Тема 1. теорії інноваційного розвитку

Сутність поняття «інновація»

Інновації та інноваційна діяльність традиційно є напрямом науково-технічного прогресу (високотехнологічною його складовою) і процесом, який пов'язаний із впровадженням результатів наукових досліджень і розробок у практичну діяльність. Проте сенс і зміст поняття «інновація» більш широкий. Сфера інновацій всеосяжна, вона не тільки охоплює практичне використання науково-технічних розробок і винаходів, а й включає зміни у процесах маркетингу, організації. Інновація виступає в якості фактору зміни, як результат діяльності, втілений у новий чи удосконалений продукт, технологічні процеси, нові послуги і нові підходи до задоволення соціальних потреб.

У оксфордському тлумачному словнику поняття «інновація» роз'яснюється наступним чином: «Будь-який новий підхід до конструювання, виробництва або збуту товару, в результаті чого новатор або його компанія отримують перевагу перед конкурентами». Термін «інновація», в сучасному його розумінні, першим став застосовувати Й. Шумпетер, який підкреслював, що інновації - це суттєва зміна функції виробленого, яка представляється у​ в новому з'єднанні та комерціалізації всіх нових комбінацій, заснованих на використанні нових матеріалів і компонентів, впровадженні нових процесів, відкритті нових ринків, впровадження нових організаційних форм.
До цього можна додати, що інновація - це новий продукт, нове явище або дія на ринку (підприємстві), яка має на меті залучити споживача, задовольнити його потреби і одночасно принести дохід підприємцю.

Фактори, що визначають інноваційний розвиток:

1. ринкова кон'юнктура і конкуренція (як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках);

2. середовище (рівень розвитку науки і техніки, законодавча і нормативна база, політична та економічна стабільність);

3. кадри (вчені, фахівці, підприємці, менеджери, політичні діячі, державні службовці);

4. ресурси (природні, виробничі, фінансові, науково-технічні, технологічні, інфраструктура).

Збудниками інновацій є постійні зміни, що відбуваються в різних сферах людської діяльності. У кожній з них цілями нововведень є впровадження нових процесів або продуктів, які спрямовані на забезпечення сталого і довгострокового економічного зростання. До них відносятся:

1. удосконалення або створення нових матеріалів, обладнання, технологічних процесів, продуктів, послуг і методів, докорінно змінюють або істотно поліпшують ефективність економіки;

2. зміни в соціальній структурі для підвищення соціального статусу особи і досягнення оптимального співвідношення особистих і суспільних інтересів;

3. модифікації сформованої системи управління, які дозволяють покращувати діяльність підприємств і організацій та спосіб адаптації до мінливих умов.

Всі нововведення в техніці, технології, економіці, управлінні та соціальній сфері взаємопов'язані один з одним, і щоб впровадити нововведення у будь-якій з цих сфер, практично завжди необхідно здійснити відповідні зміни і в інших. Це пояснюється тим, що в переважній більшості інновації базуються на одночасному цілеспрямованому поєднанні та використанні різних видів знання заради отримання нових областей його економічного застосування.

Документально оформлений результат досліджень, розробок чи експериментальних робіт із підвищення ефективності будь-якої сфери діяльності є нововведенням. До них відносяться відкриття, винаходи, патенти, ноу-хау, документація на новий чи удосконалений продукт, технологія чи виробничий процес, а також різні рекомендації, методики, інструкції, стандарти, результати маркетингових досліджень, раціоналізаторські пропозиції.
Нововведення у вигляді нових знань, підходів, прийомів набирає нову якість і перетворюється на інновацію (нововведення) з моменту його впровадження і початку розповсюдження. В підсумку - Інновація - кінцевий результат впровадження нововведення з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту, потреби суспільства. Іншими словами, інновація - це конкретний результат, пов'язаної з ризиком діяльності, яка забезпечує просування і впровадження на ринок нових, благ, які більш повно задовольняють потреби; відкриття та освоєння нових ринків або досягнення інших конкретних цілей.

Види інновацій.

Нововведення (інновації) можливі у всіх сферах діяльності людини. Виходячи із багатоваріантних можливостей, інновації розрізняються по прикладній сфері, масштабами поширення і за характером.

За прикладною сферою інновації поділяються на науково-технічні, організаційно-економічні, соціально-культурні, і державно-правові.

За масштабами розповсюдження розрізняють глобальні, національні, регіональні, галузеві і локальні інновації.

За характеромвони можуть бути еволюційними і радикальними. Еволюційні нововведення відбуваються безперервно і в своїй більшості є наслідком ідей і пропозицій, які поступають зі сфери виробництва, збуту, споживання. Процес еволюційних нововведень повністю підпорядкований громадським попотребам, формується платоспроможним попитом і обмеженими можливостями технологічного потенціалу тієї системи, в рамках якої він розвивається. Частота виходу на ринок з нововведеннями залежить від накопиченого емпіричного досвіду і знань. В результаті підвищуються можливості компанії з отримання та аналізу інформації про вибір споживачів, сприйняття сигналів ринку, а накопичені знання дозволяють удосконалювати продукти і технології з допомогою інновацій. Еволюційні інновації можна класифікувати за впливом на процес виробництва та діяльність компаній, а також за характером задоволення потреб.

Радикальні нововведення не є реакцією на потреби ринку. Вони пов'язані насамперед з наукою, науковими відкритями, винаходами, які виникають незалежно від громадських потреб. Прикладом радикальних нововведень є розрив з попередніми тенденціями, вони відкривають нову загальну концепцію подальших удосконалень. Попит на них непередбачуваний через відсутність в момент їх появи досить чітких областей їх застосування. Серед радикальних нововведень виділяють базисні інновації на основі нових знань про природу матеріального світу. Вони є основою для формування нового технологічного укладу, визначають його структуру. Їх впровадження пов'язане з великими інвестиціями у формування нових галузей і напрямків розвитку. Тому на перших фазах освоєнню базисних інновацій необхідна пряма і непряма державна підтримка. Процес їх впровадження є тривалим і супроводжується значним ризиком. Радикальні інновації поділяють на кілька категорій. Перш за все це системні інновації, забезпечують появу інших нововведень - поліпшених. Через них забезпечується розповсюдження принципово нової техніки і технології в різних сферах виробництва, що сприяє впровадженню базисних інновацій. Такі інновації забезпечують значні технічні поліпшення продуктів, технологічних процесів.

Традиційним підходом до типології нововведень за впливом на процес виробництва є їх поділ на інновації-продукти та інновації-процеси. Інновація-продукт - нововведення у вигляді принципово нового або удосконаленого продукту, яке просувається у формі товару на ринок. Найчастіше впровадження нового продукту пов'язане з освоєнням або створенням нових ринків. Інновація-процес - це технічне, виробниче й управлінське вдосконалення, що знижує витрати на виробництво продукту. Інновація-процес може перетворитися на інновацію-продукт, якщо є попит на ринку. Виділяють ще інновацію-сервіс, пов'язану з обслуговуванням процесів використання продукту за межами підприємства (програмне забезпечення комп'ютерів). До інновацій, що впливають на процес виробництва і діяльність компаній на ринку, відносяться технологічні, виробничі, економічні, торгові, соціальні, правові, управлінські та інформаційні.

У сфері послуг інноваціями є принципово нові або суттєво вдосконалені методи їх виробництва та надання (обслуговування), які не можуть бути забезпечені колишніми виробничими методами. Це туристські, банківські, консалтингові послуги, інші сектори з орієнтацією на новітні інформаційні та комунікаційні технології. Досить часто компанії вдаються до допомоги адаптивних інновацій, які є реакцією на нововведення, які здійснюють конкуренти, з метою пристосування до ситуації яка змінилась та забезпечити виживання компанії. Особливе місце займають псевдоінновації, не призводять до зміни попиту на продукти, а імітують їх. До інновацій за характером задоволення потреб, можна віднести нововведення, що створюють нові потреби і розвивають існуючі.

Інновації можуть не тільки зберігати й удосконалювати технологічні і ринкові можливості фірм, але і, руйнувати їх. Так звані архітектурні інновації іноді вимагають заміни існуючих технологій та продуктів, а також ринково-споживчих зв'язків. Інновації, які створюють для існуючих технологій і продуктів нові ніші на ринку, призводять до появи іншої категорії споживачів і руйнують сформовані на ринку зв'язки.