Показники розміру підприємств і рівня концентрації. Оптимальний розмір підприємства.

Тема №3 Форми суспільної організації виробництва

План

1. Суть і форми концентрації виробництва. Переваги і недоліки

2. Форми комбінування виробництва

3. Види і показники рівня кооперування.

4. Принципи розміщення виробництва

5. Інтеграція виробництва

6. Спеціалізація виробництва

Суть і форми концентрації виробництва. Переваги і недоліки.

Концентрація виробництва означає його усуспільнення шляхом збільшення розмірів підприємства, зосередження робочої сили, засобів виробництва і випуску продукції на все більш великих підприємствах. У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації: агрегатну – збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування; технологічну – укрупнення виробничих одиниць (цехів, переділів, виробництв) підприємства; заводську (фабричну) – процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об’єднань); здійснюється на основі агрегатної та агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Процес концентрації промислового виробництва в сучасних умовах вимагає не простого збільшення кількості основних фондів, а докорінної зміни техніки на базі науково-технічного прогресу, її зосередження на великих підприємствах.

Під абсолютною концентрацією розуміють будь-яке укрупнення виробництва (або розростання самого підприємства), або об’єднання дрібних підприємств), а під економічною (відносною) концентрацією розуміють ріст питомої ваги крупних підприємств в загальному обсязі виробництва.

Основним критерієм ефективності концентрації в промисловості є максимальне використання факторів виробництва.

Концентрація промислового виробництва здійснюється в трьох основних формах:

1. Концентрація спеціалізованого виробництва (концентрація виробництва конструктивно і технологічно однорідної продукції на спеціалізованих підприємствах).

2. Концентрація комбінованих виробників ( концентрація різнорідних виробництв однієї або декількох галузей промисловості).

3. Збільшення розмірів універсальних підприємств. Концентрація об’єднує виробництва, не пов’язані між собою ні однорідністю і послідовністю технологічних процесів, ні комплексною переробкою сировини.

Концентрація виробництва розвивається під впливом двох факторів:

- зростання потреби в окремих видах продукції;

- технологічного прогресу в промисловості.

Основними перевагами є:

- можливість впровадження прогресивного нового обладнання;

- раціональна організація праці;

- більш економне використання матеріалів і палива;

- можливість створення потужних науково-дослідних підрозділів.

Недоліки концентрації:

- погіршення управління виробництвом;

- значні строки будівництва і освоєння;

- ріст транспортних витрат;

- невідповідність розміру підприємств наявним ресурсам;

- «стратегічний недолік» ( вихід з ладу крупних підприємств може спричинити припинення випуску певного виду продукції).

Показники розміру підприємств і рівня концентрації. Оптимальний розмір підприємства.

Основними показниками рівня концентрації в промисловості є розміри підприємств, які визначаються за:

- чисельністю працюючих;

- річним випуском продукції;

- середньорічною вартістю основних фондів;

- споживанням електроенергії за рік;

- питомою вагою крупних підприємств в загальному випуску продукції всією галуззю.

Для визначення рівня концентрації доцільно використовувати хоча б два показники одночасно.

Галузевий рівень концентрації (П гал.конц.) визначається за формулою:

П гал. конц. = Q круп.гал./Qзаг.гал.*100%,

де: Q круп.гал. і Qзаг.гал. – обсяг виробленої за певний період крупними підприємствами і всією галуззю, грн.

Рівень народногосподарської концентрації ( Пнр.конц) визначається за формулою:

П нр. конц.= Q круп.нр./Qзаг.нр.*100%,

де: Q круп.нр. і Qзаг.нр. – обсяг продукції, виробленої за певний період крупними підприємствами в межах народного господарства, грн.

Підвищення рівня концентрації виробництва має забезпечувати зростання його внутрішньої ефективності. Із збільшенням розмірів підприємств поліпшуються питомі капітальні вкладення, використовуються матеріальні ресурси, знижується собівартість продукції і підвищується рентабельність. Це зумовлюється тим, що вартість зконцентрованих засобів виробництва зростає не пропорційно, а в меншій мірі, ніж економічний ефект від їх спільного використання.

Критерієм оптимізації розміру підприємства є мінімум суспільних затрат, який визначається:

Пі = Сі+Ті+Еn*Кі→min, грн

де: Пі – приведені витрати при і – му варіанті розміру підприємства, грн.

Сі – собівартість 1 продукції при і-му варіанті, грн.

Ті – транспортні витрати на 1 продукції при і-му варіанті, грн.

Кі – питомі капіталовкладення при і-му варіанті, грн.

Еn – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

На розміри підприємств впливають внутрішні і зовнішні фактори.

Вн – використовувана техніка і технологічна організація виробництва.

Зов – розвиток регіону, його забезпеченість сировиною і трудовими ресурсами, розвиток транспорту і стан доріг, тощо.

Проте рівень концентрації має свою економічну межу, перевищення якої унеможливлює подальше зростання ефективності виробництва на підприємствах. Створення і функціонування надмірно великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, але й екологічних і соціальних міркувань;призводить до посилення монополізму і завдяки цьому заважає розвитку конкуренції продуцентів на світовому і національному ринках. Тому в період переходу до ринкових відносин між виробниками і споживачами народжується і стає важливішим зворотний процес – деконцентрація виробництва. Такий процес повинен здійснюватись шляхом як утворення широкої мережі малих і середніх підприємств, так і поділу існуючих великих підприємств.