Методи ціноутворення, які базуються переважно на споживчих властивостях продукції та зовнішніх по відношенню до підприємства чинниках

До методів, що враховують технічні та споживчі характеристики виробів (методів орієнтованих на корисність продукції) можна віднести:

1. Метод питомих показників, за яким визначається питома ціна продукції на базі аналогу і його основного параметру. Ціна на новий продукт визначається за характеристикою основного параметру і питомої ціни за формулами:

Ц_пит= Ц_о/ П_о , (15.10)

Ц_і= Ц_п* П_і* К_г , (15.11)

де Ц_о, Ц_і, Ц_пит- ціна виробу - аналогу, ціна нового виду продукції, питома ціна параметру відповідно; П₀, Пі - кількісна характеристика основного пераметру для виробу аналогу та нового виду продукції відповідно, К_г – коефіцієнт гальмування, що встановлюється в залежності від абсолютної величини параметру.

2. Метод застосування коефіціенту технічного рівня, за яким ціна на продукт встановлюється з врахуванням основних технічних параметрів виробу та їх вагомості в споживчій цінності продукту. Ціна виробу за цим методом визначається за формулою:

Ц_н= W + Ц_о , (15.12)

де Ц_н – ціна нового виду продукції; Ц₀ –ціна виробу - аналогу; W - коефіцієнт технічного рівня нового виробу, що визначається шляхом оцінки і порівняння основних технічних параметрів базового і нового виробів по відношенню до еталонних характеристик.

3. Бальний метод, суть якого полягає в тому, що з врахуванням експертних оцінок важливості параметрів якості продукції, кожному з них присвоюється визначена кількість балів, сума яких дає оцінку техніко-економічного рівня виробу.

, (15.13)

де А_і - коефіцієнт вагомості і-го параметру, Б_і - оцінка в балах важливості параметру для споживача, Ц_і - середня оцінка одного балу базового виробу, n – кількість оцінюваних параметрів.

До методів ціноутворення, що базуються переважно на зовнішніх по відношенню до підприємств чинниках, слід віднести дві групи методів, а саме:

1. Методи, які базуються на цінах конкурентів. Використовуючи методи ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію, підприємствовстановлює свою ціну головним чином орієнтуючись на конкурентні властивості ринку і приділяє менше уваги власним витратам і попиту на продукцію. Основним орієнтиром у даному випадку є ціни конкурентів на аналогічну продукцію. При цьому можливе встановлення ціни продукції на основі поточних цін (цін конкурентів), встановлення цін на основі середньо галузевої ціни (на ринках дуже гомогенних товарів) івстановлення цін при орієнтації на цінового лідера.

2. Методи, які передбачають встановлення оптимальної ціни з врахуванням попиту на продукцію підприємства. Ці методи доцільно використовувати у випадку, якщо ринок нової продукції чутливий до зміни цін, тобто дане підприємство може впливати на зміну обсягів реалізації, змінюючи ціну своєї продукції. При цьому найбільш поширеним критерієм оптимізації ціни є критерій максимуму прибутку від реалізації сукупного обсягу продукції даного виду. Графічну ілюстрацію методу визначення оптимальної ціни продукції Цопт та оптимального обсягу її реалізації згідно даного критерію наведено на рис.15.3.

0 N_опт Кількість реалізованої продукції,N

Рис. 13.3. Визначення оптимальної ціни на продукцію підприємства за критерієм максимуму прибутку; де 1 – лінія, що характеризує виручку від реалізації продукції по ціні, що відповідає можливим обсягам її реалізації; 2 – лінія, що характеризує повні витрати на виробництво і реалізацію продукції; 3 - лінія, яка характеризує виручку від реалізації продукції, що забезпечує максимальний прибуток підприємства П_мах.

Таким чином, оптимальна ціна у даному випадку встановлюється з умови досягнення підприємством максимального прибутку від виробництва і реалізації продукції, що визначається за формулою:

П = Ц * N (ц( - Пв - Зв * N(ц) → max, (15.14)

де N(ц) – функція, що показує залежність обсягів реалізації від ціни продукції підприємства.