Біохімічні зміни в зерні при пророщуванні
Відповідно до дослідженнь А.Н.Баха і А.І.Опаріна активність ферментів у зерні, що росте в колосках рослини, збільшується в результаті їх синтезу в листях і стеблах і міграції в зерно, їх активність найвища в період молочної зрілості зерна. Потім ферменти адсорбуються на протоплазменних структурах клітин (білку, целюлозі та ін.) І в дозрілому зерні знаходяться в зимогенному (неактивному) стані.
У зерні жита і вівса міститься активна -амілаза, в зерні ячменю і вівса невелика кількість -амілази. При пророщуванні зерна ферменти переходять в активний стан і, крім того, проходить їх новоутворення. У пророщеному зерні всіх культур вміст -амілази не перевищує її концентрації в вихідному зерні, тобто вона накопичується в солоді в результаті звільнення із зимогенного стану.
-амілаза під дією гіберелінів в алейроновому шарі синтезується при пророщуванні зерна, а також частково звільнюється із зимогену. При підвищенні вологості зерна і солоду активність амілаз зростає.
При солодорощенні активність протеолітичних ферментів збільшується майже в 4 рази. Розрізняють три групи цих ферментів: протеїнази (ендопептидази), що гідролізують нативні білки до поліпептидів і пептидів; пептидази (екзопептидази), які гідролізують поліпептиди і пептиди до амінокислот; амідази, що каталізують гідроліз амідів з утворенням аміаку й амінокислот. Пептидази беруть участь в активуванні амілолітичних ферментів, що знаходяться в зимогенному стані. В активуванні амілаз беруть участь також цитази, у склад яких входять целюлази, геміцелю-лази і -глюкозидази.
У солоді з протеїназ міститься фермент типу папаїну, із пептидаз - амінопептидази, карбоксипептидази і дипептидази. Активність протеїназ під час солодоро-щення збільшується майже в 40 разів, пептидаз - дещо менше.
Під час пророщування в зерні накопичуються також ліпази і фосфотази (фіта-за та нуклеотидаза).
Активність мальтази ( -глюкозидази) при солодорощенні збільшується приблизно в 2 рази.
Гідролітичні ферменти (амілази, протеази, фосфотази, ліпази) утворюються в основному під дією гормонів, біоактиваторів, ідентичних гіберелінам, які дифундують в алейроновий шар зерна і активують синтез ферментів. Тобто, ендосперм зерна розрихлюється в основному ферментами, що переходять із тканини алейронового шару зерна, і в меншій кількості ферментами зародка.
У солоді активуються оксидази, що активують молекулярний кисень, перок-сидази, що активують кисень перекису водню, і каталази, що розкладають перекис водню на воду і неактивний кисень.
Важливим для оптимізації технології солодорощення є те, що з підвищенням ступеня замочування зерна збільшується кількість утворених амінокислот, але з подовженням тривалості солодорощення їх вміст знижується, бо амінокислоти використовуються для побудови високомолекулярних білків у паростках. Це може призвести до зменшення концентрації змінного азоту в солоді, що негативно вплине на азотне живлення дріжджів і швидкість їх накопичення. У розробленій В.О.Маринченком із співробітниками технології солоду з використанням процесу механоактивування ферментів передбачено збільшувати вологість солоду (до 48-50 %) і зменшувати майже в 2 рази термін його пророщування.