Неатомний сценарій розвитку енергетики України до 2030 р

Принциповою відмінністю запропонованого «неатомного» сценарію розвитку енергетики України до 2030 р. від сценарію Енергетичної стратегії є не тільки відмова від будівництва 22 нових блоків АЕС, але й від продовження терміну експлуатації іс­нуючих. Крім того, на відміну від Стратегії, прогнозується зростання споживання при­родного газу в Україні до 2030 р. Але воно є відносно невеликим і становить лише 7.5 млрд. м³/рік. Основний акцент «неатомного» шляху розвитку полягає у широкому за­стосуванні потенціалу альтернативних, нетрадиційних та відновлюваних джерел енер­гії. Серед ВДЕ найбільший внесок очікується від енергії біомаси і вітру. Якщо в Стратегії частка біомаси у загальному споживанні первинних енергоносіїв у 2030 р. становить всього 9,2 млн. т у. п. (3,2%), то в даній концепції цей показник складає 21,5 млн. т у. п. (7,5%). Окрім соломи, деревних відходів і біогазу, розглянутих детально у розді­лі «Біоенергетика», до потенціалу біомаси включені всі інші складові, такі як стебло і качани кукурудзи, стебло і лушпиння соняшника, рідкі палива з біомаси (біодизель, біоетанол), енергетичні культури (верба, тополя, міскантус). Внесок вітроенергетики в «неатомній» концепції також оцінюється на порядок вище, ніж в Стратегії — 8,7 млн. т у. п./рік (3% загального споживання ПЕР) проти 0,7 млн. т у. п./рік (0,25%), прогнозо­ваних в Енергетичній стратегії.

Дві структури споживання первинних енергоносіїв, що відповідають різним сценаріям розвитку енергетики України до 2030 р., представлені на рис. 8.1., 8.2. Загальний обсяг споживання ПЕР у 2030 р. без урахування потенціалу енергозбере­ження в обох випадках прийнятий згідно з прогнозом Енергетичної стратегії — 285,7 млн. т у. п. Обсяг споживання таких традиційних енергоносіїв як вугілля і нафта також прийнято за прогнозом Стратегії. За даними Енергетичної стратегії у 2030 р. потреба у первинних енергоносіях буде задовольнятися, в основному, за рахунок вугілля (35,4%) і атомної енергії (25,3% — електроенергія); далі за обсягами споживання стоять при­родний газ (19,9%) і нафта (11,9%).

Рис.8.1. Структура споживання первинних енергоносіїв в Україні у 2030р.

за даними Енергетичної стратегії (загалом 285,7млн. т у. п.)

Згідно з графіком будівництва та введення в експлуатацію блоків АЕС, представ­леного в Енергетичній Стратегії, у 2030 році в Україні мають працювати 16 нових бло­ків: 10 старих (8 з продовженим терміном експлуатації) і 6 — в стадії будівництва.

В альтернативній концепції у 2030 р. атомна енергія використовується на рівні 2,1 млн. т у. п./рік завдяки роботі двох блоків потужністю 2 ГВт кожний, що ще не ви­черпали основного терміну своєї експлуатації (РАЕС-4 і ХАЕС-2). Обсяг споживання природного газу за вмістом енергії близький до споживання вугілля (газ 33,3%, вугілля 35,4% загальної потреби в ПЕР); третє місце посідають НВДЕ — 16,3%. Серед віднов­люваних джерел енергії основний внесок робить енергія біомаси та вітру. Загалом за рахунок ВДЕ буде задовольнятися 11,7% (33,54 млн. т у.п./рік) потреби в енергії, що цілком у руслі тенденцій розвинутих країн Європи й світу.

Порівняння витрат, необхідних на реалізацію «атомного» і «неатомного» сценарі­їв розвитку енергетики України, наведено в таблиці 7.9. Як видно, альтернативна кон­цепція передбачає суттєво більші витрати на розвиток НВДЕ, тоді як в Стратегії кошти такого порядку, і навіть більші, заплановані на розвиток ядерної енергетики. Загалом «вартість» двох концепцій виглядає майже однаково, проте, ми вважаємо, що в розра­хунки Стратегії не включено справжні витрати на будівництво нових блоків, виведен­ня старих блоків з експлуатації, поводження (сортування, кондиціювання, упаковки, транспортування та захоронення) з РАВ і ВЯП з урахуванням тих відходів різного рівня активності, які вже було накопичено.

Рис. 8.2. Структура споживання первинних енергоносіїв в Україні у 2030р. згідно з «неатомним» сценарієм розвитку енергетики (загалом 285,7млн. т у. п.)

Але й так очевидно, що вкласти гроші в розвиток безпечної енергетики з міні­мальною часткою атомної енергії набагато важливіше і доцільніше, ніж витрачати їх на нарощування потужностей енергетичного обладнання за рахунок АЕС.

Таблиця 8.1.

Фінансування розвитку енергетичної галузі України на період 2005—2030р.

Напрямки фінансування	Енергетична стратегія, млрд. грн.	Альтернативна концепція, млрд. грн.
Теплова енергетика	183,4	183,4
Гідроенергетика	19,7	19,7
Розвиток електричних мереж	82,8	82,8
Ядерна енергетика	198,3*	50*
Розвиток НВДЕ	7,1	117,6
Ядерно-паливний цикл	21,7	—
Вугільна промисловість	221,7	221,7
Нафтогазовий комплекс	282,3	332,3**
Усього	1017,0	1007,5

* Не враховують реальних витрат на переробку та зберігання ядерних відходів та відпрацьованого ядерного палива як на тимчасовий, так і на довготривалий термін. У Концепції ці витрати будуть набагато менші за рахунок зменшення приросту відходів. У Стратегії також не висвітлюється і низка технологічних витрат, пов’язаних зі збільшенням виробництва електричної енергії на АЕС та постачанням тепла за рахунок електрообігрівання споруд комунального та промислового секторів.

** У порівнянні з Енергетичною стратегією на розвиток газового комплексу додатково передбачено 50 млрд. грн.