Цілі фінансово-економічної безпеки.

Тема 1. Поняття та основні категорії фінансово-економічної безпеки підприємства.

Поняття фінансово-економічної безпеки підприємства

Цілі економічної безпеки

Чинники, що формують відповідний рівень фінансово-економічної безпеки підприємства

Загрози фінансово-економічній безпеці підприємства

1. Поняття фінансово-економічної безпеки підприємства

Поняття фінансово-економічної безпеки підприємства можна розглядати з кількох позицій. З позиції різних агентів ринку, що взаємодіють з під­приємством (споживачів, суміжників, податкових, кредитних органів і т.ін.), оцінка має дати відповідь на запитання "Наскільки надійне під­приємство як партнер в економічних відносинах і чи доцільно продо­вжувати ці відносини?”. В цьому разі можна визначити, що фінансово-економічна безпека підприємства є комплексним відображенням ступеня надійності підприємства як партнера у виробничих, фінансових, комерційних та інших економічних відносинах за певний проміжок часу.

З позиції самого підприємства оцінка фінансово-економічної безпеки полягає у визначенні рівня захищеності його потенціалу (виробничо-технічного, фінансового, соціального та ін.) і тенденцій його зміни. При цьому під фінансово-економічною безпекою підприємства слід розуміти захищеність його потенціалу (виробничого, організаційно-технічного, фінансово-економічного, соціального) від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, прямих або непрямих економічних загроз, а також здатність суб 'єкта до відтворення.

Рівень фінансово-економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно його керівництво та фахівці зможуть уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки певних негативних складових зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Отже, фінансово-економічна безпека - це стан і здатність економічної системи протистояти небезпеці руйнування її оргструктури і статусу, перешкодам у досягненні цілей розвитку та підвищувати стійкість до банкрутства.

Фінансово-економічну безпеку організації слід розглядати як стан і властивість соціально-економічної системи та її функцію.

Стан безпеки організації можна визначити через відповідні критерії і показники (індикатори). Вони сигналізують, з одного боку, про зону безпеки, а з другого - про розвиток небезпеки внаслідок реалізації загрози.

Безпека як функція (діяльність) організації передбачає виконання суб'єктами і силами безпеки конкретних видів діяльності, спрямованих на протидію, тобто на запобігання загрозам і припинення їх.

Джерелами негативних впливів на фінансово-економічну безпеку підприємства можуть бути:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);

2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на рин­ках певного підприємства, наукові відкриття і технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної зумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть бути об'єктивними і суб'єктивними. Об 'єктивними вважаються негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб 'єктивні впливи можливі внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів).

Цілі фінансово-економічної безпеки.

Основними функціональними цілями фінансово-економічної безпеки є такі:

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стабільності та незалежності підприємства;

• забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності того чи того суб'єкта господарювання;

• досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

• досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративної діяльності;

• мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

• якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

• забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

• ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Зазначені вище функціональні завдання зумовлюють формування необхідних структуроутворювальних елементів і загальної схеми організації фінансово-економічної безпеки.

Гарантування фінансово-економічної безпеки передбачає виокремлення, аналіз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складової та опрацювання на їх основі системи протидійних і застережних заходів.

3. Чинники, що формують відповідний рівень економічної безпеки підприємства.

Чинники, що формують відповідний рівень економічної безпеки підприємства різноманітні і в кожній галузі виробництва мають свою специфіку. Однак є загальні, типові чинники, що впливають на рівень економічної безпеки підприємства незалежно від форм власності та галузі виробництва, а саме:

1. Безпосередні чинники виробництва - основні чинники, які без­посередньо забезпечують діяльність виробництва. До них належать: безпосереднє розміщення підприємства (територія); наявні природні ресурси та умови їх розміщення на цій території, доступність викорис­тання та якісні показники; наявність трудових ресурсів, їх освітньо- кваліфікаційний рівень; наявна виробнича інфраструктура, можливий обсяг її використання; соціально-економічна інфраструктура і рівень матеріального достатку населення.

2. Стабільний попит на продукцію - чинник, який також відіграє важ­ливу роль у рівномірному розвитку виробництва. Він охоплює: укладені довготермінові контракти на реалізацію продукції з її споживачами; рівень конкурентоспроможності продукції, що виробля­ється; якісно-гарантійні показники виробів; обґрунтовані прогнози щодо стабільності ринку певного виду продукції; державне та регіональне за­мовлення на виготовлену продукцію.

3. Надійність постачальників, передусім тих, що забезпечують постачання основної сировини і матеріалів. Для цього потрібно: мати довготермінові договори на поставку необхідної сировини і матеріалів, враховуючи терміни постачання, та їх якісні показники; знати можли­вості постачальників і не допускати монопольності в їх поставках, для цього, як правило, потрібно мати 3-4 і більше постачальників сирови­ни та матеріалів, щоб була гарантія стабільної цінової політики щодо сировини, матеріалів та інших комплектуючих.

4. Зовнішня конкуренція на продукцію, призначену на експорт. Ця продукція має: відповідати міжнародним стандартам; за якісними по­казниками і сервісним обслуговуванням бути конкурентоспроможною; мати обґрунтовану та прогнозовану перспективу; бути конкуренто­спроможною щодо продукції, яка імпортується в нашу країну, з метою скорочення ввезення в Україну продукції, яку можуть виготовляти вітчизняні підприємства.

5. Державне економічне регулювання діяльності підприємства, яке полягає: у захисті власного товаровиробника незалежно від форм власності на засоби виробництва; регулюванні державної податкової політики; сприянні виробництву, враховуючи економічні, територіальні та інші аспекти; сприянні виробництву продукції, яка ввозиться як критичний імпорт; державному замовленні на товари, які фінансуються за рахунок бюджету і скорочення імпорту на ці товари.

6. Надійний захист комерційної таємниці. Держава має гарантувати таємницю на науково-технічні досягнення, розроблення нових техно­логій, інтелектуальну власність, ноу-хау, в тому числі й комерційні таємниці.

7. Компетентність керівництва підприємства. Найважливіші чинники, які можуть найбільш активно впливати на рівень економіч­ної безпеки підприємства, - це високий професіоналізм керівництва і команди його менеджерів (висококваліфіковані кадри; система їх під­готовки і форми навчання; створення для них відповідних виробничих і соціально-економічних умов).

Є ще й інші чинники економічної безпеки підприємства, які не пов'язані з безпосередньою виробничою діяльністю, але істотно впли­вають на стан виробництва. Вони пов'язані з поведінкою окремих лю­дей, їх мораллю, духовністю (розкрадання, шахрайство, обдурювання, убивство тощо).

Усі перелічені вище чинники потрібно реалізовувати відповідно до чинного законодавства, спрямовувати їх на здійснення виробничої стратегії, досягнення належного рівня економічної безпеки кожного суб'єкта господарювання.

4. Загрози фінансово-економічній безпеці.

Загрози фінансово-економічній безпеці - це дія дестабілізуючих природних факторів і/або суб'єктивних, пов'язаних з недобросовісною конкурен­цією та порушенням законів і норм, що може спричинити потенційні або реальні втрати для організації.

Виявлення та ідентифікація чинників ризику, небезпек і загроз - одне з найважливіших завдань гарантування фінансово-економічної безпеки.

Економічні загрози - правова невизначеність економічних відно­син; обмеження з боку держави можливостей економічного зростання; корупція; примушування виробників продавати продукцію визначеним споживачам; примушування покупців придбавати товари і послуги у визначених виробників і продавців; заборона реалізувати товар з одно­го регіону в інший або за кордон; надання окремим фірмам переваг у конкуренції з іншими підприємствами; обмеження доступу на ринок за допомогою монопольної змови фірми-конкурента з іншими фірмами- монополістами; дискримінація з боку фірм-монополістів у наданні послуг, продажу монопольних товарів, а також щодо цін на послуги і товари; шахрайство з боку фірм-конкурентів (в тому числі й у змові з працівниками фірми); привласнення і розтрачання майна; підроблення продукції, істотні порушення договірних відносин партнерами.

Фізичні загрози - крадіжки, вимагання, грабіж, розбій; виведення із ладу обладнання, знищення та пошкодження майна, стихійні лиха, аварії, катастрофи й теракти.

Психологічно-інформаційні загрози - економічне шпигунство; розголошення або неправомірне використання інформації; дискреди­тація на ринку; соціальні конфлікти навколо або всередині організації, привласнення товарних знаків фірми конкурентом.

Основними загрозами безпеки особи (персоналу) організації є такі:

• вбивства звичайні або такі, що супроводжуються насильством, знущанням, тортурами;

• викрадення працівників і загрози викрадення членів їх сімей, близьких родичів;

• психологічний терор, загрози, залякування, шантаж, здирництво;

• грабежі з метою оволодіння грошовими коштами, цінностями, документами, майном;

• інші смертельні розправи з використанням отруйних речовин і "ліків”, що викликають тривалі й болісні захворювання;

• знищення під виглядом нещасного випадку (аварії, катастрофи тощо).

Злочинні посягання стосовно матеріальних цінностей (продукції),

приміщень (зокрема житлових), будівель та інших ресурсів виявляються у вигляді:

• незаконного ознайомлення з конструкцією, дизайном, виконанням;

• підроблення продукції;

• крадіжок;

• промислового шпигунства;

• шахрайства;

• знищення різними способами (вибух, підпал, обстріл та ін.).

До зовнішніх загроз і дестабілізуючих чинників можна віднести протиправну діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірми і приватних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством; неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різні провини працівників підприємства; правопорушення з боку корумпованих еле­ментів з числа представників контролюючих і правоохоронних органів.

До внутрішніх загроз і дестабілізуючих чинників належать: дії або бездіяльність (умисні й ненавмисні) працівників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути завдані компанії економічні збитки, витік або втрата ін­формаційних ресурсів (зокрема відомостей, складових комерційної таємниці і/або конфіденційної інформації), підрив її ділового іміджу в бізнес-колах, виникнення проблем у взаєминах з реальними і потен­ційними партнерами (аж до втрати важливих контрактів), конфліктних ситуацій з представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими і правоохоронними органами, виробничий травматизм або загибель персоналу тощо.

Мета протиправних дій стосовно продукції:

• відвертий терор;

• завдання серйозного морального і матеріального збитку;

• порушення на тривалий час нормального функціонування;

• здирство значних сум грошей або яких-небудь пільг перед лицем терористичної загрози.

До об'єктів, предметів захисту від потенційних загроз і протиправних посягань належать:

• персонал (керівні працівники, виробничий персонал, що володіє інформацією, яка становить комерційну таємницю, працівники зовнішніх служб та інший “уразливий” персонал);

• грошові кошти (валюта, коштовності, фінансові документи та ін.);

• матеріальні засоби (будівлі, споруди, сховища, устаткування, транспорт);

• інформаційні ресурси з обмеженим доступом, що становлять службову і комерційну таємницю, та інша конфіденційна інфор­мація на паперових, магнітних, оптичних носіях, інформаційні масиви і бази даних, програмне забезпечення, інформативні фізичні поля різного характеру;

• засоби і системи інформатизації (автоматизовані системи і об­числювальні мережі різного рівня й призначення, лінії теле­графного, телефонного, факсимільного, пейджингового , радіо- і космічного зв'язку, технічні засоби передачі інформації, допо­міжні засоби і системи);

• технічні засоби і системи охорони і захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

У сфері бізнесу постійно існують потенційні та реальні загрози з боку суб'єктів протиправних дій.

Джерелами зовнішніх загроз можуть бути:

• кримінальні структури;

• промислове шпигунство;

• фірми-розвідники;

• конкуренти (прямі і непрямі);

• корумповані представники органів влади, правоохоронних органів, контролюючих органів, засобів масової інформації;

• стихійні лиха, аварії й катастрофи тощо.

Джерелами внутрішніх загроз можуть виступати:

• керівники організації;

• менеджери середньої ланки;

• працівники фірми;

• працівники служби безпеки.

Основними ознаками організованих злочинних угруповань є:

• наявність матеріальної і фінансової бази;

• колегіальний орган управління - "рада”;

• статут організації у вигляді неформальних норм поведінки, тра­дицій, законів, санкцій за їх порушення;

• функціонально-ієрархічна система побудови організації;

• наявність інформаційних баз корумпованих чиновників, а також об'єктивної інформації про стан справ в органах влади і управ­ління, особливо в правоохоронній системі, банках, фірмах та інших підприємницьких структурах, русі товару, кон'юнктурі ринку, цінах на наркотики і т. ін.;

• наявність "своїх” людей в органах влади, судовій і право­охоронній системах;

• специфічна "мовно-понятійна” система, яка включає жаргон, особливо у письмовій мові.

Випадкові (тимчасові) злочинні групи виникають зазвичай спон­танно або для скоєння одного злочину. Вони нестійкі в часі і не мають суворо регламентованих систем взаємодії і підлеглості.

Злочинці-одинаки - кримінальні елементи, котрі, як правило, ді­ють індивідуально, а якщо мають спільників, то використовують їх або "втемну”, або не інформуючи в повному обсязі про свої злочинні наміри. Злочинцями-одинаками можуть бути як особи з кримінальним минулим, так і злочинці, що зважилися на здійснення злочину під впли­вом несприятливих обставин.

Промислове шпигунство. На ринку послуг з'явилося багато фірм, що надають клієнтам такі послуги, як несанкціоноване проникнення в чужі бази даних, прослуховування телефонних розмов, розкрадання документів, що містять комерційну таємницю, і т.ін.

Конкуренти - фірми, компанії та інші організації, які:

• займаються аналогічною діяльністю;

• претендують на використання тих самих приміщень, устатку­вання, сфери виробництва;

• використовують одні й ті самі комунікації;

• відчувають потребу у фахівцях, що працюють у фірмі.