Організаційному прогресу властиві певні особли­вості, що відрізняють його від НТП

По-перше, НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес лише забезпечує реалізацію нових потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-тру­дових процесів.

По-друге, створення і впровадження нової техніки й тех­нології, застосування нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів приводять до зниження трудоміст­кості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації ви­робництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.

По-третє, практична реалізація напрямків НТП, як правило, потребує великих витрат суспільної праці, мате­ріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів орга­нізаційного характеру здебільшого або зовсім не потребує нових витрат, або ці витрати є незначними. Виокремлюють два основні напрямки організацій­ного прогресу — загальносистемний і внутрішньовиробничий,кожний з яких охоплює ті самі об’єкти.

Сучасні тенденції: 1. прискорення темпів розвитку окремих і посилення взаємозв'язків усіх суспіль­них форм організацій вироб­ництва, що забезпечують конкуренцію на ринку та мультиплікаційну ефектив­ність діяльності 2. Посилення безперервності й гнучкості виробництва з допомогою ширшого за­стосування автоматичних роторних ліній, робототехнічних комплексів і гнуч­ких виробничих систем 3. Розвиток колективної (бригадної) форми орга­нізації та оплати праці, що за умов прискорення НТП, ускладнення тех­нічної бази виробництва стає об'єктивно необ­хідним 4. Раціоналізація організації' потоку і використання за­собів виробництва та кін­цевої продукції на всіх стадіях відтворювального, процесу, переміщення частини операцій з підго­товки виробництва у сфе­ру його матеріального забезпечення 5. Формування нових типів суспільної комбінації еле­ментів сфери «наука—ви­робництво — споживан­ня» у вигляді спільних під­приємств, науково-техніч­них комплексів, інже­нерних і сервісних центрів 6. Удосконалення організа­ції функціонування гос­подарського механізму підприємств, перехід останніх на ринкові від­носини з державою та іншими контрагентами 7. Активізація людського чинника здійсненням пра­вильної кадрової політи­ки, забезпеченням належ­ної організованості та виконавської дисципліни

65. Техніко-технологічна база виробництва та забезпечення її розвитку.

Техніко-технологічна база виробництва – системна сукупність найактивніших елементів виробництва, яка відображає техніку і технологію одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), тобто сукупність машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих в технологічні системи (комплекси) в складі цехів, технологічних переділів і підприємства в цілому.

ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів підприємства. До складу її технологічної компоненти входять лише ті види знарядь і засобів праці, які безпосередньо беруть участь у реалізації виробничих технологій. Це дає змогу: !)виділити особливі сукупні характеристики, що випливають з органічного техніко-технологічного розвитку виробництва; 2) виявити взаємозв‘язки, пріоритети, чинники та способи оновлення і підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і виробничої техніки.

Структурні складові: технологічна складова (операції видобутку, обробки, контролю та інших складових частин виробничого процесу; сукупність способів і прийомів переробки ресурсів та одержання готової продукції; комплекс технологічної документації загального і спеціального призначення), технічна (енергетична база, виробничі машини устаткування, технічна база інформаційних процесів).

Тенденції розвитку ТТБ: 1. підвищення наукомісткості засобів праці, фундаментальності втілюваних у них знань 2. зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування 3. перетворення засобів праці в технічну цілісність вищого порядку 4. трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи 5. поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів 6. підвищення рівня автоматиці технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва.

Технічний розвиток підприємства – процес формування і вдосконалення його ТТБ.

Форми: модернізація, технічне переозброєння, реконструкція, розширення, нове будівництво; капремонт устаткування, заміна спрацьованого устаткування новим такого самого технічного рівня, технічне доозброєння підприємства.

5. 66. 67. 68. Поняття, види, методичні основи визначення обсягу та ступеню використання виробничої потужності підприємства.

Виробнича потужність підприємствахарактери­зує максимально можливий річний випуск продукції (ви­конання робіт, надання послуг) з урахуванням попиту ринку, необхідних номенклатури, асортименту та якості за умови якнайповнішого використання устаткування виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Одиниці вимірювання виробничої потужності підприємства.Звичайно потужність підприємства вимі­рюється в тих самих одиницях, в яких планується та об­ліковується виробництво продукції (послуг). У багатономенклатурному виробництві виробнича потужність ви­значається у вартісному виразі. На підприємствах окре­мих галузей (наприклад у цукровій, молочній та хлібо­булочній промисловості) потужність характеризується кі­лькістю перероблюваної сировини чи випуском продукції за добу.