Визначення чисельності окремих категорій персоналу

Розрахунки чисельності спираються не тільки на кількісний та якісний (кваліфікаційний) склад персоналу, а й на можливий рівень його використання та на аналіз технічних, організаційних і соціально-економічних факторів. Зокрема, аналізу підлягає номенклатура продукції та послуг, застосовувані технологічні процеси збирання, зберігання, оброблення та передавання інформації, рівень організації праці та виробництва, рівень і причини втрат робочого часу, застосовувані норми виробітку, норми обслуговування, рівень мотивації до праці тощо.

Визначення чисельності персоналу залежить від спеціалізації підприємства, особливостей його функціонування. Так, розрахувати чисельність персоналу підприємства, яке диверсифікує свою діяльність, складніше, ніж того, яке спеціалізується на обмеженій номенклатурі інформаційних продуктів чи послуг або яке тільки збільшує обсяги виробництва ІПП. Досить складним це завдання є і за умови значних організаційних змін або створення нового підприємства. У такому випадку доцільно скористатись аналогами або типовими структурами.

Розрахунки чисельності персоналу різних категорій мають суттєві відмінності. У статистиці кадрів заведено виділяти такі категорії персоналу: керівники, фахівці, службовці, робітники.

Техніка розрахунку чисельності окремих категорій персоналу визначається специфікою їх професійної діяльності та галузевими особливостями.

Кількість керівних працівників установлюється за методом прямого розрахунку зі штатного розкладу, прийнятого на основі розробленої організаційної структури управління (схеми, моделі).

Чисельність фахівців творчих професій — математиків, інженерів-програмістів тощо — визначається виходячи з проектного (планового) обсягу робіт (у людино-днях) та ефективного фонду робочого часу одного працівника:

,

де — — чисельність персоналу і-ї спеціальності;

— обсяг робіт, що виконується персоналом i-ї спеціальності, людино-годин;

— ефективний фонд робочого часу одного працівника,
годин*.

Чисельність фахівців, для яких встановлено норму обслуговування (наприклад, персоналу з технічного обслуговування засобів ОТ), визначається виходячи з кількості обслуговуваних об’єктів (машин, пристроїв, агрегатів тощо) і норми їх обслуговування:

,

де — чисельність фахівців i-ї спеціальності;

— кількість обслуговуваних об’єктів j-го типу;

— кількість змін роботи на добу об’єктів j-го типу;

— коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову, який розраховується за формулою , де f — плановий процент невиходів працівників на роботу;

— норма обслуговування машин (пристроїв) j-го типу — кількість об’єктів на одного працівника i-ї спеціальності;

— кількість типів об’єктів, для яких встановлено норму обслуговування.

Розрахунок чисельності персоналу для обслуговування великих ЕОМ — мейнфреймів та визначення їх кваліфікаційного складу здійснюються з урахуванням рекомендацій заводів-вироб­ників, змінності та кількості таких машин.

Чисельність службовців функціональних відділів залежить від розміру фірми і, відповідно, від обсягу виконуваних робіт. Тобто чисельність службовців розраховується за кожною функцією за методом прямого нормування, якщо дані трудомісткості виконуваних робіт є достатньо вірогідними. Норми можуть бути встановлені на основі даних фірм-аналогів або на основі особистого досвіду з урахуванням кваліфікації персоналу. Можна також застосувати метод нормування чисельності цієї категорії персоналу з використанням кореляційної залежності.

Чисельність робітників (в інформаційній сфері до них відносять операторів ЕОМ та операторів комп’ютерного набору) розраховується по-різному. Чисельність робітників, задіяних на роботах, які нормуються (а це, в основному, машино-ручні операції домашинного і післямашинного етапів технологічного процесу обробки інформації, ТПОІ), розраховується за формулою

,

де — чисельність робітників, робота яких нормується;

— обсяг робіт на i-й операції ТПОІ, нормо-годин;

— ефективний фонд робочого часу одного працівника, годин;

— очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку.

Чисельність операторів ЕОМ може визначатися:

а) виходячи з кількості машин (пристроїв):

,

де — загальна чисельність операторів для роботи на машинах (пристроях) усіх типів;

— кількість машин (пристроїв) j-го типу;

— кількість змін роботи машин (пристроїв) j-го типу на добу;

- кількість персоналу i-ї спеціальності, необхідна для роботи на машині (пристрої) j-го типу;

— коефіцієнт поєднання роботи на різних машинах (пристроях);

— кількість спеціальностей;

— кількість типів машин (пристроїв), що є на підприємстві;

б) виходячи з нормативу завантаження оператора:

,

де — кількість операторів ЕОМ усіх типів;

— кількість ЕОМ j-го типу;

— середньодобове навантаження ЕОМ j-го типу;

— норматив тривалості роботи оператора на ЕОМ j-го типу.

Норматив тривалості роботи установлюється відповідно до Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2-007-98) для фахівців таких спеціальностей:

1) розробники програм (інженери-програмісти) — виконують роботу переважно з відеотерміналом і документацією (за необхідності) за умов інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високої частки прийняття рішень. Робота характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Виконується в режимі діалогу з ЕОМ у вільному темпі з періодичним пошу­ком помилок в умовах дефіциту часу;

2) оператори електронно-обчислювальних машин — виконують роботу, яка пов’язана з обліком інформації, одержаної з ВДТ за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього. Робота супроводжується перервами різної тривалості пов’язана з виконанням іншої роботи і характеризується як праця з напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;

3) оператор комп’ютерного набору — виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю; робота характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору (фіксація зору переважно на документи), нервово-емоційним напруженням.