Особливості організації внутрішньогосподарських розрахунків в умовах ринку

Внутрішньогосподарські взаєморозрахунки – це економічні відносини обумовленні внутрішнім середовищем господарського суб'єкту під дією ринку.

Внутрішньогосподарські взаєморозрахунки можна підійти на наступні види

- Розрахунки між формою, дочірнім та залежними товариствами

- Розрахунки між формою, її філіалами, представництвами та обставленими робочими місцями, що розташовані на окремих територіях,не біля основного місцезнаходження фірми

- Розрахунки між структурними підрозділами фірми

Господарський розрахунок основується на таких принципах як:

- господарська ініціатива

- взаємозв'язок винагороди за працю з його результатами

- режим економії матеріальних ресурсів

- планування

- контроль

- відповідальність

Принципи взаєморозрахунку реалізовує ця через механізм, що передбачає функціональний поділ раці всередині підприємства. Механізм був побудований з урахуванням взаємодії структурних підрозділів. Інформація про взаємні розрахунки, що обслуговують внутрішньогосподарський оборот, дозволяє розробляти список показників та нормативів для планування та контролю внутрішньогосподарський взаєморозрахунків структурних підрозділів. Механізм внутрішньогосподарські взаєморозрахунків використовує систему взаємних претензій, яка передбачає відповідальність при внутрішньогосподарських взаєморозрахунках обслуговуючих внутрішній оборот підприємства.

Трансферні ціни використовуються для того, щоб зацікавити керівників структурних підрозділів у прийняті ефективних управлінських рішень, а також служать інформаційною базою для їх прийняття.

Прибуток, який розраховує ця на основі трансферних цін, є показником ефективності управління внутрішньогосподарським підрозділом. Трансферні ціни забезпечують визначену економічну самостійність структурних підрозділів та наділяють керівника більшою автономією при зайняті управлінських рішень. Трансферні ціни встановлюють для підрозділу на рівні допустимих витрат, то при цьому зважується його автономія. Все це необхідно врахувати при виконанні в практиці трансферних цін.

Планування чисельності працівників станції

До працівників, зайнятих експлуатацією промислового залізничного транспорту, відносяться машиністи локомотивів, помічники машиністів, складачі, оглядачі вагонів, чергові по станції. Їх чисельність визначається за об’єктами і нормами обслуговування за формулою:

,

де а – число об’єктів обслуговування;

в – норма обслуговування на 1 об’єкт;

4 – кількість змін роботи.

;

;

;

;

;

Загальна чисельність працівників:

;

.

Крім того, визначаємо списковий склад робітників, що враховує відсутність працівників з поважної причини:

Планування продуктивності праці

Продуктивність праці – це показник ефективності діяльності людей який вимірює ця або кількістю продукції перетворену в одиницю робочого часу, або затратами праці необхідної підприємства продукції. У ринковій економіці підвищення продуктивності праці – основний чинник виріщення економічних проблем підприємства.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні й натуральні показники виробництва. Проте вимірювання продуктивності в натуральних одиницях практично не застосовує ця через різноманітність і непорівнянність продукції.

Розраховуємо продуктивність праці:

,

де Q – річний вантажообіг станції.

Планування фонду оплати праці

Фонд оплати праці враховує основну і додаткову заробітну плату:

Ф=Ф_осн.+Ф_дод., (2.1)

де Ф_осн. – фонд основної заробітної плати;

Ф_дод. – фонд додаткової заробітної плати.

До основної заробітної плати відноситься заробітна плата за тарифом, відрядний приробіток, премії; доплати за роботу у нічний і вечірній час, святкові дні та переробку графіка:

(2.2)

Заробітну плату за тарифом визначаємо за формулою:

,

де Чтар – годинна тарифна ставка;

Fрік – річний фонд робочого часу.

При безперервному графіку річний фонд робочого часу складає:

.

Визначаємо заробітну плату за тарифом:

;

;

;

;

Відрядний приробіток залежить від перевиконання норм виробітку і визначається за формулою:

,

де К_{відр.прир.} – коефіцієнт відрядного приробітку (0,05-0,15).

Визначаємо відрядний приробіток, приймаючи, що К_{відр.прир.}=0,1:

;

;

;

;

.

Премії з фонду заробітної плати виплачуються у обсязі до 40%:

,

де К_прем. – коефіцієнт премії.

Визначаємо премії робітників:

;

;

;

;

Робота у святкові дні оплачується у подвійному розмірі:

де 10 – кількість святкових днів у році.

Доплата за роботу у нічний час на залізничному транспорті складає 40% тарифу відрядника, а робота у вечірній час – 20%:

,

де F_ніч та F_веч - річний фонд роботи у нічний та вечірній час.

Вечірнім вважається період часу з 18.00 до 22.00, тобто 4 години, 1/6 доби; нічний період часу – з 22.00 до 6.00, тобто 8 годин, 1/3 доби. Таким чином:

,

Визначаємо доплату за роботу у нічний та вечірній час:

Доплата за переробку графіка визначається за формулою:

,

При роботі в одну зміну річний фонд робочого часу визначається таким чином:

,

де Д – святкові дні, що не співпали з вихідними днями (10 днів);

Чпсв – передсвяткові та передвихідні дні, коли робочий день скорочується на 1 годину.

Визначаємо фонд переробки графіку:

Визначаємо доплату за переробку графіку:

За формулою 2.2 визначаємо основну заробітну плату працівників:

Фонд основної заробітної плати робітників визначаємо за формулою:

;

Розраховуємо фонд основної заробітної плати чергових по станції:

,

де М_тар. – місячна тарифна ставка чергових.

Визначаємо фонд основної заробітної плати по станції:

Додаткова заробітна плата – це оплата відпусток, часу виконання державних обов’язків та інш. Для чорної металургії вона складає 10-15% від основної заробітної плати:

За формулою 2.1 визначаємо фонд оплати праці:

Середньомісячну заробітну плату одного працівника визначаємо таким чином:

;

Планування собівартості переробки одного вагона на станції

Собівартість продукції – це грошове вираження витрат підприємства на її виробництво і реалізацію продукції.

Продукцією залізничного транспорту є перевезення, а видами продукції – вантажні і пасажирські перевезення, перевезення по видах тяги, сполучень, категоріям потягів, операціям перевізного процесу, по типах вагонів, родам вантажів і т.д. Собівартість цих видів продукції різна. Вона розраховується розподілом витрат, що відносяться до визначеного виду продукції, на кількість одиниць цього виду продукції. Собівартість перевезень на залізничному транспорті офіційно розраховується на двох рівнях: на залізницях і по мережі залізниць у цілому, 10 коп. одиниць продукції. Собівартість вантажних перевезень розраховується на залізницях і мережі залізниць – на 10 тарифних тонно-кілометрів. Середня собівартість залізничних перевезень визначається на 10 приведених тонно-кілометрів.

Приведені тонно-кілометри – це сума тонно-кілометрів і пасажиро-кілометрів. Собівартість приведених послуг з перевезень (робіт і послуг) включена в механізм регулювання економічних взаємин між підприємствами залізничного транспорту і користувачами його послуг, між галуззю і державою, у систему оподатковування. Склад витрат, що включаються в даний час у собівартість перевезень, значно розширений. Перехід до ринкових відносин викликав появу нових груп витрат. Склад витрат визначений Номенклатурою витрат по основній діяльності залізниць. Собівартість перевезень розраховується по витратах, зв'язаним з основною діяльністю. Витрати по підсобно-допоміжній діяльності по навантаженню і вивантаженню, підвозу і вивозу вантажів до станцій у собівартість перевезень не включаються. У собівартості перевезень враховуються тільки витрати магістрального залізничного транспорту.

На собівартість перевезень впливає обсяг перевезень, дальність перевезення вантажів і пасажирів, величина якісних показників використання рухомого складу, застосування нових прогресивних видів техніки і технологій, нормування трудових і матеріальних ресурсів, продуктивність праці, удосконалення інформаційної бази обліку і форм звітності, а також методів калькулювання по видах продукції і робіт.

Витрати, що відповідають кожному виду продукції, розподіляються такими способами: частина витрат, що безпосередньо відносяться на визначений вид перевезень, – це прямі витрати. Вони виділяються в звіті форми 14-зал. по статтях витрат. Питома вага прямих витрат при розподілі їх на вантажні і пасажирські перевезення складає приблизно 40%; інші витрати (непрямі) розподіляються або пропорційно витратам тих чи інших вимірників пропорційно раніше розподіленій заробітній платі виробничого персоналу.

Собівартість переробки одного вагону визначається співвідношенням експлуатаційних витрат за рік (В_ст.) до річного вагонообігу (U_річ.):

, (2.3)

Річні експлуатаційні витрати визначаємо за статтями витрат:

Стаття «Паливо технологічне». На цю статтю відносять витрати на дизельне паливо для тяги поїздів:

,

де q – норма витрат дизельного палива на 1 лок.-годину (19-25 кг/добу);

ц – ціна 1 кг палива (10 грн.);

Т_кор. – час корисної роботи локомотива, локомотиво-годин:

Час корисної роботи локомотива за рік визначається за формулою:

,

де n – робочий парк локомотивів, одиниць;

23 – час корисної роботи локомотива на добу, год.

Розраховуємо витрати за статтею «Паливо технологічне»:

Стаття «Основна заробітна плата виробничих робітників». Витрати за цією статтею розраховані у пункті 2.4 і складають:

Стаття «Додаткова заробітна плата виробничих робітників». Витрати за цією статтею складають:

Стаття «Відрахування на соціальні потреби». Витрати за цією статтею складають 37,5% від суми основної і додаткової заробітної плати:

Стаття «Малоцінний інструмент та швидкозношуваний інвентар». На цю статтю відносять витрати на підтримку інструмента у працездатному стані, а також суму зношування малоцінного інвентарю та інструменту. Витрати за цією статтею становлять приблизно 0,1% від вартості основних фондів станції:

,

де ∑В_оф - вартість основних фондів, розрахована у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Амортизація основних фондів

Найменування основних фондів	Кількість одиниць	Вартість основних фондів, грн.	Nа, %	Вам., грн.
одиниці	всього
Локомотиви
Залізничні колії				3,1
Будинок станції				1,2
Споруда ПТО				1,2
Інше устаткування	-	-		7,5
ЕЦ				1,2
Всього		-			435982,6

Використовуючи дані таблиці, розраховуємо витрати за статтею «Малоцінний інструмент та швидкозношуваний інвентар»:

Стаття «Амортизація основних фондів». Витрати за цією статтею (В_ам.) розраховані у таблиці 2.1. за формулою:

,

де N_a – норма амортизації.

Стаття «Поточний ремонт і утримання основних фондів». До цієї статті відноситься вартість робіт на підтримування у робочому стані основних фондів:

,

де В_{рем.лок.} – вартість ремонту на рік 1 локомотиву, грн.;

В_{рем.колії} – вартість ремонту 1 км колії, грн.;

Вна довжина колій на станції, км.

Стаття «Інші витрати». На цю статтю відносять витрати, що не увійшли до попередніх статей, а також витрати по основній та додатковій заробітній платі керівників, спеціалістів, службовців, МОП; витрати щодо охорони праці, техніки безпеки. На підприємствах вони складають 50-100% від основної заробітної плати.

Всього експлуатаційні витрати по станції складають:

Собівартість переробки одного вагона на добу розраховуємо за формулою 2.3:

Калькуляція собівартості – це розрахунок витрат на одиницю продукції за кожною статтею витрат.

Складаємо калькуляцію собівартості переробки одного вагона на станції (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 Калькуляція собівартості переробки одного вагона на станції

Статті витрат	Витрати всього, грн.	Витрати на переробку одного вагону, грн.
Паливо технологічне		19,87
Основна заробітна плата виробничих робітників	4590124,08	7,76
Додаткова заробітна плата виробничих робітників	688518,612	1,16
Відрахування на соціальні потреби	1979491,01	3,35
Малоцінний інструмент та швидкозношуваний інвентар	10792,3	0,018
Амортизація основних фондів	435982,6	0,74
Поточний ремонт і утримання основних фондів		0,57
Інші витрати	2295062,04	3,88
Всього	22087970,6	37,35

Планування фінансових показників роботи Заводської Сортувальної станції

Для визначення валового доходу станції обчислюємо ціну переробки одного вагона:

,

де 0,2 – нормативний коефіцієнт рентабельності.

Прибуток визначається за формулою:

;

Рентабельність роботи станції визначаємо за формулою:

,

де В_Ф – вартість основних та обігових коштів:

2.7 Таблиця техніко-економічних показників роботи станції Навантажувальна

Показники роботи станції	Одиниці вимірювання	Кількість
Вантажообіг	тонн/рік
Вагонообіг	ваг./добу
Робочий парк локомотивів	одиниць
Чисельність працюючих	робітників
Продуктивність праці	тонн/роб.	171460,2
Фонд заробітної плати	грн.	5278642,69
Середня заробітна плата	грн.	4833,92
Собівартість переробки одного вагона	грн.	37,35
Прибуток станції	грн.	12103,02
Рентабельність	%	0,05
Повна довжина колій	км

ВИСНОВОК

За час роботи з курсовою роботою я вивчила та ознайомилася з особливостями внутрішньозаводських розрахунків, плануванням численності працівників станції та продуктивності праці. Навчилась розраховувати заробітну плату базового фонду, яка складає 5278642,69 грн, планування собівартості переробки одного вагона на станції становить 37,35 грн.

Також навчилась складати планову калькуляцію собівартості переробки одного вагону на станції, в яку входять наступні статті витрат:

Основна заробітна плата – 2462909,6 грн;

Собівартість переробки -60507 грн;

Витрати на підтримку інструмента – 10792,3 грн;

Амортизація – 435982,6 грн;

Витрати паливо технологічне – 11753000 грн;

Додаткова заробітна плата – 688518,612 грн;

Відрахування на соціальні потреби – 1979491,01 грн;

Рентабельність – 0,05 %;

Прибуток станції – 12103,02 грн.