Методи визначення припусків

Існують такі методи визначення припусків:

- дослідно-статистичний;

- розрахунково-аналітичний;

- у процесі розрахунку технологічних розмірних ланцюгів.

4.3.5.3 Сутність дослідно – статистичного методу

При використанні цього методу загальні та операційні припуски беруться з таблиць, що складаються на основі узагальнення і систематизації виробничих даних передових заводів. Такі таблиці належать (складовою частиною) до відповідних державних стандартів на заготовки, отримані різноманітними методами, наприклад [3].

За допомогою дослідно-статистичного методу можна розв’язати такі 2 задачі.

Задача 1 Визначити загальний припуск на механічну обробку, наприклад, за ГОСТом 26645-85:

- розрахувати розмір заготовки;

- розподілити загальний припуск на операційні відповідно до точності операцій.

При цьому варто мати на увазі, що в державних стандартах наведені значення загальних номінальних припусків Z_{заг.ном} (2Z_{заг.ном}), показані на рисунку 3. Тому, додавши їх до номінального розміру деталі, одержимо номінальний розмір заготовки.

Приклад: розмір деталі 40_-0,1.

Табличне значення загального припуску Z_табл =3 мм.

Розмір заготовки А_ном = 40+3= .

Операційні припуски при 2 і 3 етапах обробки (операціях) у маршруті обробки поверхні визначаються таким чином:

При 2 операціях: Z_чорн= (70% Z_табл);

Z_чист = (30% Z_табл).

Для нашого прикладу:

Z_чорн = (3 х 0,7) =2,1 мм;

Z_чист = (3 х 0,3) = 0,9 мм.

При 3 операціях: Z_чор = (60% Z_табл) = 1,8 мм;

Z_чист = (30% Z_табл) = 0,9 мм;

Z_фініш = (10% Z_табл) = 0,3 мм.

Задача 2 Визначити операційні мінімальні припуски, наприклад, за [3, табл. 27-37] і, склавши їх, розрахувати розмір заготовки.

При цьому необхідно для кожної операції визначити допуск відповідно до економічного квалітета точності способу обробки і розміру поверхні, включаючи і допуск заготовки.

Номінальний розмір заготовки визначається за формулою (4.7) для охоплюваних поверхонь (валів) і до них прирівняних або за формулою (4.8) для охоплюючих поверхонь, (отвори) і до них прирівняних:

; (4.7)

, (4.8)

де Н_{ном.дет –} номінальний розмір деталі;

n – кількість операцій маршруту обробки поверхні, включаючи виготовлення заготовки;

Т_i - допуск i – ї операції;

es (ES) – верхнє відхилення допуску;

ei (EI) – нижнє відхилення допуску.

Недолік цього методу полягає в тому, що припуски призначаються без урахування конкретних умов побудови технологічних процесів: загальні припуски - без урахування маршруту обробки даної поверхні, а проміжні – без урахування схеми установки заготовки і похибок попередньої обробки. Дослідно-статистичні розміри припусків у багатьох випадках завищені, тому що вони орієнтовані на умови обробки, при яких припуск повинен бути таким, щоб гарантовано уникнути браку.

Розрахунок операційних розмірів проводять за схемою послідовного додавання (для отворів – віднімання), починаючи з максимального розміру поверхні (для отворів –мінімального розміру) мінімальних припусків і відповідних допусків для всіх передбачених для поверхні способів її обробки. При цьому треба мати на увазі, що при розрахунку номінального розміру заготовки додають (для валів) або віднімають ( для отворів) не весь допуск на заготовку, а їх нижнє ei (для валів) або верхнє ES ( для отворів) відхилення ( рисунок 3).