Методика застосування холоду

До лікувальних процедур шкіри належить застосуван­ня холоду. Місцеві холодові процедури викликають дію, протилежну дії тепла: звуження поверхневих та гли­боких артеріальних та веноз­них судин; зупинка кровотечі; поверхнева та глибока знеболююча дія; обмеження запального процесу; протинабрякова; зменшення всмоктуван­ня токсичних речовин із запального вогнища.

Показання до застосування холоду: гіпертермія; запалення очеревини (перито­ніт); свіже забите місце; різні кровотечі, менінгіт (запалення оболонок головного мозку); енцефаліт (запалення головного мозку); сильний головний біль; інсульт, особливо геморагіч­ний; набряк мозку; марення, психічне збуджен­ня.

Протипоказання. Виснаження хворого. Хвороби, яким притаманні артеріальні спазми (облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно). Підвищена чутливість до холоду. У хво­рих, що втратили чутливість шкіри (паралічі). У хворих з гострою затримкою сечі. При трофічних ураженнях шкіри. Холодові процедури слід обережно застосовувати у хво­рих, які перебувають у непритомному стані.

Застосування міхура з льодом

Міхур для льоду виготовляють з гуми. Він має пласку, круглу форму з отвором у центрі, що загвинчується корком з нарізкою (рис. 2).

а 6 а б

Рис. 2. Види міхурів з льодом Рис. 3. Способи розміщення міхура з льодом:

а - міхур з льодом, підві­шений на жердині;

б - обкладання тіла га голови міхурами з льодом

Лід має знаходитися у морозильнику у вигляді великої грудки. Перед застосуванням міхура лід дрібно розколюють для зручнішого розміщення у міхурі та щоб міхур був лег­шим і краще моделювався за формою тіла. Лід набирають у совок і на дві третини заповнюють ним міхур.

Не можна наливати воду у міхур, а потім заморожува­ти його, тому що внаслідок цього утворюється велика холодова поверхня, що може призвести до сильного охоло­дження або навіть обмороження місця прикладання міху­ра. Такий міхур стає надто важким і сильно давить на під­леглі органи (але його можна застосовувати при маткових кровотечах), він погано набуває форму ураженого місця.

З міхура витісняють повітря, надавивши на дно, щоб в отворі з'явився лід. Отвір герметично закривають корком. Міхур насухо витирають рушником, обгортають його сухим рушником та прикладають до тіла хворого.

Дітям та виснаженим хворим міхур з льодом слід під­вішувати на висоті 3—5 см від тіла(рис. 3, а) або обкладати міхурами тіло і голову (рис. 3, б).

Тримати міхур з льодом можна 1—2 год, але кожні 20— 30 хв. робити перерву на 10—15 хв. Необхідно слідкувати, щоб шкіра під міхуром не побіліла, щоб на ній не виникли пухирі (відмороження). При необхідності тривалого тримання міхура з льо­дом (протягом доби) через 2—3 год лід треба поновлюва­ти.

Застосування примочок (холодних компресів)

Правила накладання. Змочують у холодній (льодяній) воді велику марлеву серветку. Віджимають її і приклада­ють до хворого місця. Змінюють серветку кожні 2—3 хв., тому що вона швидко набуває температури тіла. Примоч­ки прикладають протягом 5 хв. — 1 год.