Номенклатура статей загальновиробничих витрат та їх склад наве­дені в додатку 2.

Собівартість продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду згідно з П(С)БО 16 «Витрати» складається з виробничої собівар­тості продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат, що наочно показано на рис. 1.6 [24].

Рис. 1.6 Формування собівартості реалізованої продукції

Накладні невиробничі витрати— це витрати на управління підпри­ємством та витрати на збут. В управлінському обліку ці витрати розподіляються між виробницт­вами та видами продукції з метою визначення повної собівартості продукції, ціни та рентабельності реалізованої продукції. Методи розподілу адмініст­ративних витрат і витрат на збут між виробництвами та видами продукції визначаються галузевими методичними рекомендаціями. Формування повної собівартості реалізованої продукції показано на рис. 1.7 [24].

Рис.1.7. Формування повної собівартості реалізованої продукції

Релевантні та нерелевантні витрати. Релевантні витрати — це ті витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінського рішення, а нерелевантні витрати — це витрати, що не залежать від прий­няття рішення. Наприклад, при виробництві 1 т солоду в пивоварній промисловості витрачається певна кількість ячменю та вода. Релевантними витратами є вартість ячменю, остільки вона включає сплачену постачальникам ціну, вартість доставки та навантажувально-розванта­жувальні витрати. Зі зміною постачальника, умов транспортування та вартості навантажувально-розвантажувальних робіт ці витрати можуть бути змінені. Нерелевантними витратами є вартість води. Вода постача­ється централізовано і має тверді тарифи протягом певного періоду.

Витрати, що становлять різницю між альтернативними рішення­ми, називаються диференціальними витратами. У цьому прикладі — це різниця у вартості ячменю, що надходить від різних постачальників.

Дійсні та можливі витрати. Дійсні витрати — це витрати, що потребують сплати грошових коштів або витрат інших активів. Наприклад, підприємство вводить в експлуатацію нову технологічну лінію. Вартість придбання — 40000 грн., монтажні роботи — 2000 грн. Дійсні витрати становлять — 42000 грн.

Можливі витрати (втрати) — це вигода, яку втрачає підприємство, коли вибір одного напряму дій вимагає відмови від альтернативного ва­ріанта.

Маржинальні та середні витрати. Маржинальні витрати — це витрати на виробництво (або реалізацію) додаткової одиниці продукції. Наприклад, витрати на монтаж технологічної лінії з виробництва батона на рік — 22000 грн., а на монтаж двох технологічних ліній — 40000 грн. Маржинальні витрати — 18000 грн. (40000 — 22000). Середні витрати з монтажу однієї лінії дорівнюють 20000 грн. (40000 : 2).

Як бачимо, у середньому собівартість монтажу однієї технологічної лінії дорівнює 20000 грн., хоча монтаж цих ліній має різну собівартість. Управлінський персонал повинен знати як маржинальні, так і середні витрати.

Контрольовані та неконтрольовані витрати. Для контролю діяль­ності центрів відповідальності та оцінювання їх роботи виділяють конт­рольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати — це витрати, які може контролювати ме­неджер підрозділу. Наприклад, керівник відділу праці та заробітної пла­ти може контролювати штатний склад працівників підприємства, поса­дові оклади, тарифні ставки, премії, але він не може контролювати утри­мання із заробітної плати та нарахування на фонд оплати праці тощо.

Неконтрольовані витрати — це витрати, що не можуть бути контро­льовані керівником підрозділу.