Д. Задишка при звичайному фізичному навантаженні
Диференційний діагноз і лікування дихальної недостатності
Еталони відповідей:
| Варіант 1 | 1-г | 2-а | 3-б | 4-а |
| Варіант 2 | 1-в | 2-г | 3-в | 4-в |
| Варіант 3 | 1-в | 2-б | 3-в | 4-г |
| Варіант 4 | 1-в | 2-в | З-в | 4-б |
| Варіант 5 | 1-г | 2-б | 3-б | 4-г |
| Варіант 6 | 1-в | 2-а | 3-г | 4-г |
| Варіант 7 | 1-б | 2-а | 3-в | 4-а |
| Варіант 8 | 1-а | 2-б | 3-д | 4-б |
| Варіант 9 | 1-а | 2-а | 3-б | 4-а |
| Варіант 10 | 1-б | 2-г | 3-б | 4-в |
| Варіант 11 | 1-в | 2-б | 3-в | 4-в |
| Варіант 12 | 1-б | 2-в | 3-в | 4-б |
| Варіант 13 |
Диференційний діагноз і лікування дихальної недостатності:
І
1. Для з’ясування початкових порушень оксигенації крові в легенях найбільш
інформативним є визначення:
А. Коефіцієнта використання кисню;
Б. Артеріовенозної різниці по кисню;
В. РО2 артеріальної крові;
Г. Величини насичення артеріальної крові киснем
2. Чи може бути показником гіперкапнії:
А. Пітливість;
Б. Поліурія;
В. Блювання;
Г. Діарея.
3. Основною біохімічною ознакою дихальної недостатності є:
А. Дихальний алкалоз;
В. Артеріальна гіпоксемія; В. Циркуляторна гіпоксія;
Г. Гіпокапнія.
4. В комплекті терапії рестриктивної ДН ведуче місце займає:
А. Оксигенотерапія;
Б. Бронхолітики;
В. Відхаркуючі;
Г. Антибактеріальні.
II
1. Найбільш простим і доступним методом оцінки напруги СО2 в
альвеолярному повітрі є:
А. Оксигемометрія з датчиком до вуха;
Б. Кюветна оксиногемонетрия;
В. Комнографія;
Г. Визначення РСО2 артеріальної крові;
2. Для гострої дихальної недостатності не характерно:
А. Тахіпное;
Б. Тахікардія;
В. Ціаноз;
Г. Поліурія.
3. Ранніми центральними ознаками дихальної недостатності є:
А. Депресія;
Б. Порушення поведінки;
В. Порушення ритму сну;
Г. Спутаність свідомості.
4. В комплексі терапії обструктивної ДН ведуче місце займають:
А. Відхаркуючі;
Б. Позиційний дренаж;
В. Бронхолітики;
Г. Антибактеріальні.
Ш
1. Функціональна залишкова ємність легень складається з:
А. Життєвої ємності легень і остаточного об’єму легень;
Б. Остаточного об’єму легень і резервного об'єму видиху;
В. Остаточного об’єму легень і ємності видиху;
Г. Резервного об’єму вдиху і дихального об’єму.
2. Кардинальним клінічним симптомом дихальної недостатності 3 ст. є:
А. Набряки на нижніх кінцівках;
Б. Задишка в спокою;
В. Ціаноз;
Г. Задишка при фізичному навантаженні.
3. Найбільш ранньою ознакою дихальної недостатності обструктивного
типу є:
А. Задишка при фізичному навантаженні;
Б. Участь в акті дихання допоміжних м'язів;
В. Свистячі хрипи при форсованому видиху;
Г. Кашель з невеликою кількістю мокроти.
4. В комплексній терапії реструктивного типу дихальної недостатності
визначальне значення має:
А. Бронхіальний дренаж;
Б. Антибактеріала терапія;
В. Вітамінотерапія;
Г. Оксигенотерапія.
ІV
1. Основний фактор дифузії газів в легенях:
А. Швидкість дифузії;
Б. Величина альвеолярно-капілярного градієнту газів;
В. Товщина дифузної мембрани;
Г. Бронхіальна прохідність.
2. Дихальна недостатність відрізняється від хронічного легеневого серця:
А. Малою ефективністю серцевих глікозидів;
Б. Характером задишки;
В. Відсутністю ЄКГ ознак гіпертрофії правого шлуночка;
Г. Порушенням вентиляції по обструктивному типу.
5. Для діагностики дихальної недостатності обструктивного типу найбільш інформативним є:
А. Визначення ОФВ - 1;
Б. Пневмотахометрія;
В. Індекс Тиффно;
Г. ЖЄЛ.
4. Для відновлення і підтримання дренажної функції у хворих з обструктивним типом ДН вирішальне значення мають:
А. Бета - адреноблокатори;
Б. Бронхолітики;
В. Відхаркуючі;
Г. Антибактеріальні.
V
1. Найбільш частою причиною гістотоксичної форми гіпоксії у хворих з
захворюванням легень є:
А. Лихоманка;
Б. Легенево-серцева недостатність;
В. Інактивація гемоглобіну;
Г. Інтоксикація.
2. Центральний тип ДН характеризується наступними вентиляційними
порушеннями:
А. Регіональною гіповентиляцією;
Б. Альвеолярною гіповентиляцією;
В. Альвеолярною гіпервентиляцією;
Г. Порушенням рівномірного розподілу повітря в легенях.
3. При огляді хворого з легенево-серцевою недостатністю на наявність в
організмі гіпоксії вказує:
А. Суха шкіра;
Б. Ціаноз язика;
В. Гіперемія шкіри;
Г. Дрібна сітка вен на шкірі грудей.
4. Основним методом профілактики інвалідності при дихальній
недостатності є:
А. Раціональне харчування;
Б. Кинути палити;
В. Диспансерне спостереження;
Г. Антибактеріальна терапія.
VІ
1. Основна функція легень:
А. Терморегулююча;
Б. Видільна;
В. Газообмінна;
Г. Депо крові.
2. Найбільш часта причина зменшення дихальної поверхні при
реструктивному типіДН:
А. Пневмонічна інфільтрація легень;
Б. Ателектаз;
В. Ексудативний плеврит;
Г. Резекція долі легені.
3. При рівному ступеню зниження всіх спірографічних показників вентиляції
діагностується варіант вентиляційних порушень:
А. Обструктивний;
Б. Рестриктивний;
В. Дифузний;
Г. Змішаний.
4. При гострій ДН в першу чергу необхідно:
А. Введення лобеліну;
Б. Введення строфантину;
В. ШВЛ;
Г. Інтубація трахеї.
VІІ
1. Найбільш частою причиною альвеолярної гіповентиляції є:
А. Однобічний параліч діафрагми;
Б. Порушення прохідності дихальних шляхів;
В. Міозит міжреберних м'язів;
Г. Пригнічення дихального центру.
2. Обструктивний тип порушення вентиляції легень зумовлений:
А. Звуженням просвіту бронхів;
Б. Зменшенням рухомості діафрагми;
В. Послабленням сили дихальних м'язів;
Г. Порушенням перфузії.
3. Основною клінічною ознакою ДН І ст. є:
А. Відхилення від норми показників функції зовнішнього дихання;
Б. Ціаноз;
В. Поява задишки при доступних раніше зусиллях;
Г. Гіпертрофія дихальних допоміжних м'язів.
4. Бронходілятатором є:
А. Беротек;
Б. Індерал;
В. Парацитамол;
В. Мілдронат.
VIII
1. Гіперкапнія починає розвиватися при:
А. Ра СО2 - 50 мм рт.ст.;
Б. РА СО2 - 100 мм рт.ст.;
В. Ра СО2 - 75 мм рт.ст.;
Г. Ра СО2 - 25 мм рт.ст..
2. Оксигемометрична проба з інгаляцією кисня дозволяє визначити в першу
чергу:
А. Стан вентиляційно-перфузійних відносин;
Б. Дефіцит насичення крові;
В. Основний обмін;
Г. Остаточний об'єм легень.
3. Кардіональний клінічний симптом ДНII ст. є:
А. Задишка при значному фізичному навантаженні;
Б. Ціаноз;
Г. ЕКГ ознаки гіпертрофії правого шлуночка;
Д. Задишка при звичайному фізичному навантаженні.
4. Синоніми препарату, крім:
А. Упрадол;
Б. Фенотерол;
В. Салбутамол;
Г. Астмонент.
ІХ
1. Найчастіша причина гострої дихальної недостатності:
А. Обструкція бронхів;
Б. ТЕЛА;
В. Гостра пневмонія;
Г. Колапс.
2. Гіперкапнія у хворих ДН викл икає наступне порушення:
А. Бронхіолоспазм;
Б. Парез бронхів;
В. Зменшення альвеолярної вентиляції;
Г. Збільшення судинного опору малого кола.
3. Тип ДН найбільш характерний для крупозної пневмонії:
А. Обструктивний;
Б. Рестриктивний;
В. Змішаний;
Г. Порушення дифузії газів.
4. При гіперкапнічній комі необхідно:
А. ШВЛ;
Б. Введення лобеліну;
В. Дегідратація;
Г. Інтубація трахеї.
Х
1. Найбільш часта причина торокодіафрагмальної ДН:
А. Хвороба Бєхтєрєва;
Б. Киоросколіоз;
В. Деформація ребер;
Г. Асцент.
2. Причина появи ДН при гострій пневмонії:
А. Дистресс-синдром;
Б. Перфузійне порушення;
В. Дифузійне порушення;
Г. Рестриктивне порушення.
3. До якого типу ДН призведе двостронній випіт в плевральну порожнину:
А. Обструктивного;
Б. Рестриктивного;
В. Змішаного;
Г. Перфузійні порушення.
4.В комплексній терапії обструктивної ДН ведуче місце займає:
А. Антибактеріальна терапія;
Б. Оксигенотерапія;
В. Бронхоліотична терапія;
Г. Терапія відхаркуючими.
ХІ
1. Ціаноз розвивається внаслідок:
А. Підвищення рівня гемоглобіну;
Б. Зниження рівня гемоглобіну;
В. Зниження рівня оксигемоглобіну;
Г. Підвищення рівня меланіну.
2. Найбільш часта причина вентиляційних порушень при ДН Є:
А. Рестрикція;
Б. Бронхіальна обструкція;
В. Пошкодження дихальних м’язів;
Г. Порушення дренажної функції бронхів.
3. Найбільш надійна ознака компенсації ДН є:
А. Відсутність задишки в спокої;
Б. Нормальна вологість шкіри;
В. Нормальний, центральний венозний тиск.
Г. Нормальне АТ.
4. В комплексній терапії рестриктивної ДН ведуче місце займає:
А. Бронхолітична терапія;
Б. Терапія відхаркуючими;
В. Оксигенотерапія;
Г. ЛФК.
ХП
1. Першою компенсаторною реакцією організму на гіпоксію при
захворюваннях легень є:
А. Гіперглобулія;
Б. Гіпервентиляція;
В. Гіперкапнія;
Г. Артеріальна гіпертензія.
2. Порушення газообміну через альвеолярно-капілярну мебрану легень
характерно для типу ДН:
А. Центральною;
Б. Горокодлафрагмальною;
В. Дифузійною;
Г. Обструктивною.
3. Індекс Тиффно є показником:
А. Загальної життєвої ємкості легень;
Б. Альвеолярної вентиляції;
В. Ефективності вентиляції;
Г. Стану бронхіальної обструкції.
4. При гострій ДН в першу чергу необхідно:
А. Інтубація трахеї;
Б. Введення строфантину;
В. Введення лобеліну;
Г. Введення еуфіліну.
ХШ
1. Основний механізм, що забезпечує легеневий газообмін:
А. Мукоцеліарний кліренс;
Б. Вентиляція, дифузія, перфузія;
В. Дифузія і перфузія;
Г. Перфузія і вентиляція.
2. Для визначення початкових порушень оксигенізації крові в легенях,
найбільш інформативним є визначення:
А. Величини насичення артеріальної крові киснем;
Б. Коефіцієнту використання кисню;
В. Ра О2 артеріальної крові;
Г. Артеріовенозної різниці по кисню;
5. До бронхітичного типу обструкції не відносять:
А. Бронхоспазми;
Б. Закупорка бронхів в’язким секретом;
В. Експіраторний колапс стінок бронхів;
Г. Потовщення слизової оболонки бронхів.
4. Основним методом профілактики інвалідності при дихальній недостатності є:
А. Кинути палити;
Б. Диспансерне спостереження;
В. Раціональне харчування;
Г. Антибактеріальна терапія.