів нафти досить корисні для детального вивчення геолого-промислових особливостей покладу.

Гектарний метод

Даний метод полягає у визначенні по сусідніх родовищах, які знаходяться в розробці кількості запасів, які припадають на 1 га площі і 1 м товщини.

.

Одержану величину кількості запасів q переносять на нові площі на яких підрахунок запасів ведеться за формулою:

,

де – відповідно запаси, площа нафтоносності і ефективна нафтонасичена товщина пласта на новій площі.

Як і перший об’ємно – статистичний варіант, гектарний метод підрахунку запасів використовується для підрахунку запасів або ресурсів нафти на нових площах за умов аналогії геологічної будови району де знаходяться старі родовища і нова площа.

Об’ємно-ваговий метод

Даний метод полягає у визначенні кількості нафти в тонах, яка знаходиться в поровому просторі 1м³ породи і в подальшому використанні цієї величини для підрахунку запасів:

,

де – площа, м²;

– товщина нафтонасиченого пласта,м;

– кількість нафти яка знаходиться в поровому просторі 1м³ породи, т.

Метод використовується при шахтному способі розробки родовища нафти, коли можливо відібрати значні або великі об’єми проб породи для лабораторного аналізу.