Класифікація діабетичних ком

I. Гіперглікемічні:

- кетоацидотична

- гіперосмолярна

- лактатацидотична

II. Гіпоглікемічна

Гіперглікемічна кома

В основі – абсолютний або виражений відносний дефіцит інсуліну.

Причини розвитку:

1. Інтеркурентні захворювання:

- гострі запальні процеси

- загострення хронічних захворювань

- інфекційні хвороби

2. Порушення режиму лікування:

- відміна інсуліну

- помилки при введенні інсуліну

- перехід на інсулін іншого виробника

Недостатній контроль глікемії

Хірургічні втручання або травми

Вагітність

Несвоєчасна діагностика 1 типу цукрового діабету

Хронічна терапія антагоністами інсуліну

Діагностика

Клінічна картина	- Сухість шкіри що посилюється - Поліурія - Спрага - Слабкість - Головний біль - Відсутність апетиту, нудота, блювота - Запах ацетону на видиху - Задишка, дихання за Куссмаулем - Абдомінальний синдром
Загальний аналіз крові	- Лейкоцитоз - Підвищений гематокрит
Рівень глікемії	- 18-30 ммоль/л
Біохімічний аналіз крові	- Гіперкетонемія - Підвищення креатинину, сечовини - Підвищення холестерину - Гіпокаліємія
РН	- < 7,3
Загальний аналіз сечі	- Глюкозурія - Ацетонурія

Лікування

Основні напрямки лікування:

1.Усунення дефіциту інсуліну.

2.Регідратація.

3.Ко­рекція електролітних порушень і метаболічного ацидозу.

Усунення дефіциту інсуліну.

Ліквідація дефіциту інсуліну є основним специфічним патогенетич­ним засобом лікування кетоацидотичних станів і коми. Для цього викорис­товують препарати інсуліну короткої дії та ліквідують причини, що приз­вели до декомпенсації цукрового діабету. Інсулінотерапію в даному випад­ку проводять у режимі малих доз.

Доза інсуліну - з розрахунку 0,1 ОД/кг за 1 год. Початкова доза інсуліну становить 10—12 ОД, її вво­дять внутрішньовенне одноразово. Далі переходять на введення за мето­дом безперервної інфузії перфузором зі швидкістю б—10 ОД/год. При цьому швидкість зниження рівня глікемії не повинна перевищувати 5 ммоль/л за годину. У першу добу лікування доцільно зни­жувати рівень глікемії до 13—14 ммоль/л, після чого для профілактики гі­поглікемії починають вводити 5 % розчин глюкози. Після опритомнення хворого та досягнення рівня глікемії 11—12 ммоль/л починають введення інсуліну підшкірно по 10—12 ОД кожні 4 год, коригуючи дозу відповідно до показників глікемії.

Регідратація.

Регідратацію проводять ізотонічним розчином натрію хлориду за умо­ви нормального рівня натрію в сироватці крові, тобто до 145 ммоль/л.

Об'єм регідратації:

1 година – 1000 мл 0,9 % NaCl

2 та 3 година – 500 мл 0,9 % NaCl

потім – 300-500 мл 0,9 % NaCl

За­гальна кількість рідини, яка необхідна в перші 12 год, не повинна перебіль шувати 10 % маси тіла.

З метою корекції електролітних порушень необхідно введення препаратів калію. При РН < 7,0 показано введення гідрокарбоната натрія.

З метою профілактики коагуляційних порушень показана гепаринотерапія.

Гіпоглікемічна кома

Гіпоглікемія є клінічним симптомокомплексом, який розвивається внаслідок швидкого і значного зниження концентрації глюкози в крові та зменшення утилізації глюкози тканинами головного мозку.

Причини розвитку гіпоглікемічних станів:

1. Передозування інсуліну.

2.Порушення дієти (недостатній зміст вуглеводів, пропуски їжі).

3.Фізичні навантаження.

4.Порушення функції печінки.

Клінічна картина	- Адренергічні симптоми: серцебиття, тремтіння, пітливість, відчуття голоду, мідриаз - Нейроглікопенічні симптоми: слабкість, головний біль, дезорієнтація, судоми, марення, галюцинації, порушення координації рухів.
Рівень глікемії	- Нижче 2,8 ммоль/л

Лікування

Для лікування легкого ступеня гіпоглікемії достатньо тер­міново випити солодкий чай, фруктовий сік, вжити їжу, багату на вуглево­ди, у кількості 1—2 хлібних одиниці (10—20 г глюкози).

У стані непритомності або за неефективності перорального вживання вуглеводів необхідно внутрішньовенно струминно ввести 20—80 мл 40 % розчину глюкози.

Для активізації глікогенезу призначають підшкірне введення 1—2 мл 0,1% розчину адреналіну і 70—100 мг розчину гідрокортизону в 5—10 % розчині глюкози. У разі недостатньої ефективності вищезазначених заходів уводять внутрішньовенне крапельно 5 % розчин глюкози до нор­малізації рівня глікемії.

Ефективним засобом боротьби з гіпоглікемією є контрінсулярний гормон глюкагон, який продукується а-клітинами підшлункової залози. Препарат цього гормону (ГлюкаГен) є біосинтетичним людським глюка­гоном, відновлює свідомість хворого протягом 10—15 хв. Його вводять підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно в дозі 1 мг (1 мл) для до­рослих і 0,5 мг (0,5 мл) для дітей. Глюкагон підвищує рівень глюкози крові шляхом стимуляції глюкогенолізу і глюконеогенезу.

При тяжкій довготривалій гіпоглікемії для запобігання набряку го­ловного мозку вводять внутрішньовенно 5-10мл 25% розчину магнію сульфату, внутрішньовенно краплинно 15 % або 20 % розчин манніту по 0,5—1г/кг.