Аспекти стратегічного контексту підприємства

Діяльність підприємства здійснюється за двома напрямками:

1) поточна (операційна) діяльність, спрямована на забезпечення поточної прибутковості;

2) стратегічна діяльність, спрямована на забезпечення майбутньої прибутковості.

Стратегічний контекст в діяльності підприємства пов'язаний, власне, з його майбутнім функціонуванням і полягає у необхідності постійного узгодження поточних стану та діяльності підприємства із його стратегічними (довгостроковими) цілями та адаптації підприємства до змін його зовнішнього оточення шляхом формування та реалізації ефективних стратегій.

Отже, з'ясуємо аспекти стратегічного контексту підприємства.

Стратегічне управління (СУ) вимагає від підприємств наявності певних ознак, що визначають їх як відкриту соціально-економічну та матеріально-речову систему, і які (ознаки) дозволяють ефективно його (СУ) використовувати.

Відтак, в стратегічному контексті підприємство нами розглядається як структурна одиниця національної економічної ринкової системи, що обирає і займається певною господарською діяльністю (певним бізнесом) в умовах конкуренції. Бізнес, в даному випадку, нами розглядається як конкретний напрям чи вид економічної (господарської) діяльності підприємства щодо виробництва конкретних продуктів певного типу (товарів, послуг, інформації, знань), що характеризують його приналежність до певної галузі з виходом на конкретний ринок, і який виступає джерелом прибутку. Причому підприємство може бути як одно-, так і мультибізнесовою структурою, тобто здатне виробляти конкретні продукти визначених типів як окремо, так і в певному співвідношенні. Відтак, мова може йти як про бізнес підприємства у цілому, так і про окремі його види і сектори в межах виду, а отже, і про окремі продукти чи послуги для певних ринків. У подальшому ми усі ці елементи в стратегічному контексті будемо розглядати як певні стратегічні області бізнесу (СОБ) чи стратегічні зони господарювання (СЗГ) підприємства.

Тут необхідно зазначити, що продукти і послуги самі собою не є бізнесом. Щоб ідентифікувати бізнес підприємства недостатньо знати, якими послугами і продукцією займається підприємство. Бізнесом вони (продукти і послуги) стають тільки в контексті їх реалізації певним цільовим групам на ринку. Тобто без потреб і попиту немає бізнесу. Товари та послуги без попиту, не в контексті попиту ще не є бізнесом. Повною мірою бізнес підприємства визначається за такими критеріями: в чому, як і чиї потреби задовольняти.

Відтак, окреслення (ідентифікація) бізнесу підприємства повинно здійснюватися за такими ознаками:

– потреби клієнтів (покупців, споживачів), які має намір задовольняти підприємство, здійснюючи свою діяльність;

– групи покупців (клієнтів, споживачів), потреби яких має намір задовольняти підприємство;

– технологічне та функціональне виконання діяльності щодо задоволення потреб покупців (клієнтів, споживачів) на цільовому ринку, тобто як (яким чином, якою функціональною та технологічною діяльністю) задовольняються потреби покупців (клієнтів, споживачів) підприємством (наприклад, шляхом виробництва продукту або шляхом його роздрібного продажу, чи одночасно шляхом здійснення обидвох операцій, якщо підприємство є інтегрованою компанією тощо).

Отже, підприємство є соціально-економічною та матеріально-речовою системою і стратегічний аспект його діяльності, насамперед, стосується вибору бізнесу (а точніше - напрямів бізнесу і їх конфігурації), яким підприємство буде займатися. Підприємство також є відкритою системою, вбудованою в зовнішнє ринкове конкурентне середовище, звідки воно отримує ресурси і куди віддає створений ним продукт. І визначають та дають розвиток підприємству як відкритої системи зовнішні та внутрішні фактори.

Зовнішні - це фактори розвитку підприємства, джерела яких закладені в його зовнішньому оточенні. Власне зовнішні фактори, а саме реакція на них підприємства, надають стратегічність його розвитку, тобто визначають вибір бізнесу (напрямів бізнесу), яким підприємство буде займатися, і тип його конкурентної поведінки.

Внутрішні - це фактори розвитку, джерела яких знаходяться в самому підприємстві. Від них залежить стратегічний потенціал (можливості) розвитку підприємства.

Отже, стратегічний аспект діяльності (функціонування) підприємства, насамперед і в основному, пов'язаний із зовнішніми факторами, які в сучасній ринковій економіці першочергово впливають на вибір бізнесу (напрямів бізнесу) підприємства, а відтак, визначають цей вибір. І стосується він, стратегічний аспект діяльності підприємства, власне довгострокових перспектив розвитку бізнесу, обраного під впливом зовнішніх факторів. Це обумовлено тим, що своє призначення підприємство формулює в умовах певного складу, структури і стану зовнішнього середовища, що визначають систему можливостей підприємства із задоволення певних ринкових потреб. А суть стратегічної реакції підприємства - це забезпечення ефективної адаптації до можливих у перспективі змін зовнішнього оточення.

Наступним найважливішим аспектом у стратегічному контексті підприємства є питання забезпечення конкурентної переваги підприємства в обраних сферах бізнесу. Тому при формуванні стратегії підприємства слід приділяти особливу (головну) увагу питанню: "Яким чином підприємство може досягти чи завоювати конкурентну перевагу?" і, відтак, вибору ефективних, адекватних бізнесу підприємства стратегій, які базуються на стійкій конкурентній перевазі.

Існують численні шляхи, методи (способи) і засоби забезпечення конкурентної переваги підприємства в його бізнесі, до вибору яких з рештою і зводиться стратегія:

– досягнення низьких витрат порівняно з конкурентами;

– володіння найкращим продуктом на ринку;

– розвиток високоякісного обслуговування покупця;

– запатентована технологія;

– більш короткі терміни розробки й випробування нової продукції;

– більш зручне географічне розміщення бізнесу;

– найбільш привабливі для покупця риси (особливості) продукції і стиль обслуговування;

– забезпечення покупців продуктами з кращими споживчими властивостями за ті ж гроші (поєднання високої якості, сервісу і прийнятної ціни);

– добре відома марка і репутація тощо.

Як ми з'ясували, підприємствам для успішного тривалого господарювання необхідно адаптуватися до зовнішніх як сприятливих можливостей, так і до небезпек за допомогою обґрунтованих альтернативних стратегічних рішень і вказівок, тобто формувати відповідні стратегії конкурентної поведінки і таким чином забезпечувати ефективне пристосування до навколишніх умов, що постійно змінюються.

Отже, очевидно, що в стратегічному контексті управління діяльністю підприємства стосується:

по-перше, прийняття продуманих рішень і здійснення цілеспрямованих дій щодо життєво важливих питань його функціонування та розвитку, пов'язаних з вибором напрямів бізнесу (так званих СЗГ чи СОБ підприємства), їх конфігурації, типу конкурентної поведінки тощо, на основі комплексних довгострокових планів;

по-друге, адаптації підприємства до змінних умов зовнішнього конкурентного середовища ринків та галузей його діяльності (бізнесу) в довгостроковій перспективі шляхом використання власних переваг та зовнішніх можливостей і усунення зовнішніх загроз та власних недоліків.

Відтак, стратегічний контекст підприємства визначається його можливостями сприймати зміни в середовищі та ефективно реагувати на них в ході реалізації довгострокових глобальних цілей за допомогою альтернативних стратегічних рішень щодо того, як розвивати бізнес в цілому і окремі його напрямки, як протидіяти конкурентам, яке місце зайняти на ринку тощо.

При розробці і реалізації цих альтернативних стратегічних рішень доцільно дотримуватися певного стандартного алгоритму, що охоплює наступні процедури, які і відображують основні питання формування (вироблення) стратегії підприємства:

– формулювання (чи перевірка) місії підприємства;

– формування стратегічних цілей і завдань;

– аналіз зовнішнього оточення і оцінка його впливу на функціонування підприємства (передбачає оцінку існуючих та перспективних напрямів господарської діяльності (бізнесів), так званих СЗГ, визначених в ході аналізу зовнішнього оточення підприємства);

– аналіз внутрішньої структури підприємства, оцінка його потенціалу, сильних і слабких сторін діяльності;

– вибір стратегій для СЗГ підприємства (так званих бізнес-стратегій) в ході співставлення оцінок обраних СЗГ (в яких функціонує і має намір діяти підприємство) і оцінок потенціалу підприємства щодо цих СЗГ й подальше уточнення цілей;

– розробка забезпечуючих ресурсних і функціональних стратегій;

– формування загальної стратегії як певного набору узгоджених бізнес- і забезпечуючих стратегій підприємства;

– складання стратегічного плану, в якому оформляється весь "стратегічний набір" підприємства для реалізації;

– складання щорічного бюджету підприємства і забезпечення функціонування його самостійних підрозділів (господарських центрів).

Як висновок, загалом, можна констатувати, що в стратегічному контексті управління підприємством стосується (охоплює) визначення напрямів діяльності (бізнесу) підприємства та довгострокових цілей їх розвитку і управління досягненням цих цілей на основі складання і реалізації загального плану альтернативної поведінки, який відображує можливу реакцію підприємства на зовнішні фактори і суть якого - забезпечення ефективної адаптації до можливих змін зовнішнього оточення з позицій конкуренції