Тема 7. Аудит депозитних та валютних операцій
1. Аудит складу та структури депозитів та їх обліку.
Депозит - це зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти.
Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку, оскільки:
•- депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;
•- правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність банків;
•- депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;
•- ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.
Водночас депозитні операції мають певні недоліки:
•- операції щодо залучення коштів у вклади пов'язані зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратами комерційних банків. Це не дає змоги комерційному банку в разі необхідності оперативно отримувати грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів;
•- мобілізація коштів у вклади (депозити) в більшості випадків залежить від вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо досягти додаткового залучення коштів;
Отже, метою внутрішнього аудиту депозитних операцій, на думку Кірєєва О.І., є визначення їх відповідності чинному законодавству як з юридичної, так і з бухгалтерської точки зору, а також оцінка якості залучення ресурсів, виходячи з їх впливу на фінансову стійкість банку [2, с.153].
В зв'язку з цим, при здійсненні аудиторської перевірки аудитор акцентує свою увагу на:
•- правильності відкриття та ведення депозитних рахунків;
•- оформленні документів згідно зі встановленим банком регламентом;
•- дотриманні депозитних угод;
•- веденні обліку депозитних операцій згідно з чинним законодавством та внутрішніми положеннями;
•- процедуру встановлення процентних ставок, а також їх адекватність рівню ринкових ставок;
•- дотримання принципу диверсифікації при проведенні депозитних операцій;
•- правильність та своєчасність сплати банками відсотків по депозитах [2, с.155].
Дослідження депозитних операцій показали, що найбільш характерними помилками та недоліками обліку депозитних операцій є:
•- невідповідність терміну договору балансовому рахунку обліку депозитних операцій;
•- самовільне призначення відсоткових ставок в відділеннях банку без врахування ставок і умов вкладів, які встановлює Правління банку на основі протоколів засідань комітету з управління активами і пасивами;
•- невідповідність зразків підписів в первинних документах( депозитних угодах, інших документах);
•- відсутність в договорі термінів нарахування відсотків по вкладу, внаслідок чого можуть виникнути проблеми з податковою інспекцією відносно незаконності віднесення процентів на валові витрати в момент їх нарахування;
•- не зазначений в договорі метод нарахування відсотків ( не вказується яка кількість днів враховується при нарахуванні відсотків);
•- невиконання умов договору при достроковому його розірванні (банком не застосовуються санкції по відношенню до вкладника);
•- відсутність періодичної перевірки компетентною незалежною особою, яка не має відношення до ведення депозитних операцій, нарахування відсотків і здійснення записів в бухгалтерському обліку відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків.
Розглянуті вище недоліки обліку депозитних операцій свідчать про необхідність посилення системи внутрішнього контролю банківських установ з метою упередження помилок, зловживань, порушень норм чинних інструктивних положень, шахрайства.
Отже, все викладене вище дає підстави зробити певні висновки, що при здійсненні внутрішнього аудиту депозитних операцій аудитор повинен звернути увагу на: правильність відображення депозитних операцій по рахунках залежно від терміну депозиту, своєчасність перенесення вкладу на інші рахунки залежно від зміни умов договору за наявності підписаних додаткових угод, а також на своєчасність перенесення суми на поточні рахунки після закінчення терміну угоди; правильність відображення нарахованих процентів по рахунках бухгалтерського обліку; достроковість вилучення депозиту з ініціативи вкладників.
На сьогодні необхідність внутрішнього аудиту в комерційних банках обумовлена багатьма причинами, найголовнішою з яких є постійний моніторинг найбільш ризикових видів діяльності банку. Ризик важливо не тільки виявити, але й визначити його розмір, а також здійснювати постійний контроль за тенденціями зміни величини ризику та розробити комплекс заходів щодо його мінімізації.
2.Аудит міжбанківських вкладень.
Міжбанківський депозит — це депозит одного банку в іншому. Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Найпоширеніші терміни депозитів – один, три і шість місяців, граничні – від одного дня до двох років.
Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, або є ризик неплатоспроможності клієнта-позичальника.