Системи землеробства на зрошуваних землях

Особливості зрошуваного землеробства.В умовах недо­статнього зволоження, але з високим біокліматичним потенціа­лом, зрошення — важлива складова частина системи землероб­ства. Зрошення дає змогу усунути лімітуючу дію вологи, створити для посівів оптимальний водний режим. До завдань зрошувано­го землеробства відносять: раціональне використання кліматич­них ресурсів і зрошувальної води, запобігання повторному засо­ленню і заболочуванню ґрунтів; підбір відповідних для умов зрошення сільськогосподарських культур; поєднання усіх ланок системи землеробства із способами та режимом зрошення; зас­тосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарсь­ких культур для одержання стійких урожаїв з високою якістю.

На зрошуваних землях України вирощують овочеві та кормові культури, особливо люцерну та кукурудзу, картоплю та цукрові буряки, як такі, що найчутливіші до зрошення. Крім того, зрошу­вані землі значною мірою відводять під озиму пшеницю. Поряд з великими зрошувальними системами в цих районах застосову­ють зрошення на місцевому стоку невеликих ділянок, що вико­ристовуються переважно під овочеві культури, картоплю та куль­турні пасовища. Вони становлять частину системи землеробства, прийнятої на основних масивах сільськогосподарських угідь, в кожному господарстві або сільськогосподарському об'єднанні.

Загальні системи зрошення, поливу кожної культури, що здій­снюються відповідно до їх потреб, становлять режим зрошення. Кількість води, що витрачається на зрошення кожної культури за весь період вегетації, називають зрошуваною нормою.

Сукупність режимів зрошення всіх культур сівозміни — це си­стема зрошення.

При розробці системи зрошення враховують наявність зро­шуваної води. При її обмеженості насамперед забезпечують по­треби найбільш цінних культур. Необхідно також враховувати строки проведення поливів кожної культури сівозміни. Систему зрошення уточнюють, враховуючи стан культур сівозміни, погод-них, ґрунтових та інших вод.

Системи землеробства на зрошуваних землях Степу.Най­важливішим завданням системи землеробства в умовах Степу є підвищення родючості зрошуваних земель, запобігання вторинно­го засолення, заболочування, ерозії і збіднення на органічні речо­вини.

Система землеробства на зрошуваних землях включає раці­ональні сівозміни, режим зрошення, систему обробітку ґрунту та застосування добрив, заходи щодо запобігання вторинного за­солення, заболочування, ерозії ґрунту, забур'яненості посівів та ураження їх шкідниками і хворобами.

Особливостями сівозмін на зрошуваних землях України є відсутність чистих парів, широке застосування проміжних куль­тур та ін. Примірними схемами польових сівозмін у зоні зрошен­ня можуть бути: 1,2 — люцерна; 3 — озима пшениця + пожнивна культура; 4 — кормові буряки; 5 — соя; 6, 7 — кукурудза на си­лос; 9 — озима пшениця + літній посів люцерни.

У кормових сівозмінах всю площу займають кормові культу­ри, наприклад: 1-3 — люцерна; 4 — сумішки озимих і одно­річних трав + поукісна кукурудза на силос; 5 — кукурудза на си­лос; 6 — однорічні трави з підсівом люцерни.

Особливості системи обробітку ґрунту.Неможливо механіч­но переносити на зрошувані землі способи обробітку ґрунту, що застосовуються в багарних умовах. Зрошення дещо змінює завдан­ня обробітку ґрунту, знижує його значення в накопиченні вологи, але сприяє в підтримуванні ґрунту в розпушеному стані в зв'язку з ущільнюючою дією поливної води, а також у боротьбі з ерозією і бур'янами. Виникає потреба в застосуванні малування полів. Важ­ливою особливістю є поєднання прийомів обробітку ґрунту з режи­мом зрошення, що забезпечує сприятливі умови для рослин.

На зрошуваних землях для основного обробітку застосовують зяблеву оранку з попереднім лущенням стерні. Глибина оранки становить від 20-22 до 30-32 см. Найбільш глибоку оранку засто­совують під цукрові буряки, кукурудзу та зернові з підсівом лю­церни. Під озиму пшеницю після люцерни орють на глибину 25-27 см з попереднім дискуванням, а після інших попередників — на глибину 20-22 см. Глибина оранки залежить від осінньої во-логозарядки. Якщо її виконують перед обробітком, то достатньо орати на глибину 20-22 см.

Передпосівний обробіток складається з боронування та 1-2 культивацій. За умов переущільнення ґрунту виникає потреба в глибокому обробітку, переважно безвідвальними знаряддями.

На полях, зайнятих люцерною, після кожного укосу проводять боронування або щілювання, що сприяє кращому проникненню поливної води в ґрунт. Добрива використовують насамперед у поєднанні із зрошенням.

Контрольні запитання

1. Поняття про систему землеробства.

2. Основні ланки системи землеробства. Розвиток систем земле­робства.

3. Класифікація систем землеробства.

4. Сучасні інтенсивні системи землеробства.

5. Особливості систем землеробства у різних ґрунтово-кліматичних зонах України.

6. Системи землеробства на зрошуваних землях.