Оптимизация производительности сети - результат снижения сетевого трафика.
Упрощение управления сетью. Намного легче обнаружить и устранить проблему в группе связанных между собой маленьких сетей, чем в одной гигантской сети.
Возможность более легко охватить большие географические расстояния, поскольку связи локальной сети значительно быстрее и дешевле, чем связи глобальной. Соединение множества небольших сетей делает работу всей системы более эффективной.
Як відомо, ІР-адреса складається з двох їєрархічних рівнів. Необхідність у введенні третього рівня їєрархії - рівня підмереж - була зумовлена виникненням дефіциту номерів мереж і стрімким зростанням таблиць маршрутизації маршрутизаторів у Internet. Після впровадження рівня підмережі номер пристрою поділяється на дві частини - номер підмережі та номер пристрою у цій підмережі.
Мал.2 Формування трьохрівневої ієрархії.
Збільшення кількості рівнів знімає проблему зростання таблиць маршрутизації завдяки тому, що інформація про топологію корпоративних мереж стає непотрібною магістральним маршрутизаторам Internet. Маршрути з мережі Internet до будь-якої конкретної підмережі, розташованої у мережі із заданою ІР-адресою, однакові і не залежать від того, у якій підмережі розташований отримувач. Це стало можливим завдяки тому, що всі підмережі мережі із заданим номером використовують один і той самий мережний префікс, хоч їх номери (номери підмереж) різні. Маршрутизаторам у приватній мережі потрібно відрізняти окремі підмережі, але для маршрутизаторів Internet всі підмережі відносяться до єдиного запису у таблиці маршрутизації. Це дозволяє адміністратору приватної мережі вносити будь-які зміни у логічну структуру всієї мережі, не впливаючи на розмір таблиць маршрутизації маршрутизаторів Internet.
Крім того, легко розв'язується проблема виділення номерів при рості організації. Організація отримує номер мережі, а далі адміністратор довільно привласнює номери підмереж для кожної внутрішньої мережі. Це дозволяє організації розширювати свою мережу без необхідності отримання ще одного мережного номера.
Використаємо для прикладу мережу класу C і розглянемо, як можна утворити підмережу. Нехай мережева адреса є 192.168.255.0 і мережева маска для неї є 255.255.255.0. Маємо 8 бітів для адрес станцій, що дає можливих 254 адреси. Нагадаємо, що адреси станцій з усіма двійковими одиницями (тобто 255) або з усімома нулями (тобто 0) не можна застосовувати. Для маски можна призначити будь-які з бітів, зарезервованих в мережевій адресі класу C для станції, тобто від 1 до 6 бітів, однак не можна вживати 7 бітів, бо це означатиме 0 станцій. Зауважимо, що перші три 255.255.255 не змінюються. Доброю практикою при організації підмереж є виділення бітів у мережевій масці неперервно зліва направо. Це не вимога, однак впровадження інших варіантів не дає добрих результатів.
Використання 2 адресних біт для утворення підмереж
| 2 біти Мережева маска 255.255.255.192 | Адреси станцій |
| підмережа 0: (00)2 | від 192.168.255.1 до 192.168.255.62 |
| підмережа 1: (01)2 | від 192.168.255.65 до 192.168.255.126 |
| підмережа 2: (10)2 | від 192.168.255.129 до 192.168.255.190 |
| підмережа 3: (11)2 | від 192.168.255.193 до 192.168.255.254 |
Оскільки у двійковій формі 19210=(1100 0000)2, то це забезпечує 4 підмережі, кожна з 62 станціями Теперь перейдем к описанию метода применения маски подсети переменной длины (VLSM), который используется для получения адреса на основе класса и преобразования его в более масштабируемый и менее расточительный диапазон адресов.
Возьмем одну подсеть (172.16.16.0) и разделим ее на восемь подсетей, используя для каждой из них 23-битовую маску. Добавим эти три бита к маске подсети (в результате чего они составят часть с обозначением адреса подподсети другой подсети), что позволяет создать восемь подсетей с 510 хостами каждая. Рассматривая двоичные значения адресов, приведенные на рис можно заметить, что ни один из этих диапазонов не перекрывается.
Две из этих подсетей выделим зданию 2 (172.16.16.0/23) и 3 (172.16.18.0/23) . Наконец, отметим, что для всех последних трех подсетей требуется меньше 254 хостов. В этом случае необходимо использовать 24-битовую маску, поэтому возьмем две из 23-битовых подсетей и разобьем их на меньшие подсети с применением этой маски. В результате будет получено 4 подсети, каждая из которых состоит из 254 хостов. Три из этих диапазонов адресов будут использоваться для создания трех подсетей. В результате общий итог составляет 1 подсеть с 254 хостами, 4 подсети с 510 хостами и 14 подсетей с 4094 хостами, которые остаются в резерве для распределения в будущем.