Переваги та вади франчайзингу для франчайзі.
Потенційний підприємець, приймаючи рішення про входження у франчайзну систему, має визначитися щодо того, який бізнес і якого франчайзера вибрати. Для цього треба оцінити переваги і вади франчайзингу з позицій франчайзі, а саме: що для нього буде вигіднішим — працювати в системі франчайзингу або відкрити свій власний бізнес. Корисно зважити всі «за» і «проти» франчайзингу особливо обмеження, які майбутній франчайзі повинен прийняти на себе і які існуватимуть протягом усього періоду дії угоди.
Франчайзі, по суті, купує розробки франчайзера, зменшуючи таким чином високий ризик, пов’язаний з відкриттям нового бізнесу. Це не означає, що ризик відсутній взагалі. Підприємства, що працюють у системі франчайзингу, також банкрутують з ряду причин. Але рівень невдач становить тут 10—12% від рівня банкрутства самостійного бізнесу. Існує низка переваг, виграшних для франчайзі:
1. Відсутність у підприємця основних і спеціальних знань долається завдяки програмі навчання менеджменту, що проводиться франчайзером.
Коли підприємець купує франчайзу, він водночас ніби купує й досвід франчайзера. Зазвичай франчайзери проводять спеціальну підготовку з таких аспектів менеджменту:
¾ добір та навчання кадрів;
¾ методи бухгалтерського обліку;
¾ методи управління, використовувані франчайзером;
¾ маркетинг, реклама і збут;
¾ закупівля сировини та матеріалів, управління запасами;
¾ контроль якості;
¾ аналіз фінансового стану.
2. Крім того, франчайзі може у будь-який момент отримати консультативну допомогу і скористатися послугами персоналу фірми-франчайзера у вирішенні організаційних і технічних проблем й будь-яких інших питань бізнесу. Таким чином можна уникнути багатьох помилок і «пасток», що особливо важливо для початківців. Надання додаткових послуг дають змогу франчайзі в певній мірі розділити успіх, досягнутий головною фірмою. Ці послуги включають:
· застосування розроблених критеріїв вибору місця розташування підприємства або, якщо передбачаються пересувні послуги, району обслуговування;
· керівництво за набуття прав на освоєння території, підготовці проектів з планування, облаштування магазину і загальну допомогу за визначення асортименту товарів (послуг) і відкриття підприємства;
· навчання франчайзі та його персоналу методам функціонування в рамках комплексної системи пільгового підприємництва і надання посібника з докладними інструкціями;
· навчання франчайзі та персоналу необхідним виробничим операціям, технологічним процесам;
· придбання обладнання;
· вибір приміщення для франчайзі та проведення переговорів щодо його оренди;
· підготовку нового підприємства до відкриття і початку діяльності.
3. Франчайзі, володіючи підприємством, має стимул отримувати постійну підтримку головної фірми. Це дає можливість франчайзі важкою працею і зусиллями максимально збільшити прибуток і вартість капіталу.
4. У більшості випадків франчайзі виграє, використовуючи ім’я, репутацію, визнані покупцем. Бізнесу під відомим товарним знаком — гарантована миттєва підтримка та визнання з боку споживачів, швидкіше закріплення на ринку і, як наслідок, подальша перевага.
5. Відносно низька вірогідність фінансових втрат, банкрутства фірми-франчайзі.
6. Франчайзі потрібно менше капіталу, ніж для створення самостійного бізнесу, оскільки франчайзер завдяки накопиченому в інших операціях досвіду усуває зайві витрати.
7. Можливість отримання непрямої фінансової допомоги через організацію фінансування, необхідного для створення підприємства-франчайзі.
У більшості випадків франчайзер не надає прямої фінансової допомоги у вигляді займів або кредитів, оскільки це суперечить самій ідеї франчайзингу. Найчастіше підтримка полягає у наданні допомоги:
а) у виборі джерела початкового фінансування франчайзі;
б) в управлінні фінансовою діяльністю франчайзі;
в) у налагодженні контактів з фінансовими установами, постачальниками та іншими партнерами бізнесу.
Крім того, франчайзинг зменшує ризик діяльності франчайзі. Тому він з більшою вірогідністю може розраховувати на отримання кредиту в комерційному банку, ніж самостійний підприємець. Банки визнають переваги у фінансуванні підприємств, працюючих у рамках пільгового підприємництва, що робить кредит та його умови більш доступними.
8. Франчайзі отримує також переваги у використанні (якщо необхідно) рекламних заходів франчайзера в рамках усієї країни. Це досягається завдяки створенню єдиного рекламного фонду, в який кожний франчайзі звичайно вносить певні суми. Внесок кожного франчайзі у цей фонд становить 1—5% від його місячного обсягу продажу.
Такий підхід зменшує витрати франчайзі на рекламу і забезпечує синергічний ефект, оскільки широкомасштабна рекламна кампанія, що організується і контролюється франчайзером, а фінансується франчайзі, є більш ефективною.
Іноді для підтримки загальної рекламної кампанії франчайзі робить локальну рекламу.
9. Франчайзі виграє, отримуючи доступ до можливостей франчайзера у сфері закупівлі, постачання, ведення переговорів. Створюються більш вигідні умови роботи з постачальниками, оскільки є можливість мати знижки.
10. Франчайзі може використати спеціалізовані знання і досвід роботи головного офісу франчайзера, зберігаючи при цьому статус власника підприємства.
11. Територіальне протегування, яке проявляється в:
а) забезпеченні франчайзером для франчайзі найбільш вдалого місця розташування (більшість франчайзерів проводять глибокий, кваліфікований аналіз потенційних місць розміщення для своїх майбутніх франчайзі. Такий аналіз полягає у вивченні транспортних потоків, місцевих законів, щільності населення, досяжності цього місця для клієнтів тощо);
б) наданні франчайзі виключного права на розповсюдження продукту (послуг) франчайзера з його маркою або товарним знаком на конкретній обмеженій території.
12. Укладання коштів у франчайзинг значно знижує ризик на «старті», але не означає, що франчайзі не зазнає ризику взагалі. Будь-який бізнес схильний до впливу ризику. Щоб досягти успіху, треба працювати ще більше, ніж раніше.
За статистикою, у США зазнають банкрутства у перші три роки існування менше 2% франчайзі, і близько 30% малих підприємств — вже на першому році існування.
На кінець п’ятого року у бізнесі залишаються: самостійних підприємців — 20%, франчайзі — 92%, а банкрутують відповідно 80% і 8%.
За іншими оцінками, протягом п’яти років банкрутують 90% нових підприємств і 10% тих, що працюють у системі пільгового підприємництва. У Великобританії, за даними податкової статистики, рівень банкрутств нових підприємств протягом п’яти років становить приблизно 37%, а той же показник для нових підприємств у системі франчайзингу — 4—5%.
13. Франчайзі має перевагу у використанні патентів франчайзера, торгових марок, фірмових послуг, авторських матеріалів, комерційних і технологічних секретів і «ноу-хау».
14. Франчайзі може користуватися результатами наукових розробок франчайзера та його програмами розвитку, спрямованими на те, щоб удосконалити бізнес, зробити його конкурентоспроможним.
15. Франчайзер збирає максимум інформації про ринок і досвід, які можуть використати підприємства-франчайзі. Це дає доступ до обширної інформації, яка була б недоступною підприємству, якби воно не було частиною системи франчайзингу.
Існують й певні вади, що виникають під час роботи в системі франчайзингу:
1) Стандартизація діяльності. З метою підтримування свого іміджу франчайзер вимагає від франчайзі суворого дотримання операційних (виробничих) стандартів. Тому у відносинах між франчайзером і франчайзі неминуче будуть присутні елементи контролю. Відповідність стандартам контролюється періодичними інспекціями франчайзера. Так, зазвичай франчайзером контролюється якість послуг або товарів, що пропонуються споживачеві, іноді він може вимагати від франчайзі, щоб його особисті характеристики та стиль поведінки відповідали правилам, чинним у франчайзера.
Франчайзі повинен усвідомити, що контроль за якістю і стандартами є важливим в його власних інтересах. Погана робота підприємства-франчайзі небезпечна не тільки для нього самого, але непрямо позначається на всьому ланцюжку франчайзингу.
З часом суворе дотримання інструкцій, правил і вказівок може стати обтяжливим для франчайзі.
2) Обмеженість продуктової лінії. Хоча франчайзі і є власником свого підприємства, свій бізнес він здійснює за ліцензією, відповідно до умов контракту. Зазвичай він повинен продавати (виробляти) тільки ті товари (послуги), які схвалені франчайзером. Іноді, з метою забезпечення або підвищення досягнень бізнесу виникає потреба, в розширенні продуктових ліній. Це призводить до конфліктів між франчайзером і франчайзі.
3) Франчайзні платежі. За зменшення ризику потрібно платити! Крім того, франчайзі платитиме головній фірмі компенсацію за пропоновані послуги і використання її «проекту» у формі первинних і поточних виплат.
Зазвичай франчайзні платежі включають у себе: початковий внесок і постійні платежі. Розмір цих платежів може суттєво вплинути на рентабельність бізнесу франчайзі.
Початковий внесок включає в себе: оплату ліцензії (франшизи) + оплату за послуги щодо вибору місця розташування франчайзі + вартість ділянки землі під підприємство франчайзі, витрати на її підготовку та будівельні роботи + вартість обладнання та інших матеріальних активів (іноді франчайзі орендує майно франчайзера, а не купує його у власність).
Постійні платежі: орендна плата (у разі оренди майна франчайзера) + рентна плата як форма участі франчайзера у прибутках франчайзі (у процентах від обсягу продажу, зазвичай 1—11%) + гонорар або платежі за послуги, надані франчайзером + внески на проведення рекламної кампанії (1—5% від загального обсягу продажу) + інші платежі залежно від специфіки бізнесу.
4) Потенційному франчайзі може бути складно оцінити якість франчайзера.
5) У контракті на право пільгового підприємництва можуть міститися деякі обмеження щодо продажу або передачі цього права. Це пояснюється тим, що зазвичай франчайзер дуже ретельно відбирає кандидатуру франчайзі. І він повинен бути впевнений у відповідності нової людини його вимогам. На практиці передання прав на володіння бізнесом у системі франчайзингу не є великою проблемою.
6) Може трапитися, що франчайзі, усвідомивши свою залежність від франчайзера, втратить особисту ініціативу, необхідну для створення і ведення успішного розвитку бізнесу. Деякі франчайзі помиляються, вважаючи, що франчайзер зобов’язаний забезпечувати їх завжди постійним потоком покупців і повсякденно брати участь в їх роботі. Це суперечить концепції франчайзингу.
7) Політика, що проводиться франчайзером, може вплинути на прибутковість підприємства-франчайзі. Наприклад, франчайзер хоче, щоб франчайзі збільшив товарообіг (за рахунок чого він отримує постійні виплати), тоді як франчайзі більше зацікавлений у збільшенні прибутковості, що не завжди є наслідком збільшення товарообігу.
8) Франчайзер може припуститися помилки в своїй політиці, його нововведення в бізнесі можуть бути невдалими і завдадуть шкоди діяльності підприємства-франчайзі. Тому франчайзери повинні випробувати в умовах ринку нововведення, перш ніж їх впроваджувати, а також пояснити і продемонструвати франчайзі, що втілення нових ідей виправдовує витрати.
9) Добре ім’я бізнесу в рамках системи франчайзингу або торговий імідж можуть бути втрачені з причин, що не залежать від підприємця.